Цього тижня Росія та Україна готуються до перших за два роки прямих перемовин високого рівня — у Стамбулі. Як відомо, ініціатива несподівано надійшла від Володимира Путіна і була буквально сприйнята українським президентом Володимиром Зеленським, який заявив, що готовий до такого візиту. Разом з тим, інтригою за день до зустрічі залишається участь перших осіб США і Росії. Трамп узалежнює свою присутність присутністю Путіна. Час від часу він змінює риторику щодо своєї ролі в цих перемовинах. Візит Путіна до Стамбулу лишається таємницею за сімома замками. Державні російські ЗМІ повідомляють про робочі зустрічі свого президента, не конкретизуючи географії. Водночас Захід усе гучніше вимагає від Кремля хоча б 30-денного перемир’я як сигнал до серйозного наміру завершити війну.
Зеленський готовий, Путін мовчить, Трамп коливається
Видання The Washington Post повідомляє, що з американського боку участь у зустрічі мають взяти держсекретар Марко Рубіо та спецпредставники Стів Віткофф і Кіт Келлог. Це перший натяк на пожвавлення дипломатичних зусиль після тривалого застою. Пропозицію Путіна оперативно підтримав Дональд Трамп, утім у Європі її сприйняли насторожено — як чергову спробу затягнути час і втримати США у грі.
Володимир Зеленський сприйняв сигнал із Кремля всерйоз і пішов далі — закликав Путіна до особистої зустрічі, піднявши ставки та поклавши відповідальність напряму на нього.
“Ми зробимо все, щоб ця зустріч відбулася. Якщо Путін справді готовий не лише до заяв у медіа, а до живої розмови. Перемир’я можна погодити тільки з ним, бо рішення — тільки за ним”, — заявив Зеленський у вівторок.
Під тиском США та ЄС щодо перемир’я, Путін запропонував провести переговори в Туреччині вже в четвер. Це сталося на тлі російських наративів про «нелегітимність Зеленського» й неможливість будь-якого діалогу. У Брюсселі ці сигнали читають інакше:
“Якщо Росія хоче миру — вона може припинити обстріли хоч зараз. Але натомість вона грається у відтермінування”, — сказала глава європейської дипломатії Кая Каллас.
Заява про переговори миттєво загальмувала запровадження нових санкцій проти РФ. У Берліні дали Путіну дедлайн: якщо цього тижня не буде суттєвого поступу, санкційний тиск зросте.
“Ми чекаємо на реальні кроки. Якщо їх не буде — повернемося до жорсткого сценарію”, — попередив канцлер Фрідріх Мерц.
Аналітики вважають, що простір для маневру у Кремля швидко звужується. Зеленський прямо кидає виклик, а Трамп натякає, що може навіть змінити свій маршрут по Близькому Сходу, аби приєднатися до саміту. Тим самим він дає Путіну шанс «зберегти обличчя», ніби той буде вести переговори з ним, а не з Зеленським.
За попередньою інформацією, Росію можуть представляти Лавров і помічник Путіна з міжнародних справ Юрій Ушаков. Але Москва зволікає з офіційним оголошенням: чекають, чи дійсно Трамп прилетить.
Прямої зустрічі Путіна із Зеленським не очікується. За словами прокремлівського аналітика Сергія Маркова, “все залежить від Трампа — чи готовий він взяти на себе відповідальність за поведінку Зеленського”.
Остання очна зустріч Путіна та Зеленського відбулася ще у 2019 році в Парижі, у межах Нормандського формату. Тоді була домовленість про припинення вогню та обмін полоненими, але процес зупинився через розбіжності в тлумаченні Мінських угод.
