30 липня: свята і події в цей день

30 липня відзначаються Міжнародний день дружби, Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми та Всесвітній день вишивки. Цей день в різні роки позначився подіями, які стосувалися заснування міст, перших контактів між культурами, спортивних фіналів, політичних рішень і техногенних катастроф.
Міжнародний день дружби
Це свято започатковане Генеральною Асамблеєю ООН у 2011 році. Формальною метою стало визнання того, що дружба між людьми, спільнотами та народами може бути інструментом зменшення напруження, зміцнення взаєморозуміння та запобігання конфліктам. ООН закликала уряди, школи, громадські ініціативи поширювати ідеї довіри, поваги й підтримки у міжлюдських і міжкультурних стосунках.
Однак ідея святкування цього дня виникла значно раніше. У 1958 році в Парагваї було створено Всесвітню організацію дружби, яка вперше запровадила День дружби як національне свято. Він прижився і став традицією: кожного 30 липня парагвайці телефонують друзям, надсилають листівки, дарують символічні подарунки.
Хоча ініціатива має офіційний статус, у більшості країн її відзначають неформально. Це не державне свято, але воно залишається приводом замислитися, хто є поруч, кого підтримуєш ти — і хто підтримує тебе.
Цікаві факти
Дослідження Києво-Могилянської академії 2017 року показало: 86% українських підлітків вважають дружбу більшою цінністю, ніж успішність, статус або особисті досягнення. При цьому лише 11% готові назвати більше п’яти справжніх друзів.
У словнику Бориса Грінченка слово «друг» має не тільки значення приятеля, а й «той, з ким ідеш поряд у справі». Це свідчить про те, що в українській традиції дружба має не лише емоційне, а й практичне значення — підтримка в діях, а не тільки в словах.
Поняття дружби в стародавньому Китаї мало ритуальне значення. Обряд «цзіньлань чжи цзяо» дозволяв людям ставати «непов’язаними, але рівними братами», якщо вони проходили спеціальну церемонію братання. Такий статус визнавався навіть у державних установах і спадкових справах.
У багатьох корінних племенах Північної Америки існували договори дружби, що мали вищу силу за шлюб або кровні зв’язки. У племені оджибве поняття «ніжонаб» означає не просто друга, а «того, хто стоїть поруч у бійці», і цей статус визнавався громадою.
У США і країнах Латинської Америки поширена традиція виготовлення «friendship bracelets» — мотузкових браслетів, які дарують найближчим друзям. У 2023 році після концертного туру Тейлор Свіфт її фанати масово обмінювалися такими браслетами з іменами, написами пісень і символами, що стало окремим явищем у попкультурі.
NASA у 1990-х роках провело серію експериментів, щоб з’ясувати, як астронавти справляються з психологічною ізоляцією. Один із найдієвіших методів — записувати повідомлення у форматі листів до друзів і читати їх у голос. Це знижувало рівень тривожності в екіпажів довготривалих місій.
Під час пандемії COVID-19 онлайн-дружба стала життєво важливою для підлітків. Дослідження Оксфордського університету у 2021 році показало, що онлайн-ігри й текстові чати з друзями мали такий самий позитивний ефект на психіку, як і особисті зустрічі до локдаунів.
За даними Гарвардського дослідження розвитку дорослої особистості, яке триває з 1938 року, наявність близьких друзів є найточнішим передбаченням довголіття і психологічного добробуту. Фізичне здоров’я, освіта, гроші й успішна кар’єра не мають такого впливу, як якісні дружні зв’язки.
У середньовічній Європі дружба між чоловіками мала іноді публічний, навіть церемоніальний характер. Відомі випадки, коли лицарі проходили обряд побратимства, що містив обмін мечами, спільну клятву та письмовий договір, збережений у монастирях.
У Південній Кореї поширене явище «дружніх контрактів» між учнями старших класів — домовленості підтримувати один одного в навчанні, побуті й морально, навіть після випуску зі школи. Ці контракти підписуються в присутності друзів і батьків, і часто зберігаються як цінність на все життя.
