Погіршення безпекової ситуації на Запоріжжі: у Магдалинівці запровадили примусову евакуацію дітей

Ситуація у Запорізькій області в останні тижні різко загострилася. Посилення ворожих обстрілів, авіаційні удари, руйнування критичної інфраструктури та постійна загроза для цивільного населення змусили місцеву владу вжити надзвичайних заходів. У зоні особливого ризику опинилися прифронтові громади, де російська армія продовжує цілеспрямовано атакувати житлові квартали, школи, медичні заклади. У таких умовах питання евакуації набуло не лише гуманітарного, а й правового характеру — і не всі родини погоджуються залишати небезпечні райони, навіть коли мова йде про життя дітей.

Магдалинівка: наказ про примусову евакуацію

У селі Магдалинівка, що належить до Комишуваської територіальної громади, оголошено обов’язкову примусову евакуацію дітей та їхніх опікунів.

У зв’язку з ускладненням безпекової ситуації на території Новояковлівського старостинського округу № 5, з метою забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні бойових дій, на підставі подання Комишуваської селищної ради, наказом голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації № 29 від 27 травня 2025 року ухвалено рішення про проведення обов’язкової примусової евакуації дітей разом із батьками, опікунами чи іншими законними представниками із села Магдалинівка до безпечних районів Запорізької області.

На виконання наказу Запорізька районна військова адміністрація зобов’язана скласти списки дітей, повідомити населення про порядок евакуації, організувати транспорт, надати прихисток та забезпечити базову соціальну допомогу.

Небажання евакуюватися: від страху до заперечення

Попри постійні загрози, не всі мешканці згодні на евакуацію. Частина батьків не вірить у реальність загрози або сподівається, що фронт «обійде» їхнє село. Інші бояться втратити майно, залишити господарство, переживають, що в новому місці не зможуть знайти роботу чи отримати потрібну підтримку. Таке рішення часто стає трагедією вибору — між фізичним порятунком і соціальною невизначеністю. Але коли мова йде про дітей, держава бере на себе право діяти без згоди батьків.

Реалії війни змушують визнавати: діти не можуть залишатися заручниками обставин і страхів дорослих. У таких ситуаціях примусова евакуація — не порушення прав, а спосіб їх захистити.

Допомога під час евакуації: як держава супроводжує переселенців

За інформацією Комишуваської селищної ради, евакуйовані родини отримують повний спектр базової допомоги:

• фінансову — перекази через державні та гуманітарні програми;

• медичну — обстеження, медикаменти, супровід у разі хронічних хвороб;

• гуманітарну — харчові набори, одяг, предмети першої потреби;

• соціальну — розміщення у прихистках, оформлення документів, консультації щодо працевлаштування або навчання.

Крім того, діють гарячі лінії для тих, хто не встиг евакуюватися або має труднощі з транспортуванням:

• ГО «Координаційний гуманітарний центр»: 0 800 339 291 (цілодобово);

• Нацполіція — евакуаційні групи:

  • Пологівський район — 050-272-72-76,

  • Василівський район — 097-826-20-02.

Організація евакуації відбувається у координації з військовими адміністраціями та поліцією, із залученням автобусів, супроводу, логістичних груп. У разі відмови батьків залишити небезпечну зону з дитиною, можуть застосовуватись механізми вилучення неповнолітніх — через органи опіки, що діють у правовому полі під час воєнного стану.

Масштаб проблеми: не лише Магдалинівка

Магдалинівка — лише один із десятків населених пунктів у прифронтовій зоні Запорізької області, де ситуація наближається до критичної. Окупанти ведуть активні бойові дії в межах Пологівського та Василівського напрямків, використовують авіацію, артилерію, дрони. Село фактично опинилося в зоні прямої досяжності для вогню — і розраховувати на стабільність тут неможливо.

Водночас у деяких громадах місцева влада вже розпочала підготовку до нових хвиль евакуації. Частина селищ не має ані укриттів, ані медичних пунктів, ані шкіл. В умовах, коли не діє транспорт, а логістика зруйнована, навіть добровільна евакуація стає технічно складною. Тому рішення про її примусове проведення — радикальне, але логічне.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у зонах бойових дій влада має право ухвалювати рішення про обов’язкову евакуацію населення, якщо існує пряма загроза життю й неможливо забезпечити безпеку цивільних осіб. Згідно з постановою Кабміну № 679 від 2023 року, діти мають бути вивезені з небезпечних територій навіть без згоди батьків, якщо ті ухиляються від евакуації або не здатні забезпечити дитині безпечне середовище.

Такі дії координуються з поліцією, Службою у справах дітей та військовими адміністраціями. Після евакуації діти залишаються з опікунами або тимчасово перебувають у закладах із відповідним наглядом до моменту вирішення питання про місце проживання.

Часто відмова від евакуації з боку батьків пов’язана не з логікою, а емоційним станом. Люди відчувають сором за свою «безпорадність», страх перед невідомістю, образу на державу, яка не змогла захистити їхній дім. Дехто вважає виїзд ознакою поразки або зрадою коріння. Проте війна не залишає простору для ілюзій: затримка може коштувати життя.

Соціальні працівники, волонтери, психологи працюють із такими родинами, пояснюючи, що евакуація — не втеча, а форма відповідальності. Не уникнення обов’язку, а його виконання — перед власними дітьми.

Примусова евакуація дітей з прифронтових сіл є жорстким, але виправданим рішенням. Родини, який відмовляються від виїзду, опиняються не лише в небезпеці, а й на межі зіткнення з законом. Порятунок життя дітей є обов’язком держави, навіть тоді, коли її власні громадяни втомились вірити у безпеку.