31 липня відзначаються Міжнародний день вшанування рятувальників, Всесвітній день рейнджерів та Міжнародний день фахівців з впровадження цифрових технологій. Цей день в історії є зрізом часу, в якому поруч уживаються перша в історії автомобільна поїздка по Місяцю, громадянська війна у найменшій острівній країні в світі, заборона української мови та поява «хрущовок». Події різних епох, народів і масштабів — все це сталося саме цього дня, хоча і в різні роки.
Міжнародний день вшанування рятувальників
Цей день присвячено приверненню уваги тим, хто щодня працює біля води й бере на себе відповідальність за життя інших. Рятувальники — це професіонали, які стежать за безпекою відвідувачів басейнів, пляжів, річок, морських узбереж. Вони проходять спеціальну підготовку: вчаться розпізнавати ознаки утоплення, працювати з людьми в паніці, правильно діяти при інфарктах, судомах, переохолодженні. Їхнє завдання — не лише витягнути людину з води, а й надати першу допомогу, часто без обладнання.
У XX столітті з розвитком масового пляжного відпочинку в містах США почали з’являтися перші професійні рятувальники. Зростання популярності плавання на фоні повної відсутності системи контролю призвело до тисяч смертей на воді щороку. Це змусило муніципалітети створювати постійні рятувальні служби. Поступово така практика поширилася в інших країнах. Сьогодні рятувальник повинен володіти навичками медичної допомоги, орієнтуватися в гідрології місцевості, вміти користуватися рацією, буєм, шлюпкою, іноді — дефібрилятором.
Цікаві факти
В Австралії, яка має понад 35 000 км берегової лінії, кожен пляж офіційно охороняється лише впродовж 3–4 місяців на рік, коли припадає пік сезону. У решту часу працюють лише добровольці.
У США понад 300 мільйонів осіб щороку відвідують пляжі. Щонайменше 80% інцидентів, які стаються там, пов’язані зі зворотними течіями — рятувальники проходять окремий тренінг для розпізнавання таких зон.
У Німеччині добровольці з організації DLRG виконують близько 90% усіх рятувальних операцій на воді. Організація має понад 1,7 мільйона членів і власну систему сертифікації.
В Ізраїлі використовують гучномовці з алгоритмами розпізнавання поведінки на воді: камери фіксують підозрілі рухи, система автоматично сповіщає рятувальника.
В Японії частину рятувальників готують з числа підлітків — це частина державної програми превентивної підготовки, яка діє ще з 1970-х років.
У Франції у багатьох регіонах рятувальники зобов’язані володіти знаннями з гіпотермії, гідродинаміки течій і медичними навичками на рівні фельдшера. Це закріплено локальними законами.
В Україні офіційно паспортизовано лише частину пляжів. Більшість не має сертифікованих рятувальників, а служби порятунку часто працюють на громадських засадах або з мінімальним фінансуванням.
За статистикою, понад 90% людей, яких рятують з води, не кричать і не махають руками. Більшість випадків утоплення виглядає як спокійне завмирання на поверхні, тому постійне спостереження є головною зброєю рятувальника.
Всесвітній день рейнджерів
Цей день присвячений працівникам, які охороняють національні парки, заповідники, лісові масиви, дикі екосистеми та рідкісні види тварин. Свято ініціювала у 2007 році Міжнародна федерація рейнджерів, щоб привернути увагу до ризиків і важливості цієї малопомітної, але життєво необхідної професії.
Сучасні рейнджери — це не лише охоронці природи, а й документалісти, біологи, пожежники, антипоacher-патрулі, провідники, кризові менеджери. Вони займаються не лише охороною фауни, а й фіксацією порушень, евакуацією туристів у надзвичайних ситуаціях, спостереженням за змінами середовища, відловом хворих тварин, участю в програмах збереження рідкісних видів. Часто працюють у важкодоступних місцях, без належного технічного забезпечення, іноді без зв’язку, під загрозою нападів з боку браконьєрів або контрабандистів.
