18 грудня відзначаються День військової контррозвідки Служби безпеки України та Міжнародний день мігрантів. Цей день в різні епохи поєднав події політичних рішень, воєнних зламів, культурних прем’єр і церковної історії, які мали тривалий вплив на країни світу.
День військової контррозвідки Служби безпеки України
Сьогоднішнє свято було запроваджене указом, підписаним першим Президентом України Леонідом Кравчуком 18 грудня 1991 року. Цим документом було закладено правові та організаційні засади діяльності військової контррозвідки в умовах незалежної держави.
Ця дата є нагодою відзначити службу співробітників військової контррозвідки СБУ, чия робота пов’язана з високим рівнем ризику та відповідальності. Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України входить до структури її Центрального управління як окремий функціональний підрозділ.
Її діяльність зосереджена на протидії розвідувально-підривній роботі іноземних спецслужб у Збройних силах та інших військових формуваннях, захисті військових таємниць і запобіганні внутрішнім загрозам у сфері оборони. «Орел мух не ловить» – є девізом контррозвідки СБУ.
Робота військової контррозвідки переважно закрита і не публічна, оскільки пов’язана з оперативними джерелами, агентурною діяльністю та спеціальними методами. У сучасних умовах вона охоплює не лише класичну боротьбу зі шпигунством, а й протидію диверсіям, інформаційним витокам, вербуванню військовослужбовців і підриву бойового управління. Значна частина цієї роботи залишається невідомою широкому загалу навіть після завершення конкретних операцій.
В сучасних умовах вона має значно важливіші завдання: блокує вплив російських спецслужб, затримує бойовиків та сепаратистів, виявляє зрадників та шпигунів, а також працює на випередження.
Цікаві факти
Перші підрозділи військової контррозвідки на українських землях з’явилися ще під час визвольних змагань 1917–1921 років, коли Армія УНР намагалася створити власну систему захисту від агентури більшовицьких і білогвардійських спецслужб.
У радянський період військова контррозвідка діяла під назвою СМЕРШ, і її офіцери мали право безпосередньо працювати на фронті, включно з передовими позиціями, перевіряючи особовий склад одразу після боїв.
Після 2014 року військова контррозвідка України значно розширила напрям кібербезпеки, оскільки значна частина розвідувальної інформації почала передаватися через електронні засоби зв’язку та соціальні мережі.
В Україні було зафіксовано випадки, коли ворожі спецслужби намагалися вербувати військових через побутові знайомства, спортивні секції та навіть онлайн-ігри, що змусило контррозвідку розробляти нетипові методи виявлення загроз.
У багатьох країнах світу військова контррозвідка підпорядковується не армії, а цивільним спецслужбам, як і в Україні, що вважається способом зменшення ризику внутрішньої змови у військовому середовищі.
Під час Другої світової війни контррозвідники союзників інколи навмисно дозволяли дрібним агентам противника діяти далі, щоб через них передавати дезінформацію, і подібні підходи використовуються й у сучасній практиці.
В українських архівах зберігаються матеріали справ, де військова контррозвідка виявляла шпигунів завдяки дрібним побутовим деталям, зокрема неправильному використанню військової термінології або неточностям у спогадах про службу.
У деяких країнах Європи офіцери військової контррозвідки офіційно не мають військових звань, хоча працюють виключно з армією, щоб ускладнити їх ідентифікацію та підвищити рівень конспірації.
Міжнародний день мігрантів
Цей день відзначається відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН. Дата пов’язана з ухваленням Міжнародної конвенції про захист прав усіх трудових мігрантів і членів їхніх сімей. День присвячений увазі до правового статусу мігрантів, умов їхнього життя, праці та доступу до базових прав у країнах перебування.
Міграція є тривалим історичним процесом, що впливає на демографію, економіку та культуру держав. У сучасному світі мігранти формують значну частину робочої сили в багатьох країнах, заповнюючи дефіцит кадрів у промисловості, медицині, сільському господарстві та сфері послуг. Причинами міграції найчастіше стають війни, економічна нерівність, політичні переслідування та кліматичні зміни.
Цікаві факти
За даними ООН, кількість міжнародних мігрантів у світі перевищує 280 мільйонів людей, що становить понад 3% населення планети.
Україна до повномасштабної війни входила до десятки країн світу за кількістю трудових мігрантів, а грошові перекази з-за кордону складали помітну частку національної економіки.
Після 2022 року мільйони українців отримали тимчасовий захист у країнах Європейського Союзу, і це стало найбільшим міграційним рухом у Європі з часів Другої світової війни.
У Канаді частина регіонів офіційно зацікавлена у прийомі мігрантів для збереження малонаселених територій, і місцева влада активно залучає нових мешканців з-за кордону.
