4 грудня в Україні відзначається День ракетних військ і артилерії, в світі – Міжнародний день банків та Всесвітній день охорони дикої природи.
День ракетних військ і артилерії України
Україна славиться своєю військовою історією, а також людьми, які захищають її незалежність. Одним із символів військової міці держави є ракетні війська й артилерія — потужна складова української армії. Цей день відзначає тих, хто працює над забезпеченням обороноздатності країни та захищає її національні інтереси.
Щорічно День ракетних військ і артилерії святкували 3 листопада, проте з 2024 року дату перенесено на 4 грудня. Ракетні війська та артилерія виконують ключову роль у війнах і конфліктах, адже від їхньої злагодженої роботи залежить результат бойових операцій. Це “Бог війни”, як називають артилерію військові, адже саме вона часто стає вирішальним чинником у зупиненні наступу противника та забезпеченні переваги на полі бою. В умовах сьогодення роль ракетних військ і артилерії набуло стратегічного значення, особливо з огляду на їхню здатність завдавати точних ударів по ворогу на значних відстанях.
Цікаві факти
Перша згадка про використання артилерії на українських землях датується ще XVI століттям, коли козаки застосовували гармати під час бойових дій.
Під час російсько-української війни артилерія продемонструвала високу ефективність у знищенні ворожих колон, техніки та укріплень, ставши одним із найпотужніших інструментів ЗСУ.
Україна активно розробляє сучасні ракетні комплекси, серед яких “Вільха”, що має високоточні характеристики та може вражати цілі на відстані понад 100 км.
Українська артилерія входить до десятки найефективніших у світі завдяки своїй точності, маневреності та інноваційному підходу до ведення бойових дій.
У військових артилеристів є свій неофіційний гімн, який вони виконують під час святкувань і важливих подій.
Міжнародний день банків
Щороку 4 грудня працівники банківської сфери та всі, хто має відношення до фінансової індустрії, відзначають це свято, яке було офіційно встановлене Генеральною Асамблеєю ООН у 2019 році, коли ухвалили відповідну резолюцію 74/245. День банків відзначає важливість фінансових установ у розвитку економік та підтримці глобальної стабільності.
Банки — це не лише місця збереження коштів чи оформлення кредитів. Вони є ключовими інструментами, які забезпечують економічний розвиток, підтримують міжнародну торгівлю, сприяють фінансовій інклюзії та впровадженню інноваційних технологій.
Запровадження цього дня мало на меті підкреслити роль банків як рушійної сили глобальної економіки. У резолюції ООН було особливо зазначено важливість фінансових інституцій у досягненні цілей сталого розвитку, адже саме вони відіграють вирішальну роль у фінансуванні проєктів, що допомагають подолати бідність, забезпечити екологічну стійкість та підтримувати інновації.
Цікаві факти
Перший банк у світі був заснований у 1472 році в Сієні, Італія, і діє донині. Це Monte dei Paschi di Siena.
Під час глобальної пандемії банки забезпечували фінансову підтримку громадянам та бізнесам, адаптуючи свої послуги до нових умов.
Сьогодні понад 70% банківських послуг у світі здійснюються онлайн, що спрощує доступ до фінансів для мільйонів людей.
Багато банків активно інвестують у стартапи, які розробляють фінтех-рішення, сприяючи створенню нових фінансових інструментів.
Найбільші світові банки мають активи, що перевищують бюджети багатьох країн.
Всесвітній день охорони дикої природи
Ця дата була офіційно проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році, щоб привернути увагу до необхідності збереження флори та фауни нашої планети. Свято нагадує людству про важливість дикої природи для екосистеми та життя в цілому. Цей день вибрано не випадково — саме 3 березня 1973 року було ухвалено Конвенцію про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). Ця міжнародна угода стала важливим кроком у боротьбі з незаконною торгівлею рідкісними видами тварин і рослин.
Основною метою Дня охорони дикої природи є підвищення обізнаності про значення біорізноманіття та привернути увагу до проблем, з якими стикається дика природа, зокрема вимирання видів, забруднення довкілля, вирубка лісів, браконьєрство та зміна клімату. Сьогодні захист дикої природи є не лише етичним, а й практичним завданням. Ліси забезпечують кисень, річки й озера регулюють клімат, а тварини та рослини відіграють критичну роль у стабільності екосистеми.
Цікаві факти
Кожного року планета втрачає понад 30 000 видів рослин і тварин через діяльність людини.