Цей день також вшановує пам’ять загиблих рейнджерів. Багато з них гинуть під час виконання службових обов’язків. У деяких регіонах Африки й Азії їх розстрілюють під час сутичок з озброєними браконьєрами або угрупованнями, які займаються незаконною вирубкою лісу чи контрабандою тварин.
Цікаві факти
За останні 10 років понад 1200 рейнджерів у світі загинули під час виконання обов’язків. Частина з них — через збройні сутички з браконьєрами, інші — через нещасні випадки в диких умовах.
У Ботсвані рейнджери працюють з дронами, тепловізорами й супутниковим моніторингом — це дає змогу відстежувати рух стада слонів або проникнення браконьєрів у режимі реального часу.
У Коста-Риці рейнджери ведуть офіційну базу ушкоджень коралових рифів — кожне пошкодження фіксується з GPS-координатами та супроводжується фотодоказами для потенційного судового переслідування туристичних компаній.
У Танзанії рейнджери супроводжують носіїв генетично рідкісних левів, які мають високий природоохоронний статус. Їхня місія — не лише охорона тварин, а й попередження контактів з людьми.
У США рейнджери національних парків мають статус федеральних службовців і мають право затримувати осіб за порушення природоохоронного режиму, здійснювати розслідування та передавати справи до суду.
В Україні рейнджерами у природоохоронному значенні називають працівників служби державної охорони природно-заповідного фонду. Вони патрулюють території національних парків, але здебільшого працюють без зброї, часто — без належного фінансування.
В Індонезії діє програма «рейнджерів-жінок», які патрулюють зони проживання орангутангів, стежать за браконьєрами і ведуть інформаційні кампанії серед місцевого населення щодо збереження середовища.
Міжнародний день фахівців з впровадження цифрових технологій
Це професійне свято людей, які займаються впровадженням цифрових рішень у робочі процеси компаній, організацій, установ і сервісів. Йдеться про фахівців, що працюють на перетині IT, UX-дизайну, тренінгових програм, аналітики та управління змінами. Вони не пишуть код, але вивчають, як саме працівники компанії користуються новим ПЗ, де виникають труднощі, чому система лишається недовикористаною, як адаптувати інтерфейс, навчити персонал і підвищити ефективність роботи.
Їхніми інструментами є аналітика дій користувача, вбудовані підказки, скрипти, документація, інструкції, UI-інтеграції, платформи типу WalkMe чи Whatfix. Завдання — зробити так, щоб цифрові інструменти не лишались абстрактними, а ставали реальними помічниками в робочому процесі.
Цей напрям сформувався як окрема спеціальність приблизно у 2010-х роках — після того, як компанії масово почали впроваджувати SaaS-рішення, CRM-системи, хмарні сервіси та внутрішні цифрові платформи. У багатьох випадках інвестиції в цифровізацію залишалися неефективними через низький рівень залучення користувачів. Саме тому з’явилися команди adoption-менеджерів — аналітиків і тренерів, які працюють не з системою, а з людьми, що мають її використовувати.
У сучасному світі фахівці з цифрового впровадження працюють не лише в бізнесі, а й у медицині, державному управлінні, освіті, ритейлі, промисловості. Вони можуть впроваджувати цифрові картки пацієнтів у клініках, онлайн-щоденники в школах, нові системи логістики на складах, електронні сервіси для громадян чи навіть аналітичні панелі для керівництва держорганів.
Цікаві факти
Згідно з дослідженням WalkMe, понад 70% організацій, які впроваджують цифрові інструменти, не досягають очікуваного результату без окремої стратегії adoption — системи залучення і навчання користувачів.
Одним з найперших прикладів цифрового adoption-підходу є поява контекстних підказок у CRM Salesforce у 2007–2008 роках. Вони зменшили час навчання нових працівників на 30–40%.