Путін і нині апелює до 2022 року, коли переговори з Україною були зірвані, на його думку, через втручання Заходу. Він хоче повернутися до тодішнього проєкту домовленостей, що передбачав, серед іншого, обмеження українських збройних сил. Як пише The Washington Post, західні чиновники та російські аналітики останніми тижнями натякали, що Путін може розглянути можливість тимчасової відмови від максималістських вимог Москви щодо території, яку вона навіть не контролює, і задовольнитися заморожуванням конфлікту на нинішній лінії фронту в обмін на часткове скасування санкцій та перезавантаження відносин зі Сполученими Штатами. Втім, кінцева мета Москви залишається незмінною — зруйнувати українську державність. «Мета залишиться незмінною, але тактика може змінитися», – сказала Тетяна Станова, старший науковий співробітник Центру Карнегі Євразія-Росія.
Чи варто чекати Путіна? Європа – в коридорі очікування
Європа демонструє єдність щодо України, але практичних результатів, як зазначає іспанське якісне видання El Pais, обмаль. Президент РФ Володимир Путін проігнорував європейський ультиматум про 30-денне припинення вогню. А напередодні невизначеної зустрічі у Стамбулі, де Володимир Зеленський запропонував Путіну зустрітися особисто, головним очікуваним учасником події наразі є держсекретар США Марко Рубіо. Про це повідомив Дональд Трамп у вівторок. Усе це зайвий раз підкреслює: Європа знову залишилась без місця за столом переговорів.
Європейські лідери непокояться: від саміту, на якому багато що вирішується для майбутнього континенту, може не бути жодного зиску. У Брюсселі та інших столицях плекають надію, хоча й усвідомлюють: шанс, що Путін взагалі з’явиться, мізерний. Офіційно в ЄС підкреслюють підтримку особистої зустрічі Путіна і Зеленського. У Єврокомісії заявляють: ЄС разом з окремими урядами співпрацює із Зеленським і Трампом, щоб вмовити сторони на перемир’я. Представник ЄК нагадав про нещодавню колективну розмову Марко Рубіо з європейськими міністрами, під час якої обговорювали, як саме вести переговори із Кремлем.
У цій нараді брали участь очільники зовнішньополітичних відомств Німеччини (Йоганн Вадефуль), Польщі (Радослав Сікорський), Великої Британії (Девід Леммі), України (Андрій Сибіга) та очільниця європейської дипломатії Кая Каллас. За словами Сибіги, домовились координувати подальші кроки: і мирні ініціативи, і санкційний тиск у разі зриву перемир’я з боку РФ.
Попри все, занепокоєння у столицях ЄС зростає. Не лише через невизначеність щодо участі Путіна, а й через політичні мотиви Дональда Трампа. Для нього важливо — показати американцям, що він “домовився з Путіним”, байдуже як і за чий рахунок.
“Ця зустріч — найбільш обнадійливий момент за останні три роки цієї безглуздої, нескінченної війни“, — заявив посол США в НАТО Меттью Вітакер напередодні неформального саміту міністрів закордонних справ НАТО в Анталії. Він наголосив: якщо хтось і здатен домовитися — то це Трамп. Водночас визнав: жодних гарантій немає, і після четверга може бути будь-що.
У передчутті цього “будь-що” ЄС вже готує нову порцію тиску: наступного вівторка, на засіданні Ради ЄС у справах зовнішньої політики, планують ухвалити 17-й пакет санкцій. Серед мішеней — компанії з Китаю та Дубаю, які підтримують російську військову машину, і майже 200 суден із так званого “тіньового флоту”, що допомагає Кремлю обходити нафтове ембарго.
Попри вичерпання можливостей для «жорстких» санкцій, у Брюсселі вже працюють над наступним пакетом. Бо розуміють: без рішучої реакції, без чіткої позиції США і без присутності ЄС у переговорах — простір для дій стрімко звужується. Як висловився глава МЗС Німеччини Вадефуль, якщо Москва відкине пропозицію діалогу — “наслідки будуть”. Але Європа чекає — і на Путіна, і на реакцію Трампа. І вже вкотре, здається, не вона тримає карти в руках.