У багатьох країнах світу саме мігранти є основними працівниками в догляді за літніми людьми, що напряму впливає на функціонування систем соціальної допомоги.
Історики відзначають, що майже всі великі міста світу формувалися завдяки хвилям міграції, а культурна різноманітність мегаполісів є прямим наслідком цих процесів.
В Україні наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття існували цілі села, мешканці яких сезонно виїжджали на заробітки до інших країн Європи, зберігаючи при цьому місце проживання вдома.
Деякі держави мають спеціальні програми повернення мігрантів, пропонуючи податкові пільги або фінансову підтримку тим, хто вирішив повернутися на батьківщину.
За дослідженнями економістів, мігранти у довгостроковій перспективі частіше роблять позитивний внесок у бюджети приймаючих країн, ніж отримують соціальної допомоги.
Історичні події в цей день
1104 — Никифора I призначили очільником Київської митрополії, що відбулося в умовах тісної залежності церковної ієрархії від візантійського впливу. Його керівництво припало на період, коли Київ залишався важливим духовним центром Східної Європи, а митрополит відігравав значну роль не лише у церковних, а й у політичних процесах.
1793 — завершилася облога Тулона в ході війни Першої коаліції проти революційної Франції. Французькі війська, ефективно застосувавши артилерію, змусили британський флот евакуюватися з міста, що стало важливою перемогою для революційного уряду і сприяло кар’єрному зростанню молодого артилерійського офіцера Наполеона Бонапарта.
1865 — після ратифікації трьома чвертями штатів Тринадцяту поправку до Конституції США офіційно оголосили чинною. Цим рішенням рабство було остаточно скасоване на всій території країни, що стало юридичним завершенням одного з ключових питань Громадянської війни та початком складного процесу перебудови американського суспільства.
1890 — у Лондоні відкрили першу у світі підземну залізницю з електричною тягою. До цього метро використовувало паровози, що створювало серйозні проблеми з вентиляцією, а перехід на електрику став технологічним проривом і зразком для транспортних систем інших міст.
1892 — у Санкт-Петербурзі вперше показали балет Петра Чайковського «Лускунчик». Початково постановка отримала стримані відгуки, але з часом перетворилася на одну з найвідоміших балетних вистав у світі та невід’ємний елемент різдвяної культурної традиції.
1917 — у Києві почала роботу Українська державна академія мистецтв, яка стала першою вищою художньою школою національного спрямування. Першим ректором призначили Георгія Нарбута, що визначив візуальну стилістику української графіки початку ХХ століття.
1920 — Раднарком УРСР ухвалив постанову про облік музичних інструментів. Формально адміністративний документ на практиці став одним із механізмів тиску на кобзарів і народних музик, яких влада підозрювала в поширенні «небажаних» ідей.
1940 — у Третьому Рейху затвердили директиву № 21, відому як план «Барбаросса». Документ визначав стратегію блискавичного нападу на СРСР і став основою для однієї з найбільших військових кампаній Другої світової війни.
1941 — Конгрес США запровадив цензуру всієї інформації, що перетинала кордони країни. Контроль за виконанням рішення поклали на Байрона Прайса з Associated Press, що мало запобігти витоку даних, які могли зашкодити воєнним зусиллям.
1958 — у США вперше здійснили передачу людського голосу через супутник. Цей експеримент став важливим кроком у розвитку глобального зв’язку та продемонстрував потенціал космічних технологій для цивільних потреб.
1972 — президент Річард Ніксон санкціонував масовані бомбардування Північного В’єтнаму. Операція тривала одинадцять днів і стала однією з найінтенсивніших повітряних кампаній війни, спрямованою на тиск під час мирних переговорів.
1991 — Вірменія офіційно визнала незалежність України, приєднавшись до міжнародного процесу дипломатичного визнання нової держави після розпаду СРСР.
1998 — Палата представників Конгресу США розпочала процедуру імпічменту Білла Клінтона. Президента звинуватили у неправдивих свідченнях під присягою щодо стосунків із Монікою Левінскі, що стало одним із найгучніших політичних скандалів кінця ХХ століття.
2007 — Юлія Тимошенко вдруге очолила уряд України після голосування у Верховній Раді, де мінімально необхідну кількість голосів забезпечила коаліція БЮТ та НУ-НС.
2008 — валютна криза в Україні досягла піку, коли курс гривні в обмінниках обвалився до рівня 9,50–10,20 за долар. Ситуація стала наслідком фінансової нестабільності та паніки на ринку.
Заборона рабства в США
18 грудня 1865 року Конгрес США офіційно проголосив Тринадцяту поправку до Конституції, яка забороняла рабство. Однак шлях до цього рішення був довгим і почався задовго до середини ХІХ століття.
