25 грудня в Україні й світі святкуються Різдво Христове та Ханука.
25 грудня 1914 року, на тлі розпалу Першої світової війни, сталося унікальне явище — Різдвяне перемир’я.
25 грудня 1933 року український сатирик Остап Вишня, справжнє ім’я якого Павло Губенко, був звинувачений у контрреволюційній діяльності й засуджений до розстрілу.
25 грудня 1977 року світ втратив легенду кіно — Сера Чарльза Спенсера Чапліна, відомого як Чарлі Чаплін.
Різдво Христове
В Україні 25 грудня святкують Різдво Христове — одне з найважливіших свят у християнській традиції. Ця дата відповідає григоріанському та новоюліанському календарям, які використовують більшість західних церков, а також деякі православні церкви. Раніше в Україні святкування Різдва здебільшого відбувалося 7 січня, за юліанським календарем. Перехід до святкування 25 грудня пов’язаний із бажанням інтеграції з європейськими традиціями та прагненням до єдності з іншими християнськими конфесіями.
Цікаво, що цього дня народження Христа символізує перемогу світла над темрявою, адже воно наближене до зимового сонцестояння. Також багато країн святкують Різдво саме 25 грудня, і цей день є офіційним вихідним у понад 100 державах світу. В Україні з 2017 року 25 грудня також визнано державним святом, що дало змогу громадянам обирати, коли святкувати, враховуючи власні релігійні традиції.
Цікаві факти
Різдво Христове як свято почало формуватися в перші століття християнства. Спочатку християни не святкували день народження Ісуса, адже вважали більш важливим його воскресіння. Однак уже в IV столітті, за часів Римської імперії, 25 грудня було офіційно встановлено як дата Різдва. Це пов’язано з тим, що в Римі цього дня святкували День Непереможного Сонця (Sol Invictus), а християни вирішили замінити язичницьке свято на своє, символізуючи Ісуса як “Світло світу”.
У християнській традиції точної дати народження Ісуса немає, але 25 грудня обрали, щоб показати зв’язок із природним циклом оновлення. Крім того, у світі популярною стала традиція встановлювати різдвяні вертепи, які виникли ще в Італії в XIII столітті. В Україні ця традиція набула особливого колориту завдяки унікальним народним пісням — колядкам.
В Східній Церкві Різдво спочатку відзначали 6 січня разом із Богоявленням у святі, відомому як Теофанія. Проте у V столітті західна традиція почала впливати на східних християн, і дати святкування розділили. Утім, деякі церкви досі дотримуються старих традицій і святкують Різдво за юліанським календарем.
Традиція встановлювати ялинку на Різдво з’явилася лише в XV столітті в Німеччині. Спочатку дерево прикрашали яблуками, які символізували райське дерево, а свічки нагадували про світло Христа. У той час як колядки, що стали невід’ємною частиною святкування в Україні, походять від дохристиянських пісень, які згодом отримали новий зміст, пов’язаний із народженням Спасителя.
Ханука
Це єврейське свято, яке відмічається впродовж восьми днів і зазвичай припадає на грудень. Воно встановлене на честь відновлення Другого Храму в Єрусалимі після перемоги Маккавеїв над сирійськими греками у II столітті до н.е. Головною подією, яку вшановують під час Хануки, є диво лампади Менори: після очищення храму вдалося знайти лише один глечик освяченої олії, якої мало вистачити на один день, але вона горіла вісім днів. Ця подія стала символом Божої підтримки і віри.
Свято супроводжується запалюванням Менори — спеціального підсвічника з дев’ятьма свічками. Щовечора запалюють одну свічку, додаючи до них по черзі, доки всі не горять. Під час Хануки сім’ї збираються разом, співають традиційні пісні, грають у дрейдл (спеціальну гру з чотиригранною дзигою), їдять смажені страви, такі як латкес (картопляні оладки) та суфганіот (пончики).
Цікаві факти
Ханука має багато цікавих аспектів, що роблять це свято унікальним у єврейській культурі. Наприклад, Ханука є одним із небагатьох свят, яке не згадується в Торі, оскільки воно з’явилося після подій, описаних у священних текстах. Встановлення свята сталося через значущість дива, коли лампада Менори в храмі горіла вісім днів, хоча мала лише один день запасу освяченої олії. Цей символічний жест підкреслює важливість віри навіть у часи випробувань.
Гра у дрейдл, яка є невіддільною частиною святкових традицій, теж має свою історію. Ця чотиригранна дзиґа з буквами на гранях колись використовувалася як спосіб прихованого навчання. Під час утисків євреї проводили заняття з Торою, а в разі небезпеки просто починали гру, щоб відволікти увагу.
Традиційні ханукальні страви готуються на олії, що є нагадуванням про диво Менори. Наприклад, латкес — картопляні оладки, і суфганіот — пончики, стали улюбленими святковими ласощами. Хоча дарування подарунків під час Хануки не є традиційним, у сучасному світі це стало популярною практикою, особливо серед дітей, додаючи святу ще більше радості.
