27 жовтня відзначаються День української писемності та мови, Міжнародний день шкільних бібліотек, Всесвітній день аудіовізуальної спадщини, а також Всесвітній день ерготерапії або трудотерапії. В цей день відбулися історичні події, які вплинули на розвиток політики, культури, науки та суспільства в різних частинах світу — від українських земель до Британії, Китаю та США.
День української писемності та мови
Історично це свято було присвячене вшануванню пам’яті преподобного Нестора Літописця — учня та послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, монаха Києво-Печерського монастиря, одного з перших істориків Київської Русі та автора «Повісті минулих літ». Саме його вважають засновником української літописної традиції. Раніше православна церква відзначала день пам’яті Нестора 9 листопада. Однак після переходу Православної церкви України у 2023 році на новоюліанський календар більшість церковних свят були перенесені на 13 днів раніше. Відтак пам’ять преподобного Нестора-літописця тепер вшановують 27 жовтня. Дослідники вважають, що саме з нього починається писемна українська мова.
У цей день традиційно проводиться всеукраїнський радіодиктант національної єдності, який об’єднує тисячі людей, що перевіряють свої знання та демонструють повагу до рідного слова.
Українська мова має одну з найдавніших писемних традицій серед слов’янських. Її формування пов’язане з київським періодом, коли староукраїнські риси поступово відокремилися від спільної давньоруської основи. Сучасна українська літературна мова розвивалася століттями — від стародавніх літописів і перших граматик до творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка. Вона пережила заборони, русифікацію, але зберегла своє звучання і структуру, залишаючись однією з наймилозвучніших мов світу.
Цікаві факти
Найдавніша згадка про українську мову міститься у «Київських глаголичних листках» X століття, що зберігаються у бібліотеці Віденського університету.
У 1933 році в СРСР була проведена реформа українського правопису, спрямована на його «наближення» до російського, через що багато питомих форм зникло з ужитку.
У 1989 році українська отримала статус державної, однак остаточно цей статус закріпили в Конституції лише у 1996 році.
У 2018 році ЮНЕСКО включило українську мову до переліку наймилозвучніших у світі, вона посіла друге місце після італійської.
В Україні існує понад 40 діалектів української мови, найбільше розрізняються говірки Полісся, Галичини та Слобожанщини.
У Києві діє Музей української мови, створений при Інституті української мови НАН України, де зібрано рідкісні словники, граматики та рукописи.
У Латинській Америці, зокрема в Аргентині та Бразилії, діють україномовні школи, засновані ще емігрантами на початку ХХ століття.
У Львові 1893 року вийшов перший повний переклад Біблії українською мовою, виконаний Пантелеймоном Кулішем, Іваном Пулюєм і Іваном Нечуєм-Левицьким.
У 2021 році українською мовою знято рекордну кількість фільмів за всю історію незалежності — понад 30 стрічок.
Міжнародний день шкільних бібліотек
Щороку в четвертий понеділок жовтня у світі відзначають Міжнародний день шкільних бібліотек. Ініціатором свята стала Міжнародна асоціація шкільних бібліотек (IASL), яка започаткувала його у 1999 році, щоб привернути увагу до ролі бібліотек у навчанні, розвитку мислення та формуванні читацької культури серед дітей. У багатьох країнах цей день символізує підтримку бібліотекарів і нагадує про важливість читання у цифрову добу.
Шкільні бібліотеки відіграють ключову роль у розвитку освіти: вони навчають дітей користуватися інформацією, розвивають критичне мислення і допомагають формувати інтерес до книги з раннього віку. У сучасних школах бібліотеки все частіше стають медіацентрами — із зонами для читання, досліджень та творчих проєктів. Саме тут учні отримують доступ не лише до книжок, а й до електронних ресурсів, баз даних і навчальних платформ, що поєднують традиційне читання з технологіями.
Цікаві факти
Перші шкільні бібліотеки з’явилися у Великій Британії ще у XVII столітті, коли книги зберігалися у спеціальних шафах і видавалися лише під наглядом учителя.
В Японії кожна школа має власну бібліотеку, а у великих школах працює кілька бібліотекарів, які проходять спеціальну педагогічну підготовку.
У США законодавчо закріплено вимогу про наявність бібліотеки в кожній школі, а фінансування на книги і техніку визначається окремими освітніми програмами.