В тропічних лісах мешкає понад 50% усіх видів флори і фауни, хоча ці ліси займають лише 7% земної поверхні.
Багато видів дикої природи занесені до Міжнародної Червоної книги як такі, що перебувають під загрозою зникнення.
У нашій країні діє низка природоохоронних програм, а Карпати та Полісся є осередками унікальної флори й фауни Європи.
Коралові рифи забезпечують середовище для 25% морських видів, хоча вони займають менше ніж 1% площі океанів.
Історичні події в цей день
1638 рік. Після поразки козацького повстання під проводом Якова Остряниці та Дмитра Гуні, козацька рада ухвалила в урочищі Маслів Став так звані “Ординації Війська Запорізького реєстрового”. Це рішення стало спробою польської влади обмежити автономію козацтва та підпорядкувати його польській адміністрації, викликавши напругу між козацькою старшиною та селянами.
1791 рік. У Великій Британії вийшов перший номер найстарішої недільної газети світу — Observer. Вона стала не лише новатором у журналістській справі, а й символом свободи слова. Газета залишається однією з провідних медіаплатформ у світі.
1808 рік. Імператор Наполеон Бонапарт скасував Інквізицію в Іспанії. Це стало важливим кроком у подоланні середньовічних релігійних практик та сприяло поширенню ідей Просвітництва.
1918 рік. Президент США Вудро Вільсон уперше в історії виїхав за межі країни, відпливши до Європи для участі у Версальській мирній конференції. Цей крок підкреслив нову роль США на міжнародній арені після Першої світової війни.
1938 рік. У місті Хуст відбувся перший з’їзд “Карпатської Січі” — воєнізованої організації, створеної членами ОУН на Закарпатті. Вона стала символом боротьби за українську ідентичність у регіоні.
1963 рік. У Чернігові запустили першу чергу камвольно-суконного комбінату, який на той час був найбільшим у СРСР, демонструючи економічний потенціал регіону.
1987 рік. Поновлено роботу третього енергоблоку Чорнобильської АЕС після катастрофи 1986 року. Це рішення викликало неоднозначну реакцію серед громадськості, але було продиктоване енергетичними потребами країни.
1991 рік. Литва і Латвія першими серед країн Балтії визнали незалежність України. Цей жест символізував єдність та підтримку у складний історичний період.
1996 рік. На мисі Канаверал (США) запущено космічну станцію Mars Pathfinder, яка стала знаковим проєктом у дослідженні Марсу. Через півроку станція доставила перший самохідний апарат на поверхню червоної планети.
1997 рік. У канадському місті Оттава 125 країн підписали Конвенцію про заборону протипіхотних мін. Цей документ став важливим кроком у захисті цивільного населення від наслідків воєн. Однак Китай, Росія та США не підтримали угоду.
Петро Калнишевський: останній кошовий отаман Запорозької Січі
4 грудня 1803 року на Соловках завершив свій земний шлях Петро Іванович Калнишевський — останній кошовий отаман Запорозької Січі, видатна постать української історії та символ незламності козацького духу. Петро Калнишевський уперше став кошовим отаманом у 1762 році, коли йому виповнилося 72 роки, але займав цю посаду менше року. Через три роки його знову обрали кошовим, і він залишався на цьому посту до 1775 року — часу ліквідації Запорозької Січі за наказом російської імператриці Катерини II.
У червні 1775 року, коли російські війська під командуванням генерала Текелія оточили Січ, Калнишевський, разом із військовим писарем Іваном Глобою та суддею Павлом Головатим, був заарештований. Їх звинуватили у “віроломному бунті” та відправили на довічне заслання до Соловецького монастиря. Калнишевського утримували в одиночній камері, дозволяючи виходити лише тричі на рік — на Великдень, Преображення та Різдво.
Попри опалу, Калнишевський мав військові заслуги, які не залишилися без уваги імператриці. Під час російсько-турецької війни він проявив себе як талановитий полководець. За мужність і вірну службу Катерина II нагородила його золотою медаллю, прикрашеною діамантами, із власним портретом.
Козацтво за часів Калнишевського здобуло неабиякий авторитет. Багато російських офіцерів і сановників, серед яких граф Панін, князь Прозоровський, а також фаворит імператриці Григорій Потьомкін, записувалися до запорозьких куренів. Потьомкін навіть отримав козацьке прізвисько Грицько Нечеса. Однак довіра Катерини II до козаків похитнулася через їхню підтримку повстання Омеляна Пугачова, що, зрештою, прискорило знищення Січі.
