Австрія вводить обов’язкові громадські роботи для біженців: які санкції за відмову працювати
Під час повномасштабної війни, коли мільйони українців досі перебувають під тимчасовим захистом у країнах ЄС, політика приймаючих держав почала змінюватися. Риторика безумовної солідарності поступово поступається практичним міркуванням: витрати зростають, бюджети обмежені, і дедалі більше урядів очікують від біженців не лише подяки, а й участі в житті країни. Суспільні настрої змінюються насамперед через втому, економічний тиск і невирішеність війни. На цьому тлі рішення федеральної землі Бургенланд в Австрії стало ще одним свідченням перетворення гуманітарної моделі в умовну з чіткими правилами, обов’язками і санкціями за відмову.
Нові правила у Бургенланді: робота — обов’язкова, оплата — символічна
Згідно з повідомленням Bild, з 1 липня 2025 року федеральна земля Бургенланд в Австрії офіційно запроваджує обов’язкову участь біженців у громадських роботах. Згідно з ухваленими змінами, всі особи, які перебувають у статусі отримувачів притулку та користуються підтримкою держави, повинні долучатися до суспільно корисної праці. Виняток становлять лише ті, хто має обґрунтовані медичні чи сімейні підстави для відмови.
Завдання, до яких залучатимуть біженців, включають прибирання громадських просторів, допомогу в будинках для літніх людей, догляд за парками та інші прості побутові функції. При цьому оплата є символічною: 1,6 євро на годину, що майже вдесятеро менше за середню погодинну ставку в Австрії. Таким чином влада демонструє, що це не праця як економічна діяльність, а форма взаємного зобов’язання — доступ до соціальних благ в обмін на внесок у життя громади.
Санкції за відмову працювати
Ключовим елементом нової політики є механізм санкцій для тих, хто ухиляється від участі в роботах. Міністерка соціальної політики Бургенланда Даніела Вінклер заявила, що відмова від запропонованої праці без поважної причини призведе до серйозних обмежень у доступі до базових соціальних послуг.
Після двох відмов без обґрунтування особа може втратити право на повноцінну квартиру, буде переведена у спрощене житло, позбавлена медичного страхування, а також доступу до звичайного харчування — замість цього гарантується лише мінімальний набір базових послуг. Фактично, мова йде про повернення до умов, максимально наближених до гуманітарного мінімуму, без комфорту й безпеки, які забезпечує звичайне життя в Австрії для біженців.
Сигнал для інших земель: тестова модель чи початок нової політики
На сьогодні Бургенланд став першою федеральною землею в Австрії, яка запровадила такі обов’язкові правила. Але політичний підтекст цього рішення дає підстави вважати, що нова модель може поширитися і на інші регіони. Для австрійського уряду це спосіб перевірити ефективність моделі «відповідальності за допомогу» в масштабі однієї території перед її можливою імплементацією на рівні країни. За даними місцевих ЗМІ, кілька інших земель уважно стежать за ситуацією.
Особливий інтерес ця політика викликає у контексті українських біженців, яких в Австрії нараховується приблизно 90 тисяч. Більшість із них користуються статусом тимчасового захисту й отримують базову підтримку — житло, медичне страхування, допомогу на дітей, харчування. Водночас далеко не всі активно працевлаштовуються або проходять мовні курси. Тому нововведення Бургенланда має не лише соціальну, а й репутаційну складову: намагання показати, що система не заохочує пасивність.
Європейська тенденція
Ідея обов’язкової участі біженців у громадських роботах в Австрії не є винятком. У Німеччині, Швейцарії, Бельгії та Данії вже точаться дискусії про перехід від безумовної допомоги до взаємозалежної моделі: якщо держава підтримує, то отримувач має докласти зусиль до інтеграції, бути корисним, вивчати мову, не уникати праці. На цьому тлі приклад Австрії стає важливим прецедентом.
Тиск на бюджети, зміна суспільних настроїв і наближення виборчих кампаній в європейських країнах підштовхують уряди до рішень, які раніше вважались політично ризикованими. Тепер це виглядає як вимога часу. Тим, хто залишився в ЄС на довше, доведеться адаптуватися до нових умов, інакше статус захисту перестане означати комфорт.