Після впровадження команди adoption-спеціалістів у сервісі Booking.com у 2016 році кількість помилок при роботі з внутрішніми системами бронювання знизилась удвічі.
У сфері державного управління Великої Британії цифрові adoption-фахівці були залучені до запуску платформи gov.uk, що дозволило зробити понад 100 державних сервісів доступними онлайн — з покроковим супроводом для кожного типу користувача.
В ІТ-компаніях adoption-фахівці працюють разом з UX-дизайнерами та product-менеджерами, формуючи картку користувача (user journey) не тільки як частину дизайну, а як інструмент контролю за рівнем освоєння функцій.
У деяких компаніях фахівці з цифрового впровадження проводять щомісячні опитування користувачів і збирають «болючі точки» роботи з новими системами, щоби їх переробити ще до початку масового запуску.
Історичні події в цей день
1 — Зафіксовано перше в історії документальне свідчення виверження гори Фудзі в Японії. Це виверження стало частиною довгої сейсмічної історії країни, де гору Фудзі згодом вважатимуть не лише природним явищем, а й культурним символом.
904 — Арабські війська захопили Салоніки — друге за значенням місто Візантійської імперії. Місто було розграбоване й утримувалося впродовж десяти днів, що спричинило великий резонанс у християнському світі.
1431 — Битва на переправі під Луцьком поклала початок війні між великим князем литовським Свидригайлом і польським королем Владиславом-Ягайлом. Конфлікт тривав кілька років і мав значення для боротьби за владу в Русі.
1498 — У ході третьої експедиції до Америки Христофор Колумб відкрив острів Тринідад. Відкриття відбулося поблизу південного узбережжя Карибського моря, і це стало початком контакту іспанської корони з територією Південної Америки.
1667 — Підписано Бредський мир, який завершив другу англо-голландську війну. Англія остаточно закріпила за собою колонію Новий Амстердам, яка згодом стане Нью-Йорком.
1695 — Запорізькі козаки під командуванням Михайла Самойленка разом з московським військом взяли Кизи-Кермен, а невдовзі — і Тавань. Це було частиною великої кампанії проти Кримського ханства в рамках Азовських походів.
1751 — Потужна пожежа у Стокгольмі знищила понад тисячу будинків. Це стало поштовхом до зміни містобудівної політики та посилення пожежного захисту в місті.
1837 — Закладено будівлю Київського університету — Червоний корпус. Архітектурно й символічно ця споруда стала епіцентром гуманітарної освіти в регіоні.
1919 — У Німеччині ухвалено Веймарську конституцію. Документ запровадив республіканську форму правління та парламентську демократію, ставши основою політичної системи до приходу нацистів.
1919 — Добровольча армія Денікіна зайняла Київ у розпал громадянської війни. Це призвело до складної політичної ситуації, оскільки місто водночас претендувало на контроль з боку українських, білогвардійських і більшовицьких сил.
1924 — Уряд Польщі заборонив використовувати українську мову в офіційних установах на території Західної України. Цей крок став частиною політики асиміляції в Другій Речі Посполитій.
1925 — «Червона п’ятниця» в Британії — уряд пішов на поступки страйкуючим шахтарям, скасувавши плани зниження зарплат. Це стало однією з найбільших перемог трудового руху в міжвоєнний період.
1938 — Почався збройний конфлікт між СРСР і Японією на озері Хасан. Це було одне з перших зіткнень, що показало амбіції Японії на Далекому Сході й готовність СРСР захищати прикордонні території.
1954 — Уряд СРСР ухвалив рішення про створення Північного ядерного полігону на архіпелазі Нова Земля. Тут проводитимуться найпотужніші ядерні випробування радянської доби.
1956 — Центральний Комітет КПРС вирішив розгорнути масове житлове будівництво, яке призвело до появи типових панельних будинків — так званих «хрущовок».
1975 — У Гельсінкі відкрилась Нарада з безпеки та співробітництва в Європі. Підписано Заключний акт, де вперше закріплено міжнародне зобов’язання щодо прав людини як частини політичних процесів.