У 2015 році після руйнівного цунамі в Японії діти, які втратили батьків, були включені в спеціальну програму «Tomodachi» («друг»), яка об’єднала їх з однолітками з інших країн. У результаті сформувались міцні дружні зв’язки, які допомогли не лише пережити травму, а й дати старт новим спільним проєктам, зокрема в екології, освіті та урбаністиці.
Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми
Цю дату запровадила Генеральна Асамблея ООН у 2013 році для привернення уваги до проблеми сучасного рабства, експлуатації та захисту постраждалих. Щороку ця дата нагадує: торгівля людьми — не поодиноке явище, а масове порушення прав людини в різних формах.
Торгівля людьми охоплює сексуальну та трудову експлуатацію, жебрацтво, використання в збройних конфліктах, продаж органів, примус до злочинної діяльності, втягнення в шлюб, усиновлення або перевезення дітей без згоди. За оцінками ООН, у сучасному рабстві перебуває понад 25 мільйонів людей, серед яких більшість — жінки та діти.
Для України загроза торгівлі людьми різко зросла з початком повномасштабної війни. Мільйони переміщених осіб, біженство, знищена інфраструктура, втрата документів, робочих місць і соціальних зв’язків створюють сприятливе середовище для вербування. Людей використовують на будівництві, у сільському господарстві, секс-індустрії, жебракуванні. Особливо вразливі ті, хто виїхав за кордон без супроводу або без чіткого правового статусу.
Жертвами експлуатації часто стають люди, які не розуміють, що вони в небезпеці. Дехто думає, що винен сам, соромиться говорити. Через це частина випадків не доходить до слідства, а злочинці залишаються безкарними. Поліція й соціальні служби мають обмежені ресурси, не завжди знають, як діяти, або відмовляють у статусі постраждалого.
Цікаві факти
Понад 60 відсотків визнаних в Україні постраждалих стали жертвами експлуатації не за кордоном, а всередині країни.
Поширеним каналом експлуатації стали оголошення в Instagram, Telegram, Facebook. Пропонують роботу за кордоном, готелі, допомогу з документами. Часто шахраї перевіряють кандидатів у месенджерах, не маючи жодного реального працевлаштування. Відібрані документи, боргові зобов’язання, погрози, психологічний контроль — частина злочинної схеми.
В Україні статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, надає Мінсоцполітики. Це передбачає право на безкоштовну медичну, правову допомогу, притулок і соціальний супровід. Однак процедура складна, вимагає збирання доказів і тривалого очікування.
Чоловіки становлять більшість серед жертв трудової експлуатації, зокрема на будівництві, фермах, у нелегальних майстернях.
У 2022 році виявлено випадки, коли українських дітей вивозили під виглядом евакуації до РФ, де змушували до примусової русифікації, а частину — до підпорядкування в закритих установах.
У Бельгії та Нідерландах жертвам торгівлі людьми надається дозвіл на проживання незалежно від легальності в’їзду, якщо особа співпрацює з поліцією.
Випадки торгівлі людьми фіксувалися в закритих релігійних громадах, спортивних школах, притулках. Жертвами ставали як підлітки, так і пенсіонери.
У Туреччині та Ізраїлі виявляли мережі, які спеціалізувалися на вербуванні українок через туристичні поїздки з подальшою сексуальною експлуатацією.
Сучасні форми торгівлі людьми включають також онлайн-експлуатацію — примус до створення сексуального контенту під тиском або обманом.
У деяких країнах жебракування дитини, навіть за згоди батьків, може вважатися експлуатацією й каратися як торгівля людьми.
Всесвітній день вишивки
Це неофіційне, але символічне свято, покликане підкреслити культурне, естетичне й соціальне значення вишивки в житті людей у різних країнах. Ініціатором стала Шведська академія вишивки Broderiakademin (скорочено BRAK), яка започаткувала відзначення у 2011 році як день єднання майстрів, аматорів і всіх, хто використовує вишивку як засіб самовираження, спілкування й пам’яті.
