Повномасштабна війна в Україні стала не лише наймасштабнішою гуманітарною кризою в Європі з часів Другої світової війни, а й випробуванням на стійкість для самого Європейського Союзу. З 2022 року мільйони українців були змушені покинути свої домівки і перетнути кордони ЄС, рятуючись від бойових дій. У відповідь Європа вперше в історії одностайно запровадила механізм тимчасового захисту, відкривши українцям доступ до соціальних послуг, освіти, ринку праці та медицини. Четвертий рік йде війна, але масштаб підтримки залишається високим як на рівні політичних рішень, так і на рівні суспільних настроїв. Про це свідчить нове опитування Євробарометра, проведене навесні 2025 року.
У новому дослідженні Євробарометра, оприлюдненому в травні 2025 року, зафіксовано найвищий за останні два десятиліття рівень підтримки Європейського Союзу серед його громадян — 52% респондентів заявили про довіру до ЄС, а 75% вважають себе європейцями. Але ще важливішим для України виявилося інше: 80% опитаних погодилися, що ЄС має приймати людей, які тікають від війни в Україні, а 76% — підтримують надання гуманітарної та фінансової допомоги українцям. Про це повідомляється на сайті Європейської комісії з посиланням на результати опитування Євробарометра. Це свідчить про стабільну прихильність громадської думки країн ЄС до підтримки не лише української держави, а й українців як частини європейського простору.
У той час як російська агресія залишається найважливішим викликом для ЄС (його так оцінили 45% респондентів — найбільший показник серед усіх проблем), майже три роки війни не змінили принципового ставлення більшості європейців до біженців з України. У багатьох країнах, попри локальні побоювання щодо міграції, українці залишаються окремою категорією — людьми, які не просто шукають кращого життя, а рятуються від війни. Ця різниця в сприйнятті — фундаментальна. Вона означає: українці можуть розраховувати на допомогу, але водночас мають розуміти, що подальша інтеграція в нове середовище залежить і від власної активності, і від вміння адаптуватися до системи приймаючих країн.
Ключові висновки з опитування: контекст для біженців
Опитування Євробарометра, проведене з 26 березня по 22 квітня 2025 року серед понад 26 тисяч громадян 27 країн-членів ЄС, зафіксувало, що:
-
80% підтримують прийом українських біженців;
-
76% — гуманітарну й фінансову допомогу Україні;
-
72% — економічні санкції проти росії;
-
59% — постачання Україні військової техніки за кошт ЄС;
-
60% — надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС;
-
41% назвали мир головною європейською цінністю, а 33% — демократію та верховенство права.
Ці дані свідчать, що українці залишаються не лише у фокусі політичних пріоритетів ЄС, а й у центрі моральної й громадянської солідарності. Але така підтримка супроводжується очікуванням певної поведінки з боку самих біженців: прозорості, поваги до правил, готовності інтегруватися та бути відповідальними членами спільнот.
Рекомендації українськім біженцям
1. Користуватися всіма доступними легальними каналами допомоги.
У більшості країн ЄС українці, які мають тимчасовий захист, мають право на проживання, доступ до освіти, медичну допомогу та роботу. Але механізми цієї допомоги відрізняються між державами. Біженцям важливо орієнтуватися у локальних правилах, перевіряти терміни дії документів, реєструватися у відповідних структурах, уникати нелегальних послуг і тіньової праці.
2. Вивчати мову країни перебування.
Одне з головних очікувань від біженців у ЄС — готовність до інтеграції. У багатьох країнах (Німеччина, Чехія, Франція, Австрія, Польща) безкоштовно або за зниженими цінами доступні мовні курси для українців. Варто не втрачати можливість — мовна адаптація відкриває двері до освіти, кваліфікованої праці, юридичної безпеки.
3. Обережно ставитися до зловживання довірою.
Хоча підтримка українців у ЄС залишається високою, вона не є безумовною. Поведінка окремих біженців, пов’язана з порушенням законодавства або використанням соціальних допомог у сумнівний спосіб, уже в деяких країнах стала предметом медіаобговорень. Для збереження довіри важливо дотримуватися правил, не створювати конфліктів і, навпаки, демонструвати готовність до співжиття з місцевими громадами.
4. Захищати статус українського біженця як особливий.
Європейське законодавство відрізняє біженців з України від інших мігрантів. Цей статус базується на прямому збройному конфлікті й тимчасовості, а не на економічній мотивації. Саме тому важливо не допускати спотворень і чітко обґрунтовувати своє перебування, особливо під час оновлення документів або при перетині кордонів.
5. Не ігнорувати громадянські ініціативи.
Відвідування місцевих заходів, допомога волонтерам, участь у шкільних або професійних програмах — усе це допомагає сформувати позитивний образ української громади. У багатьох містах діють спільні проєкти з інтеграції, й участь у них може бути не менш важливою, ніж статус або допомога.
Рівень підтримки українців у країнах ЄС залишається високим навіть на четвертому році війни. Але це не означає, що ситуація не зміниться. Як свідчить досвід інших криз, підтримка громадської думки — ресурс, що потребує відповідального використання. Українські біженці в Європі сьогодні — це не лише отримувачі допомоги, а й представники своєї держави в очах мільйонів європейців. І саме тому щоденні дії — правові, соціальні, комунікативні — формують не лише особисті перспективи, а й майбутнє співжиття України з Євросоюзом.
