Безпощадні удари РФ по Харкову продовжуються: в місті знову жертви серед дітей – троє хлопчиків віком 5 місяців, 9 та 10 років

Повномасштабна війна, яку четвертий рік веде РФ проти України, обернулася щоденними атаками на Харків і його цивільне населення. У місті постійно лунають вибухи і не закінчуються тривоги, і найболючішим є те, що серед жертв опиняються діти — мешканці багатоповерхівок, немовлята в колисках, школярі, які не пам’ятають, як звучить тиша. Харківські діти є не лише свідками, але й жертвами війни.

Вечір 1 серпня 2025 року став черговим жахливим нагадуванням про реальність, в якій живе Харків. У Київському районі міста ворожий безпілотник влучив поблизу житлового будинку. Мер міста Ігор Терехов повідомив про десятеро постраждалих. Серед них — троє хлопчиків віком 5 місяців, 9 та 10 років. Ці удари є частиною системної тактики терору, в якій мирне подвір’я перетворюється на поле бою.

За словами Терехова, тільки за липень 2025 року Харків зазнав 103 ворожих обстрілів. Абсолютна більшість — удари дронами-камікадзе типу «Шахед». Їх запускають групами, на малій висоті, уночі, аби ускладнити роботу протиповітряної оборони. Ще одна характерна риса липневих атак — комбінований підхід: спершу авіабомби, потім — серії дронів, причому по одній і тій самій цілі. Саме так було й у випадку з дитячими майданчиками, лікарнями, будинками.

Особливо підступною стала практика повторних ударів: через кілька хвилин після першого обстрілу, коли на місце прибувають рятувальники, лікарі, комунальні служби. Таким чином ворог не просто знищує будівлі, а свідомо цілить у процес порятунку, знаючи, що серед тих, хто опиниться в зоні другого вибуху, будуть і цивільні, і діти, і ті, хто рятував інших.

У липні внаслідок обстрілів у Харкові постраждали 164 особи, двадцять з них — діти. Також було пошкоджено 179 житлових будинків. І кожен з них — чиясь домівка або кімната, і чиясь колиска.

Це реальність Харкова, в якій немає нічного спокою, а денне світло не гарантує безпеки. Тактика ворога чітка: виводити з ладу ППО, втомлювати рятувальників, нищити медичну інфраструктуру, а головне — зламати психологічний спротив цивільного населення. І що саме жахливе – найвразливішою ланкою в цій системі виявляються діти.

Однак міжнародна реакція на удари по Харкову, внаслідок яких гинуть і зазнають поранень діти, залишається обмеженою як за змістом, так і за наслідками. Попри регулярні заяви про стурбованість і підтримку, за межами України подібні події рідко стають предметом глибокого політичного аналізу або конкретних рішень. Зафіксовані втрати серед цивільного населення, зокрема серед дітей, не ведуть до суттєвих посилення санкцій чи змін у безпековій політиці держав-партнерів. У більшості випадків офіційна реакція зводиться до рутинних дипломатичних формулювань. Водночас масштаби обстрілів Харкова, характер пошкоджень і кількість постраждалих свідчать про системну загрозу, яка не зменшується з часом і безпосередньо впливає на умови життя цивільного населення, включно з дітьми.