Ідея виникла як реакція на зникнення ручної вишивки з повсякденного життя. Мета — не лише зберегти традицію, а й повернути її у сучасну культуру: у міський простір, моду, освіту, медіа. Замість урочистостей — заохочення вишивати в цей день у будь-якому місці: в парку, метро, лікарні, на роботі або вдома. Вишивка сприймається не як ремесло минулого, а як форма діалогу, інструмент терапії, спосіб говорити про досвід, біль, пам’ять або просто бути присутнім у моменті.
У світі поширюється тенденція заново відкривати вишивку як текстильне мистецтво: поєднання технік, змішання традицій, вишивка на нестандартних матеріалах, у міському середовищі або як форма протесту. Вишивка перестає бути лише декоративною — вона стає політичною, терапевтичною, документальною. Серед тем сучасної вишивки — жіночий досвід, травма, еміграція, війнa, гендер, втрата.
Цікаві факти
У країнах Скандинавії вишивка розглядається як форма ментального відновлення. Деякі муніципальні клініки Швеції включають вишивання до психотерапевтичних програм.
У Південній Кореї вишивка стала частиною реабілітаційної програми для літніх людей з деменцією — її вивчають у спеціальних майстернях при громадах.
У Сирії жінки, які втекли від війни, вишивають спогади про зруйновані будинки на шматках тканини. Вишиті історії зберігаються в архівах правозахисних організацій.
У Лондоні щороку проводять вишивальний «тихий протест» — учасники вишивають слова солідарності з постраждалими від насильства біля урядових установ, не виголошуючи жодного гасла.
У Колумбії жінки з сільських регіонів вишивають сцени з життя своїх сіл під час збройного конфлікту. Ці «вишивані хроніки» експонують у судах як частину свідчень про насильство.
У Пакистані з’явився рух чоловічої вишивки — чоловіки з бідних регіонів, які втратили роботу, організували цехи ручної вишивки як альтернативу міграції або вступу до збройних формувань.
В Україні з’являються авторські колекції, де використовують не традиційні хрести, а вільну вишивку — як елемент вуличної моди, щоденного одягу, артоб’єктів. Зокрема, вишивку поєднують із QR-кодами, фотографіями, цитатами.
Археологічні дані свідчать, що вишивка на території сучасної України існувала ще в добу Трипільської культури (кінець V — початок III тисячоліття до н.е.). Прямих текстильних знахідок не збереглося через органічну природу матеріалу, але зображення орнаментів на кераміці та антропоморфних фігурках свідчать про те, що прикрашання тканини швами вже тоді мало ритуальне і символічне значення.
У Київській Русі вишивка використовувалася для оздоблення одягу, церковного облачення та князівських хоругв. Літописи XI–XII століть згадують вишиті шати та рушники, які дарували монастирям. Вже в XIII столітті техніка «вишивка золотом» вважалась ознакою статусу.
Кожен регіон України має свою техніку, орнамент і кольори вишиванки. На Полтавщині переважає техніка «білим по білому» з дрібними геометричними мотивами, які майже не видно здалеку, але вимагають надзвичайної точності. У Чернігівській області традиційною є сітчаста мережка і чорно-червоні кольори. У Покутті та Гуцульщині — яскраві кольори, щільна вишивка з рослинними елементами. Буковина використовує насичену гладь і золоті або срібні нитки. На Поділлі часто зустрічається стилізований «дерево життя». Київщина поєднує рослинні та геометричні мотиви в техніці «хрестик» з перевагою червоного і чорного. Слобожанщина використовує переважно геометричну символіку, а вишиванки з Донеччини — простіші, з вузькими орнаментами, часто лише на рукавах.
Регіон визначав не лише техніку і кольори, а й значення вишивки: для кого вона призначалася, в якій частині одягу розміщувалась, що саме символізувала. Орнаменти не були декоративними — вони містили закодовані знаки захисту, родючості, циклу життя, родової пам’яті.