Світло Менори, яке запалюється під час Хануки, символізує не лише давнє диво, але й прагнення до духовного просвітлення, що є актуальним і сьогодні.
Розмаїття дат: оскільки свято відзначається за єврейським місячним календарем, воно припадає на різні дати григоріанського календаря.
Історичні події в цей день
1492 – Каравела “Санта-Марія”, на якій Христофор Колумб досяг берегів Америки, зазнала аварії біля узбережжя Гаїті через помилку вахтового матроса. Після зіткнення з рифами місцеві індіанці допомогли врятувати вантаж корабля, гармати та продовольство, але саму каравелу зберегти не вдалося. Це стало переломним моментом в експедиції, яка відкрила новий континент.
1758 – Німецький астроном Йоган Георг Палич вперше спостеріг знамениту комету, повернення якої передбачив Едмунд Галлей. Ця комета, тепер відома як комета Галлея, стала символом тріумфу астрономії та людської допитливості.
1950 – Четверо студентів із шотландського університету Глазго здійснили сміливу акцію: викрали з Вестмінстерського абатства Скунський камінь, що символізував силу Шотландії. Колись цей артефакт був забраний англійцями, і його повернення стало актом протесту проти історичної несправедливості.
1951 – У Києві введено в експлуатацію першу в СРСР електронно-обчислювальну машину (МЭСМ). Цей прорив у технологіях став основою для подальшого розвитку обчислювальної техніки у Радянському Союзі.
1968 – Легендарний гурт “Led Zeppelin” вирушив у своє перше турне Сполученими Штатами. Ця подія ознаменувала початок ери популярності гурту, який став одним із найвпливовіших у світі рок-музики.
1969 – Американський мандрівник Артур Блессіт розпочав найдовшу у світі подорож пішки. Впродовж 29 років він пройшов 55 011 кілометрів, несучи великий дерев’яний хрест, що символізував його віру та життєву місію.
1975 – У Києві відкрили пам’ятник українському письменнику Івану Котляревському, засновнику нової української літератури. Це стало важливою подією у культурному житті країни.
1979 – Радянський Союз увів свої війська до Афганістану. Цей крок призвів до тривалої війни, яка мала значні наслідки як для Афганістану, так і для СРСР.
1987 – Журнал “Тайм” назвав Михайла Горбачова “людиною року”, відзначаючи його внесок у зміну світового порядку та реформування Радянського Союзу.
1989 – У Румунії стратили диктатора Ніколае Чаушеску та його дружину Елену після народного повстання. Цей день став символом падіння комуністичних режимів у Східній Європі.
1991 – Михайло Горбачов пішов у відставку з поста Президента СРСР, що офіційно завершило існування Радянського Союзу.
1992 – Міністерство юстиції України зареєструвало товариство “Меморіал” імені Василя Стуса. Ця організація займається правозахистом, збереженням історичної пам’яті та підтримкою культурних ініціатив.
2002 – Завершився судовий процес над членами УНА-УНСО у Голосіївському суді Києва. Їх звинувачували у масових заворушеннях 9 березня 2001 року, і деяким із них присудили умовні терміни. Ця справа викликала великий резонанс у суспільстві.
Різдвяне перемир’я
25 грудня 1914 року, на тлі розпалу Першої світової війни, сталося унікальне явище — Різдвяне перемир’я, яке ініціювали самі солдати протиборчих сторін. Все почалося з того, що з німецьких окопів зазвучали різдвяні пісні, на які несподівано відповіли своїми співами британські солдати. Від привітальних вигуків “З Різдвом Христовим!” до взаємного обміну сувенірами, тютюном, шоколадом і навіть спільного футболу — незвичний мир швидко поширився по всій лінії фронту.
Солдати виходили в нейтральну зону, обмінювалися подарунками, говорили одне одному теплі слова різними мовами і навіть спільно влаштовували поховання загиблих. Вони ховали своїх супротивників у братських могилах, читаючи молитви на рідних мовах. Це було зворушливе й одночасно трагічне дійство, яке нагадало про людяність навіть у найтемніші часи.
Однак таке братання не сподобалося командуванню. Вже наступного року вийшли суворі накази, що категорично забороняли дружнє спілкування між ворогуючими сторонами. Більше того, щоб уникнути повторення таких подій, саме на Різдво почали організовувати посилені артилерійські обстріли. В архівах міститься інформація про те, що одним із противників Різдвяного перемир’я був молодий єфрейтор Адольф Гітлер, який служив у 16-му резервному полку Баварії.
