Більшість українських біженців у Польщі після війни не повернуться додому: результати досліджень
Війна не лише змінили карту Європи, а й остаточно зруйнували уявлення про швидке повернення мільйонів українців, які виїхали після початку повномасштабного вторгнення. Вона забрала у багатьох безпеку, стабільність і майбутнє на рідній землі. Для одних виїзд був вимушеним і сприймався як тимчасовий порятунок, але для інших за цей час він перетворився на початок нового життя. Сьогодні дедалі чіткіше видно, що навіть якщо завтра пролунає новина про припинення вогню, значна частина українських біженців вже не повернеться додому. І найбільш показовою в цьому сенсі є Польща, яка стала головним прихистком для тих, хто рятувався від обстрілів.
Польща як країна нового дому
За даними аналітиків, зараз у Польщі проживає близько одного мільйона українських біженців, які виїхали після лютого 2022 року. До цієї цифри варто додати ще сотні тисяч українців, які жили в країні задовго до війни. Таким чином, польське суспільство вже давно має міцний прошарок української діаспори, а після повномасштабного вторгнення вона лише зросла.
За оцінкою міжнародного агентства Fitch Ratings, інтеграція українців у польський ринок праці відбулася швидко й успішно. Саме ця інтеграція і є головною причиною того, чому вони, швидше за все, залишаться за кордоном. Біженці не стали тягарем для системи, а навпаки – дали новий імпульс економіці, особливо у сфері робочої сили. В умовах, коли державні фінанси Польщі залишаються складним питанням, цей фактор виявився надзвичайно важливим. українські біженці «добре інтегрувалися» в економіку Польщі, особливо в ринок праці.
Представники Fitch зазначають, що українці настільки добре закріпилися на польському ринку праці, що навіть припинення бойових дій в Україні не призведе до масового повернення. Для багатьох людей тут з’явилися робочі місця, житло, школи для дітей і середовище, у якому вони вже почуваються більш захищено, ніж на батьківщині.
Прогнози економічного зростання і роль українців
Економічні прогнози, які наводять експерти Fitch, показують, що Польща у найближчі роки очікує стабільне зростання: 3% у 2025 році, 3% у 2026-му та 3,1% у 2027-му. Одним з чинників такого розвитку є саме залученість українських біженців. Вони стали частиною трудового ресурсу, без якого зростання було б менш динамічним.
Цей факт підкреслює ще одну деталь: повернення біженців у масовому масштабі означало б для Польщі відчутні економічні втрати. Тож інтерес країни полягає також у тому, аби створювати умови для їхнього подальшого перебування, зберігати програми соціальної адаптації й заохочувати до довготривалої інтеграції.
Між бажанням і реальністю: українці за кордоном
Дослідження Gradus Research засвідчують, що серед українців, які опинилися за межами країни, є багато тих, хто замислюється над поверненням. Однак ці думки здебільшого залишаються лише емоційними реакціями на тугу за домом. Реальність свідчить про інше: більшість залишаються у країнах, які надали їм прихисток. Причиною цього є пошук стабільності, яка в умовах війни на батьківщині залишається недосяжною.
Цей розрив між ностальгією і практикою створює особливий феномен: українці водночас хочуть повернутися і розуміють, що зробити це найближчим часом неможливо. У Польщі, де соціально-економічні умови дозволяють розвиватися, ця дилема вирішується на користь залишитися.
Обмеження і політичні рішення
Проте не всі країни Європи однаково готові й надалі підтримувати українських біженців. Так, 6 серпня прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив про скорочення рівня допомоги для українців, які знайшли притулок у його країні. Це означає, що політичні рішення окремих урядів безпосередньо впливають на долю тих, хто змушений був залишити Україну.
Водночас Польща, попри економічні виклики, продовжує дотримуватися іншої логіки, бо присутність українців тут є вигідною, бо вони інтегруються в економічне життя і частково розв’язують проблему нестачі робочої сили. Це формує нову соціальну реальність, у якій українці стають невід’ємною частиною польського суспільства.
Отже, війна залишила слід не лише у вигляді руйнувань і втрат, а й у вигляді нових спільнот, які формуються за межами України. Для когось Польща стала прихистком, для когось — новим домом, а для самої країни — джерелом людського і трудового потенціалу, який важко буде відпустити навіть після того, як пролунає довгоочікувана звістка про закінчення війни.