Історичні події в цей день
762 — халіф Абу Джафар аль-Мансур наказав почати будівництво міста Багдад. Його закладали як нову столицю халіфату й центр ісламської влади. Місто отримало назву Мадінат ас-Салям («Місто миру») і з часом стало не лише адміністративним, а й науковим, культурним і філософським центром усього Близького Сходу. Саме тут діяла знаменита Байт аль-Хікма — «Дім мудрості», де перекладали античні тексти арабською, створювали наукові трактати, розвивали медицину, астрономію й математику.
1502 — Христофор Колумб, перебуваючи під час своєї останньої експедиції в Америку, вперше зустрів представників цивілізації майя на узбережжі сучасного Гондурасу. Майя припливли у великому човні — на відміну від інших племен, з якими контактував Колумб раніше, ці люди мали складне вбрання, багаті товари й високий рівень організації. Цей контакт засвідчив, що іспанці вперше зіткнулися з розвиненою доколумбовою культурою.
1793 — на території Верхньої Канади (сучасна провінція Онтаріо) закладено місто Йорк, яке згодом отримало нову назву — Торонто. Ініціатором будівництва був лейтенант-губернатор Джон Грейвс Сімко. Місто планували як адміністративний центр, що мав захистити британські інтереси в регіоні й конкурувати з американськими поселеннями. Сьогодні Торонто — найбільше місто Канади.
1840 — російський імператор Микола І офіційно заборонив використовувати назву «Білорусь» у державних документах. Замість цього території сучасної Білорусі в офіційній мові стали називати «губерніями Північно-Західного краю». Це було частиною політики русифікації після анексії білоруських земель у результаті поділів Речі Посполитої.
1863 — міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв надіслав так званий «валуєвський циркуляр» до цензурних установ. У ньому проголошувалося, що української мови «не було, немає і бути не може», а тому заборонялося видавати українською мовою релігійні, освітні й дитячі книжки. Це стало однією з перших масштабних спроб придушити українське книгодрукування й культурний розвиток.
1920 — в Україні постала Військова Організація, підпільна структура, яка ставила за мету продовження збройної боротьби за незалежність. Її очолив Євген Коновалець — один із лідерів Української військової організації, згодом — голова ОУН. Організація діяла в умовах радянського контролю, займаючись розвідкою, пропагандою, саботажем і налагодженням зв’язків з еміграцією.
1925 — Албанія, Греція та Королівство сербів, хорватів і словенців підписали міжнародний договір про взаємне визнання державних кордонів. Це був крок до стабілізації політичної ситуації на Балканах після Першої світової війни та падіння Османської імперії.
1930 — у Монтевідео (Уругвай) відбувся фінал першого в історії чемпіонату світу з футболу. Господарі турніру — збірна Уругваю — перемогли Аргентину з рахунком 4:2. Матч зібрав 93 тисячі глядачів, а після перемоги в країні оголосили національне свято. Турнір поклав початок одній із найважливіших спортивних традицій XX століття.
1937 — у СРСР на тлі масових репресій надзвичайні «трійки» НКВС отримали право виносити смертні вироки без суду. Вони складалися з трьох осіб (працівник НКВС, прокурор і партійний представник), засідання тривали кілька хвилин, жодного захисту обвинувачений не мав. Саме рішення цього дня дало старт одній із найбільш масштабних хвиль терору — Великому сталінському терору.
1956 — Конгрес США ухвалив рішення розмістити напис «In God We Trust» на доларах США. Гасло, яке раніше з’являлося на монетах, стало офіційним девізом країни. Вперше воно з’явилося на паперових банкнотах у 1957 році. Це відображало прагнення протиставити «християнську Америку» атеїстичному СРСР у період холодної війни.
1980 — архіпелаг Нові Гебриди у південній частині Тихого океану проголосив незалежність і став Республікою Вануату. Колишня спільна колонія Британії та Франції, Вануату обрала парламентську форму правління й зберегла меланезійську ідентичність. Цього ж дня парламент Ізраїлю проголосив об’єднаний Єрусалим столицею держави, що спричинило загострення конфлікту з арабськими країнами.