Суспільство по-різному сприйняло цю подію. Для одних це стало символом абсурдності війни, для інших — коротким проблиском надії на мир. Але головний висновок, який об’єднав усіх, звучав трагічно: війна продовжиться. І справді, після нетривалого примирення бої спалахнули з новою силою, залишаючи Різдвяне перемир’я лише спогадом про людяність на полі смерті.
Засудження до розстрілу Остапа Вишні
25 грудня 1933 року український сатирик Остап Вишня, справжнє ім’я якого Павло Губенко, був звинувачений у контрреволюційній діяльності й засуджений до розстрілу. Згодом вирок замінили на 10 років ув’язнення в таборах. Вишня, який сам себе називав “двічі врятованим”, пережив драматичні події, що назавжди змінили його життя.
Уперше його врятували від смерті у 1921 році. Після арешту ЧК у Києві в жовтні 1920 року його перевезли до Харкова через одну-єдину фразу: “Народ радянську владу не визнавав, не визнає і ніколи не визнає”. Завдяки втручанню Василя Еллана-Блакитного, Вишню тоді звільнили.
У 1933 році він, ризикуючи життям, допоміг Максиму Рильському, котрий потрапив під репресії. Остап Вишня забрав поета до себе в Харків після звільнення з тюрми. У ті роки він жив у будинку по вулиці Культури, 9 (тоді — вулиця Червоних Письменників, 5), у знаменитому “Будинку Слова”. Цей будинок, збудований кооперативом літераторів, став осередком творчості покоління “Розстріляного відродження”. Однак із 66 квартир цього будинку мешканці 40 були репресовані.
Після арешту в 1933 році Остапу Вишні висунули звинувачення у підготовці терактів проти урядовців, зокрема Павла Постишева. На вимогу слідчого зізнатися, він відповів із гіркою іронією: “Ні, громадянин слідчий, я цього не хочу! Бо сьогодні ви доручаєте мені вбити Постишева, а завтра, чого доброго, причепите мені зґвалтування Клари Цеткін”.
Та навіть його гумор не врятував. Вирок про розстріл замінили на 10 років таборів, які він відбував у Ухто-Печорській системі. У 1942 році за дорученням Сталіна Олександр Довженко й Микола Бажан складали список репресованих українських письменників, які були “дорогі народу в час Великої Вітчизняної війни”. Першим у цьому списку стояв Остап Вишня. У 1943 році його звільнили, але репресії залишили на ньому глибокий слід. Як він писав: “Затравили, затюкали, перетворили світлу усмішку на криву усмішку”.
“Будинок Слова”, де мешкав Остап Вишня, у 2019 році внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Проте 7 березня 2022 року, під час російського ракетно-артилерійського обстрілу, будинок був пошкоджений, символічно нагадуючи про невмирущу боротьбу за свободу слова і справедливість.
День пам’яті Чарлі Чапліна
25 грудня 1977 року світ втратив легенду кіно — Сера Чарльза Спенсера Чапліна, відомого як Чарлі Чаплін. Він створив одного з найзнаменитіших персонажів в історії кінематографа — образ бродяги Чарлі, який став символом епохи та неперевершеною іконою комедії. Король сміху, геній режисури і людина, яка своїми роботами допомагала світу посміхатися навіть у найтемніші часи.
Чаплін дарував радість тоді, коли людство переживало важкі випробування — дві світові війни, Велику депресію, післявоєнну розруху, страх і відчай. Його роботи зворушували серця мільйонів, адже в кожній сцені він вмів поєднати гумор і глибоку людяність. Американський інститут кіномистецтва поставив Чарлі Чапліна на 10-те місце у списку 100 найбільших зірок кіно за останнє століття серед чоловіків.
Чаплін залишив нам не лише свій талант, а й мудрі слова, які досі надихають. Він казав:
“Дзеркало — це мій найкращий друг, тому що, коли я плачу, воно ніколи не сміється”.
“Здатність думати, як і гра на скрипці чи піаніно, вимагає щоденної практики”.
“Ненавиджу слонів: такі сильні й такі покірні”.
“Для створення комедії мені потрібні лише парк, поліцейський і красива дівчина”.
“Жінка може зробити мільйонером будь-якого мільярдера”.
“Я не був ангелом, але завжди прагнув залишатися людиною”.
“Мій біль може бути причиною чийогось сміху, але мій сміх ніколи не повинен бути причиною чийогось болю”.
“Ніщо не вічне у цьому грішному світі, навіть наші неприємності”.
“Найгірший день у житті — це день, коли ми не сміялися”.
“Чаплін. З цим ім’ям я понад сорок років смішив людей на землі. Але я плакав більше, ніж вони сміялися”.
“Життя — це просто подорож. Тож живіть сьогодні, адже завтра може не настати”.
Чарлі Чаплін залишив по собі величезну спадщину, яка нагадує нам, що навіть у найскладніші моменти можна знайти привід для сміху і світла. Його життя було прикладом, що радість і людяність можуть подолати будь-які негаразди.