У Фінляндії шкільні бібліотеки інтегровані з міськими — учні користуються спільними електронними каталогами та можуть замовляти книги з будь-якої бібліотеки країни.
В Україні перші шкільні бібліотеки почали з’являтися наприкінці XIX століття, здебільшого при гімназіях і народних училищах.
Після здобуття незалежності в Україні створено Всеукраїнську асоціацію шкільних бібліотек, яка об’єднує бібліотекарів для розвитку освітніх проєктів та обміну досвідом.
У Києві діє унікальна Бібліотека імені Василя Сухомлинського, де зібрано тисячі книжок і документів з історії шкільної освіти.
У Канаді шкільні бібліотеки часто мають власні подкасти та YouTube-канали, де учні обговорюють книги і створюють рекомендаційні відео.
В Австралії проводять щорічний конкурс «Young Library Innovator», в якому школярі пропонують ідеї для розвитку бібліотек майбутнього.
Всесвітній день аудіовізуальної спадщини
Цей день був заснований ЮНЕСКО у 2005 році. Метою цього дня є привернення уваги до важливості збереження звукових записів, фільмів, телепрограм, відеоархівів і цифрових носіїв, що документують історію людства. Аудіовізуальні матеріали є важливими свідченнями культурної ідентичності, історичних подій та наукових досягнень. Без належного зберігання багато унікальних записів можуть бути втрачені через технологічне старіння, фізичне руйнування чи відсутність цифрового архівування.
Звукові й візуальні документи дозволяють відчути епоху набагато глибше, ніж текстові джерела. Саме завдяки архівним кінохронікам, аудіозаписам і старим телепрограмам ми можемо бачити й чути минуле — голоси видатних діячів, перші кроки кінематографа, еволюцію музики та мови. Багато країн створюють національні програми оцифрування архівів, аби передати майбутнім поколінням культурну пам’ять у сучасних форматах.
Цікаві факти
У 1895 році брати Люм’єр уперше показали короткі фільми публіці, що стало початком ери аудіовізуальної культури.
Перший звуковий фільм «Співак джазу» вийшов у 1927 році і започаткував революцію у світовому кінематографі.
У 1956 році компанія Ampex створила перший відеомагнітофон, який використовував магнітну стрічку шириною 5 см для запису телепрограм.
ЮНЕСКО веде реєстр «Пам’ять світу», до якого входять найцінніші аудіовізуальні документи — серед них записи Нельсона Мандели, фільми Чапліна, виступи Марії Каллас.
В Україні найбільше аудіовізуальне сховище — Центральний державний кінофотофоноархів імені Г. Пшеничного, де зберігається понад 60 тисяч кінострічок і майже 200 тисяч звукозаписів.
У 2018 році в Україні почали масштабне оцифрування архівів Держкіно та Національної телекомпанії, щоб зберегти фільми, новини та телешоу радянського періоду.
У Львові діє Музей кіно при Центрі міської історії, де відвідувачі можуть переглядати відновлені фільми початку ХХ століття.
Найстаріший відомий аудіозапис у світі зроблений у 1860 році — це «Au Clair de la Lune», записана на сажевому папері французом Едуардом-Леоном Скоттом де Мартенвілем.
У Канаді Національний архів зберігає понад 400 тисяч годин унікальних аудіо- та відеоматеріалів, включно з першим записом голосу прем’єр-міністра країни.
Всесвітній день ерготерапії або трудотерапії
Це професійне свято запровадила Всесвітня федерація ерготерапевтів у 2010 році для підвищення обізнаності про значення цієї спеціальності. Ерготерапія спрямована на допомогу людям, які внаслідок хвороб, травм чи інвалідності втратили здатність виконувати звичні дії, відновити навички самообслуговування, праці та соціальної адаптації. Вона поєднує медичний, психологічний і соціальний підходи, забезпечуючи людині можливість жити максимально незалежно.
Сьогодні ерготерапевти працюють у лікарнях, реабілітаційних центрах, школах і навіть у домівках пацієнтів. Їхня мета — не лише повернути рухові функції, а й навчити людину пристосовуватися до повсякденного життя за нових умов. Ерготерапія допомагає дітям із порушеннями розвитку, ветеранам війни, людям після інсультів або травм. Ця професія набуває особливого значення в Україні, де кількість людей, які потребують реабілітації, значно зросла через наслідки війни.