1984 — у США розпочався показ телесеріалу «Санта-Барбара». Першу серію транслював телеканал NBC. Серіал вийшов у понад 2000 епізодів і транслювався 9 років, ставши одним із найвідоміших телепроєктів у жанрі мильної опери, особливо популярним у Латинській Америці, Європі та країнах пострадянського простору.
2016 — у місті Локхарт (штат Техас, США) сталася найбільша в історії США авіакатастрофа повітряної кулі. Куля з туристами злетіла, але через кілька хвилин зачепила електролінії й загорілася. Загинули всі 16 людей на борту. Це привернуло увагу до відсутності належного регулювання комерційних польотів такого типу в США.
Трагедія на крейсері «Індіанаполіс»
30 липня 1945 року крейсер «Індіанаполіс» був торпедований японським підводним човном і затонув лише за 12 хвилин після завершення таємної місії з доставки ключових компонентів першої атомної бомби «Малюк» на базу ВМС США на острові Тініан.
На борту перебувало 1197 осіб. Близько 300 загинули одразу, разом з кораблем. Приблизно 880 моряків опинилися у відкритому океані — майже без шлюпок, їжі та питної води. Наступні чотири дні вони провели в пекельних умовах: багатьох знищили зневоднення, виснаження, гіпотермія й, найстрашніше, масовані атаки акул. Це одна з найбільших атак акул, зафіксованих в історії: щонайменше 60–80 людей загинули саме від їх укусів. Порятунок прийшов лише 2 серпня — патрульний літак випадково помітив людей у воді. Було врятовано 321 моряка, але ще четверо з них невдовзі померли від отриманих ушкоджень.
Командир корабля, капітан Чарльз Батлер Маквей, якому саме в день загибелі корабля виповнилося 47 років, став першим американським офіцером, притягнутим до військового трибуналу за втрату судна під час війни. Його звинуватили у тому, що він не дотримувався правила руху зиґзаґом у зоні дії ворожих субмарин. Це був флагман 5-го американського флоту, а сам Маквей — досвідчений офіцер, син адмірала, кавалер орденів «Срібна зірка», «Бронзова зірка» та «Пурпурне серце».
З огляду на бойові заслуги, суд амністував капітана, і в 1949 році він вийшов у відставку в чині контр-адмірала. Але він більше ніколи не командував жодним судном. Психологічна травма переслідувала його до кінця життя. У 1968 році Чарльз Маквей наклав на себе руки, вистріливши з нагородного пістолета. Багато з тих, хто вижив, стверджували, що капітан не винен у трагедії «Індіанаполіса».
Новий напис на американських доларах
30 липня 1956 року на американських паперових доларах з’явився напис In God We Trust («Ми віримо в Бога»). До цього цей девіз друкували лише на монетах.
Саме цього року Конгрес США затвердив In God We Trust як офіційне гасло Сполучених Штатів. До цього використовували латинський вислів E pluribus unum («З багатьох — єдине»), який був затверджений ще у 1782 році разом із Великою державною печаткою США й символізує об’єднання окремих штатів у єдину державу.
Фраза In God We Trust трактується американцями як «Ми покладаємось на Бога» або «З нами Бог». У тексті національного гімну США вона теж присутня: «Then conquer we must, when our cause it is just, And this be our motto – ‘In God is our trust» («І переможемо ми, якщо справа наша праведна, і це буде нашим девізом — “Ми віримо в Бога”»).
26-й президент США Теодор Рузвельт свого часу виступав проти використання цієї фрази на монетах. Він вважав це проявом неповаги до релігії, майже святотатством. У США навіть відбувся судовий процес, під час якого суддя постановив: фраза має традиційне значення, відображає історичне розуміння свободи віросповідання і не суперечить законам країни.
Сьогодні цей напис можна побачити повсюдно — не лише на валюті, а й на будівлях державних установ, у школах, у судах, у громадських місцях, а також на автомобілях поліції, рятувальників і пожежників у різних штатах.