9 серпня відзначаються Всесвітній день книголюбів, Міжнародний день корінних народів світу та Міжнародний день коворкінгу. Цей день також відзначився низкою подій, які вплинули на політику, науку, технічний прогрес і долі цілих держав. У цей день відбувалися як масштабні міжнародні конфлікти й історичні угоди, так і винаходи, що змінили побут.
Всесвітній день книголюбів
Цей день не має офіційного статусу, але вже кілька десятиліть об’єднує людей, для яких книга є важливою частиною життя. Свято виникло як ініціатива невеликих читацьких клубів та бібліотек у США у 1990-х роках, згодом його ідею підхопили ЗМІ та інтернет-спільноти. Сьогодні цей день відзначають у різних країнах, а завдяки соціальним мережам він отримав міжнародне охоплення.
Ідея цього дня полягає у популяризації читання як культурної звички, яка формує світогляд, розвиває мислення й розширює знання. Дата стала відомою завдяки ініціативам книжкових спільнот і медіа, а її поширення значною мірою забезпечили соціальні мережі.
Цікаві факти
Термін «book lovers day» почав активно використовуватися у США ще в 1990-х у бібліотечних та буккросингових колах.
Люди, які регулярно читають книги, зазвичай мають краще розвинений мозок і гнучкіше мислення. Читання тренує пам’ять, покращує концентрацію, розширює словниковий запас і стимулює уяву.
Дослідження показують, що в читачів книг активніше працюють зони мозку, пов’язані з аналізом, логікою та емпатією, а також краще розвинені навички критичного мислення.
Середній читач у розвинених країнах витрачає на читання близько 20 хвилин на день, тоді як ті, хто приєднується до книжкових спільнот, читають вдвічі більше.
У США та Великій Британії саме 9 серпня помітно зростають продажі електронних книжок, особливо у жанрах художньої літератури та нон-фікшн.
Опитування читацьких клубів показали, що більшість учасників у цей день перечитують свої найулюбленіші книги, а не починають нові.
Серед книжкових блогерів у цей день популярний формат «24 години читання», коли учасники намагаються прочитати якомога більше сторінок за добу.
В Японії цього дня книгарні роблять акцент на продажі рідкісних видань і коміксів, а в Австралії — на книжках місцевих авторів.
Існує неофіційна традиція дарувати книгу людині, яка щойно закінчила навчання або розпочала новий етап життя, як символ підтримки та розвитку.
Міжнародний день корінних народів світу
Рішення про відзначення цього дня ухвалила Генеральна Асамблея ООН у 1994 році, приурочивши його до дати першого засідання робочої групи з питань корінних народів, що відбулося у 1982 році в Женеві.
Метою цього дня є привернення уваги до проблем, з якими стикаються корінні народи у світі, зокрема збереження культурної спадщини, мови, традицій та прав на землю, а також боротьба з дискримінацією. Він нагадує про необхідність захисту унікальних культур і способу життя, що зберігають своє коріння впродовж століть.
Цікаві факти
У світі налічується понад 476 мільйонів представників корінних народів, що проживають у більш ніж 90 країнах. Вони складають близько 6% населення планети, але серед бідних у світі їхня частка сягає 15%.
Корінні народи розмовляють більш ніж 4 тисячами мов, багато з яких перебувають під загрозою зникнення.
Найчисельніші корінні народи — айни в Японії, саамі в Північній Європі, масаї в Східній Африці, кечуа і аймара в Південній Америці, інуїти в Арктиці.
У Латинській Америці проживає близько 50 мільйонів корінних жителів, найбільше — у Болівії, Перу та Гватемалі.
Середня тривалість життя представників корінних народів на 20 років нижча, ніж у решти населення їхніх країн.
Деякі корінні спільноти, як-от бушмени Калахарі чи амазонські племена, зберігають напівізольований спосіб життя, практично не контактуючи з зовнішнім світом.
За оцінками ЮНЕСКО, щомісяця у світі зникає дві мови, більшість з яких належать корінним народам.
Міжнародний день коворкінгу
Цей день започаткували як спосіб відзначити розвиток нового формату організації праці, який став популярним на початку XXI століття. Коворкінг — це робочий простір, який ділять між собою люди різних професій і компаній, не будучи колегами у прямому сенсі.