Юрій Луценко: потрібно зняти тему “Почнемо з того, чим завершили у 2022 році”
Персональна зустріч Зеленського з Путіним без участі США та ЄС — стратегічна помилка. Таку думку виклав у Фейсбуці колишній генпрокурор Юрій Луценко. Він уважає, що йдеться гарантований сценарій: КВН проти КДБ, де замість реальних домовленостей ми отримаємо шоу для внутрішнього і зовнішнього вжитку Кремля. Без союзників за столом переговорів не буде жодної гарантії, що інтереси України будуть захищені належним чином.
Але маємо те, що маємо, пише Луценко. Якщо зустріч все ж готується — не пізно зробити кілька критично важливих превентивних кроків, щоб не дозволити Путіну використати переговори як інструмент тиску і реваншу.
Що необхідно зробити вже зараз:
- Зробити офіційну заяву про невідповідність так званих “Стамбульських домовленостей” (весна 2022 року) директивам Президента України. Це юридичний і політичний крок, який зніме з цієї угоди будь-яку легітимність, навіть якщо українська сторона і поставила підпис під певним документом у Стамбулі. В умовах війни кожен рядок важить. Не можна дозволити, щоб цей текст використовувався Росією як аргумент у подальших перемовинах.
- Порушення кримінального провадження щодо обставин підготовки і підписання Стамбульського проєкту. Це дозволить дати правову оцінку діям осіб, причетних до формулювання і просування умов “Стамбулу-1”. Публічна відповідальність — запобіжник від повторення помилок.
- Має бути оголошено, що єдиною легітимною основою для переговорів про будь-які кордони є Договір про державний кордон між Україною та РФ від 2003 року.
Підписаний Президентами Кучмою і Путіним, ратифікований парламентами, цей договір визнає Крим, Донбас і всі міжнародно визнані території частиною України.
Будь-які “нові домовленості” або “реальність на землі”, про яку так любить згадувати Росія не мають жодної юридичної сили. Все інше, резюмує Луценко, від лукавого.
Отже, без чіткої позиції й опори на міжнародне право будь-яка зустріч може бути використана Кремлем як інструмент пропаганди і тиску. Україна вже заплатила надто високу ціну, щоб дозволити собі такі слабкі кроки.
Павло Нусс: в ОП відсутнє стратегічне планування
Подоляк заявляє, що Україна може внести зміни до указу про заборону переговорів з Путіним, якщо той прибуде на перемовини до Стамбула. Такий крок непокоїть політолога Павла Нусса.
За його словами, у разі підготовки до підписання юридично вивіреного документа РНБО ухвалить відповідні правові корективи.
Непослідовність позицій Банкової лише підкреслює головне: в Офісі Президента немає стратегічного бачення. Рішення ухвалюються не в інтересах держави, а в інтересах тимчасових PR-конструкцій, які руйнуються при першій же геополітичній зміні. А ціна таких “проєктів” — національні інтереси України. По-друге, зустріч тет-а-тет без союзників, без міжнародних гарантій, без єдиної правової позиції — це не шлях до миру, це відкрита дорога до поразки.
Сергій Гаврилець: про що говоритимуть у Стамбулі?
Якщо стамбульська зустріч усе ж відбудеться, то за стіл переговорів сторони сядуть з абсолютно різними порядками денними і це викликає сумніви щодо самого сенсу таких переговорів, уважає журналіст-міжнародник Сергій Гаврилець.
Президент Володимир Зеленський заявив, що готовий говорити з Путіним лише за умови чітко окресленої мети — політичної перемоги України. Для нього це передусім домовленість про припинення вогню та масовий обмін полоненими за формулою “всіх на всіх”. Без досягнення цих результатів зустріч, за його словами, буде провальною.
Однак Москва бачить переговори зовсім інакше. Заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков заявив, що Росія говоритиме про так зване «стійке врегулювання» конфлікту з усуненням першопричин. Водночас він висловив сумнів у договороздатності Києва, що зайвий раз підкреслює принципову різницю між позиціями сторін.
Найбільша інтрига — не лише в тому, хто приїде до Стамбула, а в тому, що буде після: нова динаміка мирного процесу чи новий виток затягування війни.
