Діти без нагляду: на Волині 11-річний хлопчик сів за кермо і збив свою дворічну сестру насмерть

Під час повномасштабної війни в Україні тисячі дітей щодня залишаються без постійного нагляду дорослих. Це пов’язано з багатьма факторами: мобілізацією батьків, зміщенням родинних ролей, розривами побутових зв’язків, відсутністю шкільного навчання у звичному форматі, переїздами та вимушеною трудовою зайнятістю матері чи батька. Внаслідок цього діти опиняються у ситуаціях, де дорослого рішення від них очікують раніше, ніж вони формують базові навички самоконтролю.

Як повідомили в Нацполіції Волині, 4 серпня у селі Немир Луцького району Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинула дворічна дитина. В аварії також постраждав семирічний хлопчик. За попередніми даними, обидві постраждалі дитини є рідними братом і сестрою хлопчика, який перебував за кермом.

11-річний хлопчик, скориставшись відсутністю дорослих, самостійно сів за кермо автомобіля Audi, що стояв у гаражі. Під час виїзду з приміщення він наїхав на дворічну сестру та зачепив семирічного брата. Дівчинка загинула на місці. Хлопчика з тілесними ушкодженнями госпіталізували.

На місці працювали слідчі та працівники ювенальної превенції. У поліції зазначили, що за фактом трагедії було відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України — порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть.

Варто уточнити, що суб’єктом кримінального правопорушення за цією статтею може бути лише фізична особа, яка досягла 16-річного віку та є осудною. У випадку з 11-річною дитиною питання кримінальної відповідальності не стоїть. Натомість до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру, передбачені окремим розділом Кримінального кодексу, з урахуванням дій, обставин, ризиків та наслідків.

Умовою трагедії стало те, що дитина мала доступ до автомобіля. Ключі не були заховані або заблоковані. Хлопчик мав змогу потрапити до салону, завести двигун і виїхати. Автомобіль був справний, а доступ до гаража не був обмежений. Діти залишалися без нагляду — це підтверджено слідством. Деталі щодо тривалості відсутності дорослих, їхньої присутності в момент інциденту чи після, у публічному доступі наразі не оприлюднені.

У подібних ситуаціях правоохоронці зазвичай проводять оцінку умов виховання, опитують членів родини, вивчають попередній досвід сім’ї, шкільні характеристики, медичну інформацію та встановлюють, чи були ознаки недбалості або безвідповідального поводження з боку дорослих, що могло сприяти інциденту.

За відсутності прямої вини батьків у наданні доступу до авто, питання адміністративної або кримінальної відповідальності дорослих може бути зосереджено на статтях щодо неналежного виконання батьківських обов’язків. Але формальна наявність чи відсутність вини ще не означає зникнення причинного зв’язку між відсутністю нагляду та подією, яка сталася.

Формально дитина віком 11 років не може бути водієм. Навіть базові навички керування транспортним засобом у цьому віці не припускаються законом. Але в окремих сільських громадах, зокрема в умовах дефіциту транспорту та підвищеного навантаження на родину, діти можуть мати контакт з автівкою — через допомогу дорослим, участь у домашніх справах, або у формі гри. Проте жодна з цих практик не скасовує відповідальності дорослих за забезпечення безпеки дітей і недопущення використання дітьми об’єктів підвищеної небезпеки.

Цей випадок є непоодиноким – у 2022–2024 роках на тлі воєнного стану в Україні зафіксовано десятки епізодів, коли діти потрапляли в небезпечні ситуації через доступ до техніки, транспортних засобів, побутових інструментів або залишених без нагляду джерел ризику. Статистика МВС, зведення ДСНС, повідомлення служб ювенальної превенції свідчать про регулярні інциденти, в основі яких — брак догляду, відсутність обмежень, нестача профілактики.

Трагедія в Немирі потребує відповіді на запитання: як в умовах війни сформувати нову систему профілактики дитячої небезпеки, коли старі моделі догляду більше не працюють, а діти залишаються сам на сам з речами, які не повинні бути в їхньому доступі.