Будапешт без Трампа і Путіна: європейські медіа про новий виток американсько-російської гри
Підготовка до переговорів Дональда Трампа та Володимира Путіна в Будапешті тривала кілька тижнів, тому оголошення про скасування їх зустрічі стало несподіваним навіть для найближчих радників з обох сторін. Президент США пояснив своє рішення просто: “Розмови з Путіним проходять добре, але нічим конкретним не закінчуються”. Ця фраза прозвучала після кількох місяців обережних контактів між Вашингтоном і Москвою, які не привели до жодних домовленостей.
Водночас з відмовою від зустрічі Білий дім посилив тиск на Кремль, запровадивши нові санкції проти “Лукойлу” та “Роснефти” — найбільших російських енергетичних компаній. Це перші обмеження такого рівня з моменту початку другого терміну Трампа і, за оцінками дипломатів, найчіткіший сигнал Москві за останній рік. Європейські видання сприйняли цей крок як сигнал про те, що Трамп повертається до гри жорсткої сили. Одні бачать у цьому спробу відновити американське лідерство, інші — небезпечну непередбачуваність. Однак всі сходяться в одному: зустріч, якої не відбулося, може мати наслідки, які виявляться важливішими за будь-які переговори.
La Vanguardia – Іспанія
Війна триватиме ще довго і може загостритися, – підсумовує головний редактор барселонської газети La Vanguardia Жорді Жуан:
“Скасування зустрічі – це остаточне свідчення того, що у російсько-українській війні неможливо досягти навіть мінімальної домовленості про припинення вогню. Трамп не може дозволити собі ризику знову осоромитися, повторюючи зустріч на Алясці.
Мрії Трампа про те, що цього разу він міг би привести сторони до угоди, подібної до тієї, що була укладена в Єгипті, розбилися вщент. Йому, схоже, вже набридла ця війна в Європі, і його інтерес дедалі більше зміщується до Колумбії та Венесуели. А тим часом Росія своєю гібридною війною продовжує випробовувати нерви Європи. Конфлікт не лише затягується, але й загрожує подальшим загостренням”.
Le Monde – Франція
Паризька Le Monde закликає ЄС проявити відповідальність:
“Чи скористається Європа нарешті своїм шансом у цій війні, яка насамперед є європейською – і в якій Росія дедалі відкритіше атакує саму Європу? Знесилені безперервними ударами з боку Росії, українці розраховують на Європу, але їм дедалі важче приховувати своє розчарування її політичною та військовою інертністю.
А європейці, розриваючись між усвідомленням того, що вони зобов’язані самі забезпечувати власну оборону, і панічним страхом бути покинутими своїм американським покровителем до того, як вони будуть до цього готові, покірно приймають будь-який настрій Сполучених Штатів, яким би невдалим він не був”.
Der Tagesspiegel – Німеччина.
Європа має радіти тому, що ця зустріч поки що відкладена, – вважає берлінська Der Tagesspiegel:
“Тверезий аналіз ситуації змушує дійти висновку, що у разі неправильного результату кривавість і загибель людей незабаром відновилися б, причому, можливо, у набагато більшому масштабі.
Ані Німеччина, ані інші європейські країни НАТО сьогодні не здатні самостійно забезпечити оборону території альянсу. [Вони] залежать від того, що Україна продовжує боротися – і тим самим забезпечує їм час, щоб відновити власну здатність до оборони та стримування, якій вони приділяли так мало уваги.
Річ у тім, що доки Україна воює і тим самим зв’язує руки путінським військам, він навряд чи відкриє другий фронт. А отже, те, що саміт Трампа і Путіна в Будапешті не відбудеться, – добра новина”.
Corriere della Sera – Італія.
Міланська Corriere della Sera бачить привід для оптимізму:
“Є привід для оптимізму тому, що зустріч, запланована як шоу, тепер скасована. Це сталося через те, що “справа” України перейшла з рук Трампа до набагато компетентніших рук державного секретаря Марко Рубіо, який обговорює її з досвідченим міністром закордонних справ РФ Лавровим.
Саме це і дає невелику надію. Крім того, зараз Європа і НАТО, попри крайню втому, зберігають разючу єдність. Водночас Зеленський демонструє досі небачену відкритість і, схоже, опанував мистецтво долати неприховану неприязнь американського президента до себе і стримувати його гнів”.
Avvenire – Італія.
Європа повинна чинити тиск і домогтися замороження поточної лінії фронту, – вважає міланське католицьке видання Avvenire:
“Сьогодні Євросоюз має разом з Великою Британією та іншими країнами взяти на себе завдання примусити Росію до прийняття угоди, яка, хай навіть і не була б ідеальною, проте задовольнила б всіх учасників, не порушуючи принципів справедливості та міжнародного права.
Всі окуповані території залишилися б під контролем і управлінням Москви, без офіційного визнання. Потім мало б відбутися формування групи посередників, надання гарантій безпеки для Києва, включно з вступом до ЄС (але не до НАТО), і поетапне скасування санкцій проти Росії.
Чому Путін мав би погодитися на такий безславний для себе результат? Тому що посилення економічного тиску, політичної ізоляції та військової потуги України не дозволять йому затягувати конфлікт надовго”.
Jutarnji list – Хорватія.
Трамп орієнтується на стратегію, яка принесла успіх на Близькому Сході, – вважає загребська газета Jutarnji list:
“Над мирною угодою [між Ізраїлем і ХАМАС] працював цілий ряд країн, її остаточна версія відрізняється від початкової, що циркулювала в пресі, а Трамп спостерігав за тим, як здійснювалася детальна розробка окремих аспектів. Цілком можливо, він зрозумів, що, окрім власного марнославства, йому слід думати і про інтереси Сполучених Штатів, а наміри могутніх “дружніх” лідерів мають відійти на другий план.
Він чинив тиск на Біньяміна Нетаньяху і, можливо, тепер усвідомив, що саме так само необхідно діяти і з Путіним. Як і у випадку з Газою, коли він враховував позиції арабського світу, тепер потрібно дослухатися і до України з Європою”.