Коворкінг є моделлю організації робочого простору, де люди з різних компаній або незалежні працівники (фрилансери, стартапери, тощо) працюють разом в одному приміщенні. Коворкінги надають обладнані робочі місця, інтернет, іноді додаткові послуги, а також створюють можливість для спілкування та обміну досвідом між резидентами.
Цікаві факти
Перший офіційний коворкінг-простір відкрився у Сан-Франциско 9 серпня 2005 року, дату якого згодом і обрали для святкування.
Автором концепції вважають програміста Бреда Ньюберга, який хотів поєднати свободу віддаленої роботи з соціальними перевагами офісу.
Сьогодні у світі налічується понад 20 тисяч коворкінгів, і їхня кількість продовжує зростати, особливо після пандемії COVID-19.
Найбільше коворкінгів діє у США, Індії та Великій Британії, а серед міст лідерами є Лондон, Нью-Йорк та Бангалор.
У багатьох коворкінгах створюють спеціальні зони для відпочинку, кухні, міні-бібліотеки, а іноді навіть спортзали, щоб підвищити комфорт і продуктивність.
Деякі простори спеціалізуються на окремих галузях: IT, креативних індустріях, стартапах у сфері екології чи моди.
За даними досліджень, у коворкінгах рівень задоволеності роботою вищий, ніж у традиційних офісах, а соціальні контакти допомагають швидше знаходити партнерів і клієнтів.
Історичні події в цей день
1803 – року відбулася перша публічна демонстрація пароплава, сконструйованого американським інженером Робертом Фултоном. Цей винахід поклав початок новій епосі водного транспорту.
1842 – року було проведено демаркацію кордону між Канадою та США відповідно до договору Вебстера — Ашбертона, що зняло територіальні суперечки між країнами.
1848 – року на Буковині скасували кріпосне право, що дало селянам особисту свободу та право розпоряджатися своїм майном.
1859 – року американець Натан Еймс отримав патент на ескалатор, заклавши основу для сучасних систем автоматичних сходів.
1910 – року американець Алва Фішер запатентував електричну пральну машину, що суттєво полегшило побутові умови в усьому світі.
1919 – року Велика Британія оголосила протекторат над Персією, взявши під контроль її зовнішню політику та ресурси.
1940 – року завершили будівництво залізниці Берлін — Багдад, яка мала стратегічне значення для транспортних і військових перевезень.
1942 – року британська колоніальна адміністрація заарештувала Махатму Ганді, лідера індійського національно-визвольного руху. Він провів у в’язниці майже два роки, до 1944-го.
1942 – року німецькі війська захопили Краснодар і Майкоп, прагнучи отримати доступ до нафтових родовищ Кавказу.
1944 – року прем’єр-міністр Великої Британії Уїнстон Черчилль прибув до Неаполя для зустрічі з югославським партизанським лідером Йосипом Брозом Тіто, обговорюючи військову координацію проти сил Осі.
1945 – року в японському місті Нагасакі вибухнула атомна бомба, скинена США, що стало одним із вирішальних факторів завершення Другої світової війни.
1945 – року СРСР односторонньо розірвав пакт про ненапад на Японію та оголосив їй війну, розпочавши масштабний наступ у Маньчжурії.
1965 – року Сінгапур проголосив незалежність від Малайзії, ставши суверенною державою.
1990 – року до Саудівської Аравії почали прибувати американські війська для підготовки операції «Буря в пустелі» у відповідь на вторгнення Іраку в Кувейт.
1992 – року в Барселоні відбулося офіційне закриття XXV літніх Олімпійських ігор, на яких об’єднана команда колишніх республік СРСР здобула перше місце з 112 медалями.
Початок будівництва Пізанської вежі
9 серпня 1173 року скульптор Боннано з Пізи заклав перший камінь у фундамент нині всесвітньо відомої Пізанської вежі, яка згодом отримала прізвисько «падаюча». Будівництво тривало у три етапи з двома великими перервами й загалом розтягнулося на 199 років.
На першому етапі майстер звів перший поверх заввишки близько 11 метрів, але з жахом виявив, що споруда вже відхилилася від вертикалі на 4 сантиметри. Проєкт виявився помилковим від самого початку, і, залишивши своє дітище напризволяще, Боннано покинув роботи. Завершували вежу вже інші два майстри, які «добудували» її у 1372 році. Нахил продовжував збільшуватися ще кілька століть, поки наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття не провели роботи зі стабілізації. Сьогодні кут відхилення становить близько 3,9 метра, і фахівці прогнозують, що у такому стані вона може простояти ще щонайменше двісті років.
