23 червня в Україні відзначається День державної служби, світі – День державної служби ООН, Міжнародний день жінок в інженерії та Міжнародний Олімпійський день. 23 червня також насичене важливими історичними подіями, які залишили глибокий слід у національній, європейській та світовій історії.
День державної служби в Україні
Це свято запроваджено указом президента у 2003 році. Дата вибрана на знак солідарності з міжнародною практикою — цього ж дня проводиться День державної служби Організації Об’єднаних Націй, установлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 2002 році.
Це професійне свято осіб, які обіймають посади в органах виконавчої влади, здійснюють владні повноваження, відповідають за розробку та реалізацію державної політики. Державна служба в Україні регулюється спеціальним законом і має чітко визначену структуру, перелік посад, критерії добору, принципи діяльності. Ключовими з них є прозорість, підконтрольність, політична нейтральність, доброчесність і підзвітність.
У структурі державного управління в Україні знаходиться понад 160 тисяч осіб. Це апарат міністерств, служб, агентств, інспекцій, адміністрацій і територіальних органів центральної влади. Вони не є політичними фігурами, а виконують функції організації, моніторингу, контролю, звітності, зв’язку між законодавчим і виконавчим рівнями.
У 2016 році було проведено реформу державної служби: змінено систему класифікації посад, запроваджено конкурсні процедури, чіткі правила кар’єрного просування, ротації, оцінювання ефективності, обов’язковість електронного декларування. Ці нововведення покликані були зменшити вплив політики, забезпечити сталість і професіоналізацію.
В умовах повномасштабної війни значна частина держслужбовців залишається на своїх посадах навіть у прифронтових зонах, частину системи переміщено, частину персоналу мобілізовано. Це створює додаткові виклики — кадрові, правові, технічні. Державна служба продовжує працювати в умовах ризиків, нестачі фахівців, обмежених ресурсів.
Цікаві факти
Вперше державна служба була формально визнана як окрема система в законі від 1993 року — раніше в СРСР усі працівники мали статус «службовців» без поділу на публічну чи приватну сферу.
Україна — єдина країна пострадянського простору, яка з 2016 року законодавчо зобов’язала всіх держслужбовців щороку проходити оцінювання результатів роботи з прив’язкою до подальшого кар’єрного просування.
У 2022–2024 роках понад 15 тисяч держслужбовців були мобілізовані. Частина з них продовжувала виконувати адміністративні функції дистанційно або поєднувала службу зі збереженням посад.
Під час евакуації з Херсона, Маріуполя, Сєвєродонецька частина державних органів була переведена на роботу в інших областях. Було створено паралельні офіси на підконтрольній території, що не передбачалося попереднім законодавством.
Відповідно до чинних норм, в Україні державним службовцем не може бути особа, яка має громадянство іншої держави або не пройшла спеціальну перевірку, включно з декларацією родинних зв’язків.
День державної служби ООН
Це свято було започатковане резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у грудні 2002 року. Метою стало визнання значення публічної служби для розвитку суспільств, а також заохочення молоді до кар’єри в системі державного управління.
У межах цього дня також проводиться UN Public Service Awards — міжнародна премія за найкращі ініціативи в державному секторі. Цей конкурс покликаний відзначити інновації, які покращують ефективність, прозорість та доступ громадян до публічних послуг. Учасники — переважно країни Азії, Африки, Латинської Америки. Країни Європи та Північної Америки беруть участь рідше. Україна на цьому рівні ще не мала перемог.
Цей день також служить платформою для обміну досвідом між державними системами різних країн, поширення найкращих практик і створення іміджу державної служби як фахової та престижної діяльності. Він має не стільки урочистий, скільки експертний характер — з круглими столами, звітами, презентаціями реформ, порівняльним аналізом державних політик.
Цікаві факти
Державні службовці ООН не представляють свої країни, вони зобов’язані діяти винятково в інтересах ООН як організації. Це прямо забороняє їм отримувати інструкції чи вплив з боку уряду їхньої держави.
Працівників ООН офіційно захищає імунітет, вони не підпадають під юрисдикцію національних судів країни перебування — навіть у кримінальних справах — поки ООН не зніме з них цей імунітет.
У структурі ООН працюють понад 37 тисяч осіб, не враховуючи місцевого персоналу агентств та миротворчих місій. Це найбільша система міжнародної державної служби у світі. Очікувані кадрові скорочення внаслідок масштабної оптимізації у 2025 році складають близько 6 900 штатних звільнень у секретаріаті та майже 2 800 бюджетних постів.
