5 квітня 1710 року біля стін Бендерської фортеці – поблизу молдовського містечка Бендери (за іншою версією – у другому таборі Карла XII – у закруті Дністра) було укладено договір між гетьманом Пилипом Орликом та козацькою старшиною і козаками Війська Запорозького – “Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького”. Повна назва договору – “Договори та постанови прав і вольностей військових між Найсвітлішим його милістю паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорізького, і між генеральними особами, полковниками і тим же Військом Запорізьким, з обох сторін повною згодою затверджені і при вільному від того ж найсвітлішого гетьмана підтверджені роки від Різдва Христового 1710 року, місяця квітня, дня 5”. Цей історичний документ також називався “Хартія”, “Угода”, “Конституція Пилипа Орлика”, “Бендерська конституція”.
Договір містив преамбулу та 16 статтей, написаний двома мовами – латинською та староукраїнською. При чому в староукраїнській мові слова “конституція” немає, а у латинському варіанті слово “сonstitutiones” у перекладі звучить як “постанови”, або “конституції” (завжди у множині). У документі чергуються назви території держави як Мала Росія та Україна. Територія визначається як “Мала Росія, вітчизна наша”, “Україна”, а мешканці як “Народ Малоросійський”, ”Сини Малоросійські”. Київ називається “стільним градом” та разом з іншими “українськими містами” зберігає всі свої права.
Конституцією проголошувалась незалежність Малої Росії від Російського царства і Речі Посполитої, а також постійний союз з Кримським ханством і Османською імперією, яка йому протегувала. При цьому обговорювався вічний протекторат Швеції над Гетьманщиною. Гетьманська влада брала на себе основні зобов’язання щодо захисту кордонів держави, а також очищення міст України від московських гарнізонів та різних зовнішніх податків. Крім того, засуджувалася практика “колишніх гетьманів Війська Запорізького”, які йшли на союз із Московією. Значні повноваження надавалися козацькій старшині, яка отримувала право вирішувати найважливіші питання на Генеральній раді, що скликалася тричі на рік. Визначалося в документі й питання віри: “не давати дозволу на проживання в Україні послідовникам чужої віри, особливо брехливого юдаїзму”.
За задумом Пилипа Орлика документ мав набути чинності та бути ратифікованим королем Швеції Карлом XII у разі його перемоги у Північній війні.
Вважається, що Конституція Орлика заклала основи українського конституціоналізму.
Орлик був автором багатьох політичних творів – “Реляція про Київ”, “Звід прав України”, “Маніфест до європейських урядів”, “Алкід Російський”, “Гіппомен Сарматський”, а також кількох збірників віршів польською мовою та “Щоденника подорожнього”, який вів із 1720-го по 1733 рік.
У 1742 році Пилип Орлик помер, йому було 69 років. Похований гетьман в Яссах – тодішній столиці Молдови, але могила його незабаром загубилася.
Ім’я Пилипа Орлика в Україні не забуте – започатковано його іменну премію, Державний банк України випустив монету з його зображенням. У 1993 році в Києві одна з вулиць названа на його ім’я. У 1997 році випущено марку із зображенням видатного діяча, її видано в серії, присвяченій гетьманам України.
В Києві Пилипу Орлику встановлено пам’ятник, який 28 червня 2011 року було урочисто відкрито з нагоди 15-річчя з дня ухвалення Конституції України. У Білорусії, в селі, де він народився, встановлено пам’ятну плиту, а також відкрито присвячений йому музей-каплицю.