Цікаві факти
Термін «ерготерапія» походить від грецького слова «ergon», що означає «робота» або «дія», та «therapeia» — «лікування», тобто лікування через діяльність.
Перші школи ерготерапії з’явилися у США та Великій Британії після Першої світової війни, коли потрібно було допомагати пораненим солдатам відновлювати здатність працювати.
У 1917 році в Бостоні засновано Національне товариство сприяння ерготерапії — першу професійну організацію у світі.
У Скандинавських країнах ерготерапевти беруть участь у розробці міського середовища — від дизайну зупинок і транспорту до планування будинків для людей з обмеженими можливостями.
В Україні офіційно визнано професію ерготерапевта у 2016 році, а перших фахівців почали готувати у Львівському національному медичному університеті.
Українські ерготерапевти активно співпрацюють із колегами з Канади, Нідерландів та Ізраїлю, переймаючи досвід сучасної реабілітації військових і цивільних.
У Києві створено Центр комплексної реабілітації, де ерготерапія поєднується з фізичною, мовною та психологічною допомогою для ветеранів.
В Австралії ерготерапевти працюють навіть у тюрмах, допомагаючи засудженим адаптуватися до суспільства після звільнення.
У Японії ерготерапія входить до базових програм для людей похилого віку — її застосовують для підтримання когнітивних і моторних навичок у щоденному житті.
Історичні події в цей день
1654 — п’ятдесятитисячне військо Речі Посполитої під командуванням коронного гетьмана Станіслава Потоцького виступило у похід на Поділля та Брацлавщину. Цей військовий рух був частиною затяжної боротьби за контроль над українськими землями після Переяславської ради, що поглибило конфлікт між Польщею та Московією.
1662 — англійський король Карл II продав Дюнкерк Франції за 320 тисяч фунтів стерлінгів. Це рішення стало наслідком фінансових труднощів Англії після громадянської війни й викликало обурення серед британців, адже Дюнкерк вважався стратегічно важливою військовою базою.
1882 — на українських землях було створено перший професійний національний реалістичний театр під керівництвом Марка Лукича Кропивницького. Цей театр став початком нової епохи українського сценічного мистецтва, де вперше на професійному рівні зазвучала жива народна мова й з’явилися постановки, що відображали життя простого люду.
1904 — у Нью-Йорку відкрився метрополітен, який став одним із найважливіших транспортних проєктів XX століття. Спочатку він складався лише з однієї гілки завдовжки близько 15 кілометрів, але вже за кілька десятиліть перетворився на найбільшу підземну транспортну систему світу, що працює цілодобово.
1937 — у Сандармосі капітан держбезпеки Михайло Матвєєв розпочав масові розстріли в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення. За один день було страчено 1111 осіб, серед яких — українські письменники, науковці, митці. Ця трагедія стала однією з найчорніших сторінок у історії сталінських репресій, символом нищення української інтелігенції.
1938 — на першому з’їзді художників УРСР було створено Спілку радянських художників України. Вона мала на меті централізувати творчу діяльність і контролювати мистецтво, спрямовуючи його відповідно до ідеології соціалістичного реалізму. Незважаючи на обмеження, саме в цей час з’явилися талановиті митці, що залишили помітний слід у візуальній культурі.
1951 — уперше в історії медицини для лікування раку використали радіаційне випромінювання. Цей прорив став основою для розвитку променевої терапії, яка й сьогодні залишається одним із ключових методів у боротьбі з онкологічними захворюваннями.
1982 — Китайська Народна Республіка оголосила, що чисельність її населення перевищила один мільярд осіб. Це стало результатом стрімкого демографічного зростання другої половини XX століття, яке згодом змусило владу запровадити політику «одна сім’я — одна дитина».
День народження Нікколо Паганіні
27 жовтня 1782 року народився Нікколо Паганіні — геніальний італійський скрипаль і композитор, якого сучасники називали «чарівником скрипки». Ще в дитинстві батько привів його до відомого скрипаля Алессандро Ролли. Той, почувши гру хлопчика, заявив, що не може нічого навчити дитину, бо той уже вміє все. Паганіні виріс замкненим і похмурим, але на сцені перетворювався на живу стихію — його виступи нагадували магічні вистави. Він умів відтворювати на скрипці спів птахів, людський сміх, звуки флейти, труби, навіть мукання корови, використовуючи прийоми, яких до нього не знав ніхто.