Конкуренція на вступ до держслужби в ООН є надзвичайно високою – на одне місце подаються в середньому від 100 до 500 осіб. У середньому лише 1–2% кандидатів проходять відбір на професійні посади.
Існує спеціальна категорія працівників — «staff on secondment». Це службовці, тимчасово делеговані урядами своїх країн на роботу в ООН, однак формально залишаються держслужбовцями у себе вдома. Їм дозволено менше, ніж штатному персоналу.
Працівники ООН не платять податки в країнах, де вони працюють. Система оплати базується на міждержавній шкалі й включає базову ставку, надбавки за місце проживання, утриманців, важкі умови праці тощо.
Існує унікальна посада — «ombudsperson». Ця особа всередині самої ООН розглядає конфлікти, скарги й дискримінацію між співробітниками та адміністрацією. Це внутрішній інструмент медіації без участі зовнішніх судів.
У найвищому керівництві ООН історично переважають представники країн Глобального Півдня. Це не випадковість — Генеральний секретар майже ніколи не представляє жодну із західних держав-членів Радбезу.
Кількість жінок на керівних посадах в ООН вперше перевищила 50% лише у 2021 році. Генсек Гутерріш особисто ініціював кампанію Gender Parity Strategy, яка передбачає гендерну рівність на всіх рівнях до 2028 року.
Щороку у цей день ООН вручає премію United Nations Public Service Awards. Це одна з небагатьох міжнародних нагород, що присуджується виключно за проєкти у сфері державного управління, електронного врядування та прозорості.
Вперше церемонія нагородження відбулася у 2003 році. З того часу премії вручали в Барселоні, Сеулі, Танзанії, Астані, Гаазі, Манілі та інших містах, що підкреслює глобальний характер ініціативи.
Серед лауреатів — малі країни, такі як Бутан чи Бахрейн, які отримували визнання за ефективні реформи цифрових державних послуг і впровадження етичного кодексу службовця.
Україна жодного разу не потрапляла до переліку лауреатів. Країна кілька разів подавала проєкти, однак вони не проходили до фіналу — зокрема через брак англомовної комунікації та слабке документування результатів.
Міжнародний день жінок в інженерії
Це професійне й соціальне свято, яке з’явилося у 2014 році з ініціативи Товариства жінок-інженерів Великої Британії (Women’s Engineering Society). Подію започаткували як спробу привернути увагу до нерівного представництва жінок у технічних галузях. Ідея полягала не лише в тому, щоб вшанувати жінок-інженерів, а й у тому, щоб популяризувати цю професію серед дівчат і зламати стереотип про інженерію як «чоловічу сферу».
У 2016 році до ініціативи приєдналася ЮНЕСКО, що фактично надало святу статус міжнародного. Відтоді подію відзначають на рівні урядів, інженерних шкіл, університетів, корпорацій та міжнародних організацій у десятках країн. Основна мета — підкреслити внесок жінок у проєктування, будівництво, дослідження, технологічні інновації, а також подолати гендерні бар’єри в технічних спеціальностях.
Цікаві факти
У Великій Британії у 2014 році лише 7% інженерів були жінками. На момент запуску Міжнародного дня жінок в інженерії саме ця цифра стала символічною причиною створення ініціативи.
ЮНЕСКО включило день до переліку щорічних календарів своїх гендерноорієнтованих подій лише за два роки після заснування — це один із найшвидших прикладів набуття міжнародного визнання неурядовою ініціативою.
У 2017 році кампанія до цього дня вийшла в тренди Twitter у понад 40 країнах, включаючи Німеччину, Індію, США, Бразилію та Індонезію.
У межах INWED проводиться глобальна мапа, на якій щороку відзначаються усі заходи, присвячені цьому дню — від лекцій і виставок до інженерних воркшопів у школах. У 2023 році було зареєстровано понад 350 заходів у 60 країнах.
В Ірані, попри обмеження, саме у рамках INWED у 2019 році було організовано студентську виставку жінок-розробниць нових матеріалів у будівництві. Подія викликала резонанс, оскільки отримала дозвіл лише за підтримки однієї з французьких неурядових організацій.
У ПАР в 2022 році в межах INWED презентували дрон-систему моніторингу полів, створену повністю жіночою командою сільськогосподарських інженерок віком до 25 років.