Указом імператора Олександра I від 2 квітня 1801 року Калнишевського, якому на той час було 110 років, помилували. Але він відмовився залишати монастир і вирішив провести решту своїх днів у служінні Богові, заявивши:
“Не можу зважитися на такий далекий шлях і вирішив присвятити решту днів моїх служінню єдиному Богу в цьому блаженному усамітненні, до якого звик остаточно”.
Могила Петра Калнишевського не збереглася, але пам’ять про нього живе й сьогодні. У 2008 році Українська православна церква канонізувала його як святого.
Адміністративний поділ нових територій УРСР
4 грудня 1939 року, відповідно до указу Президії Верховної Ради СРСР, у складі Української РСР було створено шість нових областей: Львівську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську, Волинську та Рівненську. Це рішення стало результатом змін адміністративного устрою, пов’язаних із приєднанням до УРСР територій, які раніше належали Польщі, внаслідок радянсько-німецького пакту про ненапад 1939 року. Зокрема, було утворено кілька нових областей.
Волинська область з центром у місті Луцьк включала міста та райони, які раніше належали Волинському воєводству Польщі. До її складу увійшли такі міста, як Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський, Любомль, Камінь-Каширський та інші.
Дрогобицька область з центром у місті Дрогобич об’єднала райони з переважно українським населенням, зокрема Дрогобицький, Самбірський, Стрийський та Турківський. Область мала стратегічне значення завдяки великим запасам нафти в Бориславсько-Дрогобицькому басейні.
Львівська область, центром якої стало місто Львів, важливий культурний і політичний центр Західної України, включала міста та райони навколо Львова, такі як Броди, Жовква, Яворів та Сокаль.
Рівненська область з центром у місті Рівне охоплювала території, які раніше входили до складу Волинського воєводства Польщі. До її складу увійшли такі міста, як Рівне, Костопіль, Дубно та Сарни.
Станіславська область (нині Івано-Франківська) з центром у місті Станіслав включала райони Галичини, зокрема міста Коломия, Калуш, Надвірна та інші. Ця область мала багаті культурні традиції та розвинену сільськогосподарську інфраструктуру.
Тернопільська область з центром у місті Тернопіль об’єднала райони з колишнього Тернопільського та Станіславського воєводств Польщі. До складу області увійшли такі міста, як Тернопіль, Бережани, Борщів, Кременць та Збараж.
Ці події залишили глибокий слід у історії Західної України, вплинувши на її соціально-економічний розвиток, національну структуру населення та подальші політичні процеси.
Трагедія в Княжичах
В ніч на 4 грудня 2016 року в селищі Княжичі Київської області сталася подія, яка назавжди залишила слід в історії українських правоохоронних органів. Під час спецоперації із затримання банди грабіжників сталася перестрілка між співробітниками різних підрозділів поліції, унаслідок якої загинули п’ятеро правоохоронців.
Спецоперація мала на меті “класичне” затримання злочинців під час спроби вчинення ними розбою. Однак трагічний збіг обставин і помилки в координації призвели до непоправного. Перестрілка сталася між групою захоплення, до якої входили спецпризначенці КОРД, та працівниками Державної служби охорони (ДСО). Жертвами трагедії стали двоє співробітників ДСО, двоє поліцейських-розвідників і один боєць КОРД.
У той час, як правоохоронці обстрілювали один одного, троє підозрюваних у розбоях, заради затримання яких і проводилася операція, почули постріли й втекли з місця подій. Їх затримали вже пізніше, під Києвом.
Трагедія викликала широкий резонанс у суспільстві. Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков перервав свій офіційний візит до Канади, а Президент України Петро Порошенко негайно вимагав розслідування інциденту.
13 січня 2017 року в Національній поліції заявили про завершення службового розслідування. За його результатами було звільнено вісім осіб, проте згодом деякі з них були поновлені на своїх посадах через суд.
У березні 2019 року Генеральна прокуратура України оголосила про завершення досудового розслідування щодо п’яти посадовців із керівного складу поліції, але подальших вагомих результатів це не принесло. Трагедія в Княжичах стала ще одним свідченням недосконалості правоохоронної системи, недостатньої координації між підрозділами та відсутності чітких протоколів дій у критичних ситуаціях.