Його віртуозність вражала сучасників настільки, що виникли легенди про «угоду з дияволом». Насправді Паганіні мав природний дар і рідкісну фізіологічну особливість — патологічну гнучкість сухожиль, завдяки якій пальці могли надмірно вигинатися, дозволяючи йому створювати нечувані звуки. Однак техніка музиканта була результатом щоденної праці — він тренувався по кілька годин на день і говорив, що секрет його майстерності полягає у «повному духовному злитті зі скрипкою».
Паганіні ніколи не спростовував чуток про зв’язок з нечистою силою, навпаки — підтримував їх, кажучи, що має «особливий секрет», який відкриє лише перед смертю. Він так і не розкрив його, залишивши лише фразу: «Скрипка забрала всі мої сили». Після його смерті церква відмовилася відслужити заупокійну месу, і музиканта поховали таємно біля родинного маєтку у Валь-Польчевері. Лише через дев’ятнадцять років його син Ахілл домігся перепоховання батька на кладовищі в Пармі.
Свою улюблену скрипку, з якою не розлучався з 17 років, Паганіні заповів рідній Генуї. Вона зберігається там і нині, у спеціальній вітрині з постійною температурою 20°C та вологістю 50%. Скрипку називають «Вдова Паганіні». Раз на місяць її дістають з вітрини, і куратор музею виконує твори майстра.
Історія про «угоду Паганіні з дияволом» надихнула художника Едварда Окуня створити картину, на якій, за легендою, зображено момент, коли нечистий прийшов до скрипаля по його душу. Імовірно, саме на цьому полотні зображено і легендарну «Вдову Паганіні» — символ пристрасті, геніальності й трагічної самотності великого маестро.
День народження Теодора Рузвельта
27 жовтня 1858 року в Нью-Йорку, у сім’ї торговця нідерландського походження, народився Теодор Рузвельт — майбутній президент США, який став наймолодшим главою держави в історії країни. У 1905 році він отримав Нобелівську премію миру за посередництво в переговорах між Росією та Японією, що завершилися підписанням Портсмутського мирного договору.
За легендою, Рузвельт посадив дипломатів на яхту «Мейфлауер» і наказав не приставати до берега, доки ті не досягнуть згоди. Жарт це чи ні — але результату він досяг: Японія відмовилася від вимог репарацій, а Росія поступилася південною частиною Сахаліну, зміцнивши міжнародний авторитет США.
У дитинстві Рузвельт тяжко хворів, однак завдяки заняттям спортом — гімнастикою, боксом, важкою атлетикою та альпінізмом — став фізично міцним і цілеспрямованим. Закінчив Гарвардський університет, працював керівником поліції Нью-Йорка, особисто перевіряючи патрулі ночами, переодягнувшись у звичайного громадянина. Був чемпіоном любительських боксерських турнірів, служив у іспано-американській війні на Кубі, за що став єдиним президентом США, нагородженим Медаллю Пошани — найвищою військовою відзнакою країни.
14 вересня 1901 року Теодор Рузвельт склав присягу як президент США у віці 42 років і 10 місяців, ставши наймолодшим президентом в історії. Він активно боровся з корупцією та монополіями, розпочав судові процеси проти великих корпорацій, за що отримав прізвисько «руйнівник трестів». Його політика стала початком антимонопольного руху в країні. Водночас Рузвельт не засуджував самі монополії, вбачаючи проблему в злочинних діях їхніх керівників. Йому належать вирази, які увійшли в політичну мову — «світовий поліцейський» і «політика великої палиці».
Рузвельт був одним з перших державних діячів, хто усвідомлено дбав про охорону природи. За роки президентства він створив понад 230 природоохоронних територій — заповідників, національних парків і пам’яток природи. Він уважав, що обов’язок кожного покоління — берегти природу для майбутніх. Рузвельт також став першим американським президентом, який відвідав іншу країну під час свого терміну — Панаму, де особисто перевіряв хід будівництва Панамського каналу, проєкту, що символізував нову роль США у світі.
