В Україні внаслідок війни загинули 622 і отримали поранення 1924 дитини: ювенальні прокурори 

Повномасштабна війна в Україні триває вже четвертий рік. В її основі залишається конкретне людське життя, яке триває, руйнується або закінчується, поки проходять численні переговори і домовленості про компроміси. Найвразливішими в цьому процесі залишаються діти — ті, хто не приймають рішень, не впливають на політику, але безпосередньо відчувають її наслідки. З моменту початку війни дитинство в Україні перетворилося на досвід постійної загрози, евакуацій, втрат, життя у сховищах і шпиталях, перерваного навчання і незворотного впливу на психіку. Однак самим жахливим є те, що українські діти постійно гинуть і отримують поранення.

Офіційна статистика ювенальних прокурорів станом на ранок 25 квітня 2025 року вражає: з початку повномасштабної війни загинули 622 дитини, ще 1924 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Загалом унаслідок бойових дій на території України постраждали 2546 неповнолітніх. Ці цифри продовжують зростати щоденно.

Найбільше дітей постраждали у регіонах, які з 2022 року залишаються зонами системного обстрілу: Донецькій області — 640 дітей, Харківській — 490, Дніпропетровській — 235, Херсонській — 208, Запорізькій — 177, Київській — 136, Сумській — 134, Миколаївській — 118. Йдеться як про прифронтові зони, так і про міста, що зазнають ударів далекобійними ракетами або безпілотниками.

Події останніх днів підтверджують: небезпека не зменшується. 24 квітня внаслідок ракетного удару по Києву загинув 17-річний хлопець, ще десятеро дітей дістали поранення. Серед них — хлопчики віком 3, 5, 10, 12 та 17 років, а також дівчатка 14, 15 та 17 років. У цей самий день у селі Безлюдівка Харківського району під час артобстрілу було поранено 14-річну дівчинку.

23 квітня внаслідок обстрілу міста Костянтинівка в Донецькій області загинула 12-річна дівчинка. У Краматорську цього ж дня поранення отримала 16-річна дівчина. У місті Нікополь Дніпропетровської області під час атаки дронами постраждали однорічна та трирічна дівчатка.

22 квітня зафіксовано одразу кілька атак з великою кількістю постраждалих серед дітей. У Запоріжжі внаслідок обстрілу поранено сім дітей: п’ятьох хлопців віком 3, 4, 13 і 16 років, а також двох дівчаток віком 14 і 17 років. У Херсоні поранення отримала 6-річна дівчинка, а в Харкові — 17-річний хлопець.

Ці випадки не є винятковими трагедіями, вони формують повсякденність сучасної війни в Україні. Випадки смертей і поранень відбуваються як у прифронтових населених пунктах, так і в містах, які перебувають за сотні кілометрів від лінії фронту. Тривала небезпека в нашій країні стає нормою. В багатьох регіонах сирени лунають щодня, діти звикають до червоних спалахів, до блокнотів у тривожних рюкзаках, до розмов про евакуацію, втрату дому, вікна, закладені мішками з піском.

Крім безпосередніх поранень і смертей, є ще одна площина впливу, яка не фіксується в офіційній статистиці — психологічна. Системна присутність насильства, ізоляція, втрата безпеки, порушення звичних зв’язків і відсутність стабільності — все це створює тривале травматичне середовище, наслідки якого позначаться значно пізніше. У дітей змінюється уявлення про світ, формується інше сприйняття нормальності, загострюється базове відчуття вразливості.

Багато дітей стали внутрішньо переміщеними особами, ще частина — евакуйовані за межі України. Десятки тисяч були депортовані на тимчасово окуповані території або до Російської Федерації. Значна частина з них досі не повернута, і доля багатьох залишається невідомою. Навіть ті, хто повернувся або залишився в межах контрольованої урядом території, потребують тривалої допомоги, доступу до освіти, медичних послуг, психологічної підтримки. Але в умовах постійної загрози, нестачі ресурсів і тривалої воєнної мобілізації система просто не встигає покривати всі потреби.

Війна в Україні створила ситуацію, в якій дитинство стало полем ризику. Постійний обстріл шкіл, лікарень, будинків, ігрових майданчиків не залишає дитині жодного простору, де вона могла б залишатися дитиною. І чим довше триває такий стан, тим глибші будуть наслідки. В цій площині жодні цифри не можуть передати обсяг того, що вже втрачено.