Після здобуття незалежності від Великої Британії колишні колонії зосередилися на розподілі влади й фінансових ресурсів. Оскільки представництво в органах влади було безпосередньо пов’язане з оподаткуванням, постало питання: як рахувати населення штатів для визначення кількості місць у Палаті представників, числа вибірників президента та розміру податкових зобов’язань.
Саме тут виявилися глибокі протиріччя між Північчю та Півднем. Рабовласницькі штати наполягали, щоб у підрахунок включали все населення, зокрема й рабів, називаючи їх громадянами, хоч і позбавленими свободи. Північні штати заперечували, вважаючи несправедливим, що люди, які перебували у власності плантаторів, збільшують політичну вагу Півдня.
Водночас під час обговорення податків позиції сторін дивним чином змінювалися. Північ пропонувала оподатковувати штати пропорційно до кількості всього населення, тоді як представники Півдня раптово наголошували, що раби є не людьми, а майном. Один із батьків-засновників США і великий рабовласник Томас Джефферсон скаржився, що південні штати фактично оподатковують і за чисельністю, і за багатством, тоді як північні — лише за чисельністю населення.
Американські законодавці роками намагалися знайти математичну формулу компромісу, і 18 квітня 1783 року її було ухвалено: одного раба зараховували як три п’ятих людини. Попри це, південні штати й надалі зберігали значний вплив на Конгрес, інститут президентства та Верховний суд.
Суперечностей між регіонами було багато, але питання рабства залишалося найгострішим, адже воно напряму стосувалося влади. Плантатори-рабовласники не бажали втрачати свого домінування. Коли президентом США став республіканець Авраам Лінкольн, Південь вирішив діяти радикально. Південна Кароліна, а згодом ще десять штатів вийшли зі складу федерації та проголосили незалежність.
Нове утворення — Конфедерацію — очолив колишній сенатор від Міссісіпі Джефферсон Девіс, який заявив, що рабство на Півдні існуватиме вічно. У складі Союзу залишилося 23 штати, причому в деяких із них рабство формально ще зберігалося. Федеральна влада визнала дії південців незаконними й вирішила відновити конституційний порядок силою.
Громадянська війна тривала з перемінним успіхом, доки Північ не застосувала ключовий політичний інструмент. 19 червня 1862 року було ухвалено закон про скасування рабства, у січні 1863 року — Прокламацію, яка оголосила визволення рабів однією з головних цілей війни. У лютому 1865 року президент Лінкольн підписав резолюцію про внесення до Конституції Тринадцятої поправки, що прямо забороняла рабство й примусову працю, за винятком покарання за злочин.
Конфедерація зазнала поразки в травні 1865 року, її керівників, включно з Джефферсоном Девісом, заарештували. 18 грудня 1865 року Тринадцята поправка набула чинності, остаточно оголосивши рабство поза законом. Сам Авраам Лінкольн цього не побачив: 14 квітня 1865 року його смертельно поранили у вашингтонському театрі Форда. Обставини цього вбивства й досі залишаються однією з нерозгаданих загадок американської історії.
Якщо порівнювати становище рабів у США та в інших країнах, то з’ясується, що саме американська система рабовласництва вирізнялася прагматичним, раціональним підходом з боку власників. Рабовласники були зацікавлені в довготривалому «відтворенні» робочої сили, тому створювали умови, за яких раби не працювали до повного виснаження, зберігали відносно добрий фізичний стан і мали можливість створювати сім’ї.
В результаті Сполучені Штати стали чи не єдиною рабовласницькою країною, де природний приріст серед рабського населення перевищував рівень смертності, тоді як в більшості інших регіонів світу чисельність рабів підтримували переважно за рахунок постійного завезення нових людей.
Націоналізація «ПриватБанку»
18 грудня 2016 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про націоналізацію «ПриватБанку» – він став на 100 % державним. Цей крок був спрямований на стабілізацію банківської системи та запобігання системним ризикам для економіки країни.
За оцінками фахівців, на порятунок приватної фінансової установи держава витратила 198 мільярдів гривень. Фактично це означало, що ці кошти були покриті за рахунок платників податків, тобто кожного з приблизно 40 мільйонів громадян України, які опосередковано профінансували націоналізацію банку.
За словами колишньої голови Національного банку України Валерії Гонтаревої, у ніч перед націоналізацією ексвласники «ПриватБанку» вивели з установи ще близько 16 мільярдів гривень.
У серпні 2021 року Кабінет Міністрів України затвердив оновлену стратегію розвитку державного «ПриватБанку» до 2024 року, в якій було передбачено три можливі сценарії його майбутньої приватизації. Станом на той час вважалося, що колишні власники заборгували банку, а відповідно і державі, близько 240 мільярдів гривень за кредитами, при цьому борг у сумі 212 мільярдів гривень разом із відсотками був підтверджений незалежними аудиторами.