Спочатку вежа нахилялася на північ, але згодом змінила напрямок і відхилилася на південь — саме так її бачимо сьогодні. На висоті стіни значно тонші, ніж біля основи: на першому поверсі їхня товщина сягає майже п’яти метрів.
Пізанська вежа є частиною собору, а у її внутрішніх приміщеннях розташовані кілька гробниць. У дзвіниці вежі встановлено сім дзвонів, кожен з яких налаштований на свою ноту.
У місті Піза є ще дві менші «падаючі» вежі, адже ґрунт у цьому регіоні досить м’який. За часів Другої світової війни американські військові отримали інформацію, що нацисти використовують вежу як спостережний пункт і укриття для снайперів, але, вражені її красою та величчю Площі чудес, відмовилися від планів знищити її.
Жоден з майстрів, який працював над будівлею, так і не оголосив себе її єдиним автором. За легендами, Галілей проводив на вежі експерименти, скидаючи різні предмети та фіксуючи результати падіння. Досі немає однозначної відповіді, чи є Пізанська вежа архітектурним дивом чи помилкою італійських майстрів.
«Матч смерті»
9 серпня 1942 року в окупованому німцями Києві відбувся футбольний матч між місцевою командою «Старт» (у складі якої більшість гравців становили колишні футболісти «Динамо» Київ) та німецькою командою «Flakelf». Пізніше в СРСР цей поєдинок назвали «матчем смерті».
Перед виходом на поле до роздягальні киян зайшов німецький офіцер, який спостерігав за грою, і в жорсткій формі, під загрозою відправлення до концтабору чи розстрілу, наказав програти матч. Гра почалася з контрастного обміну привітаннями: німці вигукнули «Хайль!», а кияни відповіли «Фізкульт-привіт!». Попри погрози, «Старт» переміг із рахунком 5:3.
Через деякий час після цього матчу частину футболістів команди заарештували й відправили до концтаборів, а декого з них згодом розстріляли. Ця трагічна історія стала одним з найвідоміших символів морального спротиву в роки Другої світової війни.
Трагедії Нагасакі в Японії
9 серпня 1945 року американський бомбардувальник B-29 «Bockscar» під командуванням майора Чарльза Свіні, злетів з острова Тініан і скинув атомну бомбу «Товстун» на японське місто Нагасакі. Цей напад був другим і останнім випадком застосування ядерної зброї проти цивільного населення.
О 10:53 B-29 потрапив у поле видимості японської ППО. Літака сприйняли за розвідувальний, тому повітряну тривогу не оголошували. О 10:56 бомбардувальник прибув до Нагасакі й скинув атомну бомбу. Потужність вибуху становила близько 21 кілотонни — більше, ніж під час бомбардування Хіросіми. Згідно з офіційним звітом префектури Нагасакі, «люди та тварини загинули майже миттєво» на відстані до одного кілометра від епіцентру. До кінця 1945 року кількість загиблих сягнула від 60 до 80 тисяч.
Онук президента Гаррі Трумена, Деніел Кліфтон Трумен, згадував: «Дід до кінця життя вважав, що рішення скинути бомби на Хіросіму та Нагасакі було правильним, і Сполучені Штати ніколи не попросять за це пробачення».
У вересні 1945 року в Нагасакі зробили світлину, яка згодом стала символом трагедії. На ній — хлопчик близько десяти років, який стоїть по-воєнному витягнувшись у черзі до погребального вогнища, щоб кремувати молодшого брата, який загинув під час бомбардування. Коли солдат з похоронної команди помітив, що хлопчик стомився тримати ношу, і запропонував покласти тіло на землю, той відповів: «Він не важкий. Це не складно для мене. Це — мій брат».
Він стояв рівно й непорушно, без жодних емоцій, лише з невиплаканими сльозами. Очевидець розповідав: «Я хотів підійти й утішити його, але злякався. Якби я це зробив, я б зламав його силу, залишивши беззахисним перед обличчям страждання й горя. Я не зробив цього».
Коли тіло поклали у вогонь, хлопчик так само нерухомо стояв і дивився на полум’я. Він так сильно закусив нижню губу, що на ній виступила кров. Потім тихо розвернувся й пішов.