В Японії у 2021 році найпопулярнішою активністю в межах цього дня став «інженерний TikTok-марафон» — сотні жінок-інженерок розповідали про свою роботу, демонструючи інженерні процеси у форматі коротких відео.
У США ініціатива має активну підтримку NASA, Boeing, Google, Siemens, які щороку публікують історії власних співробітниць-інженерок і запускають внутрішні програми менторства для студенток інженерних спеціальностей.
Міжнародний Олімпійський день
Цей день започаткували на честь заснування Міжнародного олімпійського комітету (МОК), що відбулося саме цього дня у 1894 році в Парижі з ініціативи П’єра де Кубертена. Подія стала поворотною в історії спорту, адже вона ознаменувала відновлення традиції Олімпійських ігор у сучасному вигляді.
Мета Міжнародного Олімпійського дня — популяризувати спорт, здоровий спосіб життя та олімпійські цінності. Це не змагання, а глобальна ініціатива, яка закликає людей усіх вікових категорій долучитися до фізичної активності у будь-якій формі — пробіжок, танців, тренувань, прогулянок, флешмобів чи онлайн-руханок.
Починаючи з 1948 року, коли цей день був офіційно затверджений, кількість учасників подій, присвячених Олімпійському дню, постійно зростає. Сучасна концепція базується на трьох принципах: рухайся, вивчай, відкривай. Вона охоплює не лише спортивну, а й освітню складову — знайомство з історією Олімпійських ігор, роль спорту в розвитку миру, толерантності та інклюзії.
Попри глобальність події, Міжнародний Олімпійський день не є святковим днем у жодній країні, а його формат повністю залежить від місцевих ініціатив. Це дає змогу пристосувати зміст до конкретних потреб громад.
Цікаві факти
Перша спроба відзначити Олімпійський день відбулася в 1948 році лише в дев’яти країнах, включно з Канадою, Грецією та Великою Британією. Україна долучилася значно пізніше — вже після здобуття незалежності.
У 1987 році до концепції Олімпійського дня додали «Олімпійський день бігу» — масові забіги на короткі дистанції, які стали наймасовішою формою участі у світі. У деяких країнах щороку біжать сотні тисяч людей.
У 2020 та 2021 роках, через пандемію COVID-19, МОК провів Олімпійський день у форматі повністю онлайн — із фітнес-сесіями, виступами олімпійців і прямими трансляціями тренувань з дому. Загальна кількість переглядів ініціатив перевищила 10 мільйонів.
У багатьох країнах події цього дня поєднують із національними святами або пам’ятними датами — наприклад, у Греції заходи відбуваються біля стародавньої Олімпії, а в Кенії — на стадіоні, який носить ім’я відомого олімпійця.
У рамках Міжнародного Олімпійського дня в Індії у 2019 році провели перший в історії інклюзивний марафон за участю осіб із порушеннями зору, слуху та опорно-рухового апарату.
Олімпійський день підтримується навіть в умовах воєн і криз. Наприклад, у 2022 році, попри війну, в Україні провели понад 100 заходів, зокрема у громадах, що приймали внутрішньо переміщених осіб. МОК надавав методичну та фінансову підтримку.
Символом цього дня вважається олімпійська естафета активності — участь у якій не потребує спортивної форми чи реєстрації. Головне — виконати якусь фізичну дію 23 червня і поділитися цим в соціальних мережах з відповідним хештегом.
Історичні події в цей день
1888 — У Києві відкрили пам’ятник Богданові Хмельницькому. Це стало першим монументальним вшануванням гетьмана в українській столиці. Ідея встановлення належала ще Тарасові Шевченку, однак втілити її вдалося лише наприкінці ХІХ століття. Пам’ятник, створений скульптором Михайлом Микешиним, досі є одним із символів міста й зосередженням національної пам’яті.
1917 — У Києві, на II Всеукраїнському військовому з’їзді, було урочисто проголошено Перший Універсал Української Центральної Ради. Автором документа став Володимир Винниченко. Універсал став першим офіційним актом, що заявив про автономію України у складі Росії. Центральна Рада оголосила про необхідність створити власний представницький орган — Всенародне Українське Зібрання — і самостійно розпоряджатися фінансами. Це рішення було відповіддю на відмову Тимчасового уряду Росії надати українцям навіть перспективу автономії. Саме в цей момент народилася формула Винниченка: «Російська демократія закінчується там, де починається українське питання».