1991 — США та СРСР підписали договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь — СНО-1. Він передбачав скорочення кількості ядерних боєзарядів і доставних систем, а також спільний контроль за виконанням умов.
1994 — Український легкоатлет Сергій Бубка встановив світовий рекорд у стрибках з жердиною — 6,14 м. Цей результат понад 20 років залишався неперевершеним.
1996 — Федеральний суд у Нью-Йорку скасував положення закону Communications Decency Act, яке обмежувало свободу слова в інтернеті. Рішення стало ключовим прецедентом для розвитку цифрових прав і свобод у США.
Науру: як весільна сварка перетворила рай на арену війни
Науру є крихітною державою в центрі Тихого океану. Площа всього 21,3 км², приблизно 6 на 4 км. Це найменша острівна країна у світі й найменша незалежна держава поза межами Європи. Офіційної столиці в ній немає, грошей вистачає лише на готівку — банків на острові немає. Але так було не завжди.
31 липня 1878 року на весіллі місцевої пари стався п’яний конфлікт між двома гостями. Те, що почалося як суперечка через етикет, завершилося стріляниною. Син місцевого вождя Авейди був убитий. Рід загиблого зажадав відплати, але клан вбивці озброївся й відповів силою. У колишні часи конфлікт би вичерпався списами, та на той момент острів був уже наповнений вогнепальною зброєю, завезеною європейцями — каторжниками-втікачами, торговцями, дезертирами з китобоїв. Так почалася громадянська війна, що тривала роки. Місцеве населення стріляло одне в одного з рушниць у п’яних нальотах і хаосі. В результаті внутрішньої війни кількість населення скоротилася з 1400 до 900 осіб, тобто було втрачено 36% населення.
У XX столітті все змінилось: у ґрунті виявили величезні поклади фосфоритів. Колоніальні адміністрації німців, потім англійців і австралійців, а згодом незалежна Науру розпочали масштабний видобуток.
31 січня 1968 року острів отримав незалежність і вже за кілька років Науру стала найзаможнішою країною світу за доходом на душу населення. Вищим, ніж у США, Європі чи Саудівській Аравії. Безробіття не існувало, соціальна система була надлишковою, медицина — безкоштовною, кожен мав будинок і машину. Однак запаси фосфатів вичерпалися, інвестори пішли, а економіка обвалилась. Спроби перетворити острів на офшор, центр інтернет-лотерей чи перевалочну базу для біженців не виправдали сподівань.
Сьогодні Науру є бідною, але незалежною державою, яка живе на залишках колишньої слави. У країні немає залізниць, прісної води, університетів, і весь ґрунт всередині острова — це пустельна вирва після видобутку копалин. Але тут досі є уряд, прапор і право голосу в ООН.
День «чорної чарки» у Британському флоті
31 липня 1970 року завершилась одна з найстаріших і найбільш характерних морських традицій — щоденна видача рому матросам Королівського військово-морського флоту Великої Британії. В цей день рівно опівдні, моряки востаннє отримали свою денну норму рому. Після останнього тосту на честь королеви порожні металеві чарки символічно викинули за борт. День отримав неофіційну назву — Black Tot Day, тобто день «чорної чарки». У флотських частинах носили чорні пов’язки на знак жалоби, а в одному з навчальних центрів провели справжній похорон із барабанщиками, флейтистами й чорним труною, в якій символічно поклали флягу.
Ром був невід’ємною частиною морської служби майже три століття, але спочатку морякам видавали не ром, а пиво. Через те, що вода швидко псувалась у морі, кожен матрос мав право на цілий галон пива на день (понад 3,7 літра). У постачальних комітетів були навіть власні пивоварні. Вони експериментували з міцними елями, які можна було розбавляти водою під час плавання, а також із «ялицевим пивом» — напоєм із патоки та екстракту хвої, що вважався ефективним засобом проти цинги.