Він мав феноменальну пам’ять, читав книгу за день і написав понад 30 власних праць — від історичних і політичних до науково-популярних. Саме завдяки Рузвельту з’явився знаменитий плюшевий ведмедик «Тедді». Під час полювання президент відмовився вбити прив’язаного ведмедика, і ця історія швидко облетіла газети. Незабаром торговець Морріс Мічтом почав продавати м’яку іграшку «Ведмедик Тедді», яка стала символом президентської кампанії 1904 року та принесла Рузвельту перемогу.
На завершення свого правління він відправив у навколосвітню подорож 16 лінкорів, які отримали назву «Великий білий флот». Це демонструвало могутність американського флоту та впевненість США у своїй військовій силі. Його цитати стали крилатими:
«Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є».
«Мужність — це коли продовжуєш, навіть коли вже немає сил».
«Найкраща нагорода в житті — можливість робити справу, яка цього варта».
Рузвельт залишив по собі й поради майбутнім лідерам: оцінюй ризики, аналізуй історію, будь публічним, формуй команду професіоналів і спирайся на чесність, енергію та готовність учитися.
Після завершення президентства він вирушив у наукову експедицію до Африки разом зі Смітсонівським інститутом. За час подорожі зібрали тисячі зразків тварин — від жирафів до носорогів. Це була одна з наймасштабніших наукових експедицій початку XX століття.
Теодор Рузвельт помер у 1919 році у віці 60 років у своєму будинку Сага Мор Гілл у штаті Нью-Йорк. Того вечора він читав книгу й будував плани на завтра. Його друг пізніше сказав: «Смерть прийшла до нього, поки він спав, бо інакше їй довелося б боротися». Рузвельт — один із небагатьох президентів США, ім’я якого й сьогодні добре відоме американцям.
«Чорна субота»: день, коли світ був найближче до ядерної війни
27 жовтня 1962 року був піком Карибської кризи, днем, коли світ був найближче до ядерної війни. Цей день увійшов в історію як «чорна субота».
27 жовтня над Кубою був збитий розвідувальний літак U-2, пілот майор Рудольф Андерсон загинув. Того ж дня інший літак U-2 опинився над територією СРСР у районі Чукотки. На перехоплення підняли винищувачі, американський розвідник був проведений за межі державного кордону. Зараз вважають, що пілот потрапив у радянський повітряний простір помилково, однак у той момент військове й політичне керівництво СРСР очікувало вторгнення армади бомбардувальників з атомними бомбами.
ВМС США негайно атакували виявлений радянський підводний човен, не усвідомлюючи, що на борту є ядерна зброя. Командир субмарини мав дозвіл на запуск ядерної ракети без підтвердження центру — було достатньо згоди трьох старших офіцерів. Капітан і замполіт дали згоду. Лише третій офіцер Василь Архипов переконав капітана замість пуску ракети передати сигнал «припинити провокацію».
Фідель Кастро звернувся до керівництва СРСР з проханням завдати упереджувального ядерного удару по США. Радянська розвідка вийшла на прямий контакт з керівництвом США і було досягнуто домовленості: СРСР виводить своє озброєння з Куби, а США знімають блокаду й надають гарантії ненападу.
У той час було опубліковано заяву Микити Хрущова про згоду СРСР прибрати наступальну зброю з Куби за умови, що США заберуть свої ракети з Туреччини. На той момент стратегічні ядерні сили США мали величезну перевагу над ядерним арсеналом СРСР — лише за кількістю боєголовок перевага була двадцятикратною (6 тисяч проти 300).
Ключову роль під час Карибської кризи, ведучи переговори зі США та беручи участь в урегулюванні конфлікту, відіграв міністр закордонних справ СРСР Андрій Громико.
У нього були свої правила під час ведення переговорів:
«Вимагайте по максимуму і не соромтеся в запитах. Вимагайте те, що вам ніколи не належало».
« Висувайте ультиматуми. Не шкодуйте погроз, а як вихід із створеного становища пропонуйте переговори. На Заході завжди знайдуться люди, які на це клюнуть».
«Розпочавши переговори, не поступайтеся ні на крок. Вони самі запропонують вам частину того, що ви просили. Але й тоді не погоджуйтеся, а витискайте більше. Вони на це підуть. Ось коли отримаєте половину або дві третини того, чого у вас не було, тоді можете вважати себе дипломатом».