1940 — Французький генерал Шарль де Голль, перебуваючи в Лондоні після падіння Франції під натиском нацистської Німеччини, проголосив створення Французького національного комітету. Цей крок став першим етапом формування руху Вільна Франція, який не визнавав колабораціоністський уряд Віші й став ядром французького опору в роки Другої світової війни.
1961 — Набрав чинності Договір про Антарктику, який країни підписали ще в 1959 році. Документ закріпив використання континенту виключно з мирною та науковою метою. Він заборонив будь-яку військову діяльність, видобуток корисних копалин і територіальні претензії, відкривши Антарктику для досліджень і співпраці.
1987 — Український легкоатлет Сергій Бубка встановив новий світовий рекорд у стрибках з жердиною — 6 метрів 3 сантиметри. Це стало першим в історії подоланням шестиметрового рубежу на відкритому повітрі. Його рекорди, які він оновлював понад 30 разів, зробили Бубку одним із символів світової легкої атлетики.
1990 — Почалося масове повернення кримських татар на історичну батьківщину після десятиліть сталінської депортації. У 1944 році їх було насильно вивезено з Криму, а повернення стало можливим лише наприкінці радянської епохи. Цей процес супроводжувався численними труднощами: від бюрократичних перепон до нестачі житла, однак набув великого морального й політичного значення.
2001 — В Україну прибув з триденним офіційним візитом Папа Римський Іван Павло II. Це був перший в історії приїзд глави Католицької церкви до незалежної України. Папа відвідав Київ і Львів, провів богослужіння для вірян латинського та греко-католицького обрядів, висловив підтримку українському народу та закликав до міжконфесійного миру.
2016 — У Великій Британії та Гібралтарі пройшов консультативний референдум про членство країни в Європейському Союзі. Участь у голосуванні взяли громадяни Британії, Ірландії та країн Співдружності. За вихід із ЄС проголосували 51,89%, проти — 48,11%. Уже наступного дня прем’єр-міністр Девід Кемерон, який був противником виходу, оголосив про намір піти у відставку. Цей результат започаткував процес Brexit — один із найбільших політичних поворотів у сучасній історії Європи.
2022 — Європейська рада ухвалила історичне рішення: надала Україні та Молдові статус країн-кандидатів на вступ до Європейського Союзу. Це стало реакцією на повномасштабне вторгнення Росії та прагнення України остаточно закріпитися в європейському просторі. Грузії статус кандидата не надали — Євросоюз висловив очікування додаткових реформ.
Схвалення Першого Універсалу Української Центральної Ради
23 червня 1917 року на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді був зачитаний, а згодом і схвалений Перший Універсал Української Центральної Ради. Автором документа виступив Володимир Винниченко. Саме з проголошенням цього акту почалося політичне оформлення автономії України у складі Російської Республіки.
У Першому Універсалі заявлялося: Україна не відділяється від Росії, але український народ має право самостійно впорядковувати своє життя. В документі йшлося про необхідність створення Всенародного Українського Зібрання (Сейму) — представницького органу влади, що мав обиратися на основі загального, рівного, прямого і таємного голосування. Частина податків, зібраних на українській території, відтепер повинна була залишатися в Україні.
Перед цими подіями Тимчасовий уряд Олександра Керенського рішуче відмовився навіть обговорювати можливість надання автономії Україні. Саме тоді Винниченко сформулював відому фразу: «Російська демократія закінчується там, де починається українське питання».
У відповідь на байдужість і тиск з боку російської влади Центральна Рада вирішила діяти на основі принципу «ані бунту, ані покори», тобто не вести збройного конфлікту, але й не коритися в ігноруванні українських вимог. Так було проголошено політичну мрію про автономну Україну, яка згодом переросте в боротьбу за повну незалежність.
Проведення консультативного референдуму щодо членства Великої Британії в Європейському Союзі
23 червня 2016 року у Великій Британії та Гібралтарі відбувся консультативний референдум щодо членства Великої Британії в Європейському Союзі. У голосуванні брали участь громадяни Великої Британії, Ірландії та країн Співдружності. Результати були такими: 51,89% проголосували за вихід з Євросоюзу, 48,11% — висловилися проти.
Після оприлюднення результатів, попри консультативний, а не конституційний характер референдуму, тодішній прем’єр-міністр Девід Кемерон (який спочатку виступав проти виходу країни з ЄС) оголосив про свою відставку. У підсумку країна таки вийшла з Євросоюзу.