Проте пиво не витримувало спеки, а в умовах тривалих морських переходів потрібен був напій, який не псується, займає мало місця і водночас зберігає бойовий дух екіпажу. Ром виявився ідеальним варіантом. Його навіть прозвали «кров’ю адмірала Нельсона».
Кожен моряк отримував щодня пайку рому — майже пів пінти, тобто приблизно 240 мл. Її дозволялось пити одразу або ж змішувати з лимонним чи лаймовим соком — це слугувало профілактикою цинги. Напій також міг виконувати роль «валюти» для внутрішніх розрахунків, зокрема для погашення дрібних боргів. Ром вважався ще й лікувальним засобом: його застосовували при укусах павуків, скорпіонів та інших пошкодженнях.
Якість рому перевіряли просто — підпалювали. Якщо він горів, це означало, що ром не розбавлений. Якщо ж ні — старший стюард міг одразу потрапити під шквал обурення команди. Зрештою, під тиском командування та через нові стандарти безпеки, цю традицію скасували. Останній день її існування став для багатьох моряків днем символічного завершення цілої епохи флотського життя.
Перша в історії автомобільна поїздка по Місяцю
31 липня 1971 року американські астронавти Девід Скотт і Джеймс Ірвін здійснили першу в історії автомобільну поїздку по Місяцю. По бездоріжжю супутника Землі вони пересувались на чотириколісному повнопривідному електромобілі Lunar Rover Vehicle. Загалом місія тривала три дні, а сумарна тривалість трьох виходів на поверхню становила 18 годин 30 хвилин. На «ровері» вони проїхали 27,9 км. Було зібрано й доставлено на Землю 77 кг зразків місячного ґрунту. Після польоту науковці назвали зібраний матеріал «найбагатшим врожаєм» усієї програми, а місію «Аполлон-15» — однією з найуспішніших з наукового погляду. Сам ровер залишили на Місяці. Цікаво, що він, найімовірніше, досі там.
Втім, це лише одна частина місячної історії. У давньогрецьких текстах Арістотель, Плутарх, Демокріт і Анаксагор згадують про часи, коли Місяця на небі ще не було. У фрагментах їхніх творів прямо йдеться:
«У ті часи, коли Місяця не існувало», або «Серед послідовників аркадця Евандра були ті, кого звали до-місячним народом», або «Аркадія породила Пеласга, що старший за Місяць».
Схожі перекази зафіксовані в індіанських племенах з високогір’я Боготи у Східних Кордильєрах Колумбії. Вони згадують «найдревніші часи, коли Місяця ще не було на небі». Символи на Пуерта-дель-Соль і стінах Каласасайї свідчать, що супутник Землі з’явився на орбіті приблизно 12 тисяч років тому. Існує навіть версія, що саме поява Місяця в небі стала для Ноя сигналом вирушати в подорож на ковчезі.
У зулуській легенді розповідається, що Місяць був принесений на небо істотами, схожими на рептилій: двома братами в скафандрах — Воване і Мпанку. Вони нібито викрали Місяць у формі яйця в «Великого вогняного дракона», випорожнили його, зробили порожнистим і скотили по небу до Землі. Це спричинило катастрофічні події на планеті й, за переказами, завершило «золотий вік» людства.
За офіційною науковою гіпотезою, Місяць утворився приблизно 4,5 мільярда років тому внаслідок зіткнення молодої Землі з небесним тілом Тейя, розміром близьким до Марса. Від уламків і сформувався супутник. Проте фантастичні версії не вщухають. Дехто вважає Місяць штучним об’єктом — гігантським космічним кораблем прибульців.
У січні 1994 року NASA та уряд США запустили до Місяця зонд «Клементіна», який упродовж кількох місяців фотографував поверхню супутника в різних спектрах. За повідомленнями, з кількох мільйонів знімків у відкритий доступ потрапило лише близько 5%. На цю тему існує безліч припущень і теорій — від технічної цензури до приховування аномалій.
