На Харківщині немає сьогодні місця, де можна було б відчувати себе в безпеці, і особливо це стосується Куп’янського району, який постійно перебуває під ударами російських військ. Масовані обстріли, застосування FPV-дронів проти цивільних авто і навіть проти машин швидкої допомоги перетворюють дороги на смертельні пастки. Евакуація населення у таких умовах щоразу стає складнішим завданням, адже волонтери, поліція й ДСНС змушені пересуватися лише броньованим транспортом, а самі жителі нерідко відмовляються залишати рідні домівки. Ще більш драматично виглядає ситуація тоді, коли йдеться про дітей: навіть після примусових евакуацій частина родин повертає їх у прифронтові громади, наражаючи на небезпеку, яку складно описати без слів «злочинна безвідповідальність».
Діти Куп’янщини під обстрілами
Керівник Куп’янської районної військової адміністрації Андрій Канашевич розповів, що попри заборону і встановлені блокпости, батьки знаходять польові дороги, якими повертають дітей у небезпечні села та навіть у саме місто Куп’янськ. Ситуація з шестирічною дівчинкою, яка була евакуйована з Мирового, а згодом опинилася в Куп’янську разом з бабусею, яскраво демонструє, наскільки важко відстежувати переміщення людей у зоні постійних обстрілів. Дитина була поранена під час атаки і зараз перебуває в лікарні, де їй надають необхідну допомогу.
За словами Канашевича, це не поодинокий випадок, і адміністрація має лише обмежені можливості впливати на батьків, які свідомо повертають дітей у зону ризику.
Фіксуються й інші трагедії. Зокрема, нещодавно п’ятнадцятирічний хлопець разом з повнолітнім другом заїхали до Куп’янська на машині батька, аби вивезти місцевих жителів і забрати їхні речі. Об’їжджаючи блокпости польовими дорогами, вони потрапили під обстріл і загинули. Це ще одне підтвердження того, що діти й підлітки, які опиняються у прифронтових громадах, фактично стають живими мішенями для російських атак.
Канашевич наголошує, що весь Куп’янський район сьогодні перебуває у зоні підвищеної небезпеки, і практично немає територій, які можна вважати відносно спокійними. Найбільш критичними він називає половину Великобурлуцької громади, Вільхувацьку громаду, Дворічанську громаду, а також усю територію Кіндрашівської та Курилівської громад. Складна ситуація і в самій Куп’янській громаді, де обстріли стають дедалі інтенсивнішими, а в Петропавлівській на лівому березі вже давно склалася критична обстановка.
Важелі впливу на родини та їхня обмежена ефективність
Адміністрація району намагається впливати на батьків, які свідомо порушують вимоги безпеки і повертають дітей до небезпечних населених пунктів. Служби у справах дітей складають адміністративні протоколи, справи передаються до суду, де ухвалюються рішення щодо штрафів чи інших заходів, які мають дисциплінувати родини.
Однак, як визнає Канашевич, навіть такі заходи не завжди працюють. Батьки часто ігнорують попередження та знаходять нові способи повернення. У результаті діти опиняються у ситуації, коли їхнє життя залежить від примхи дорослих і від відсутності повного контролю за територіями, де неможливо виставити щільні блокпости.
За останні десять днів у Куп’янському районі різко зросла кількість атак FPV-дронами по цивільних автівках. Це не просто випадкові удари: безпілотники цілеспрямовано наводяться на транспорт, що рухається дорогами, включаючи основні траси. 10 вересня було зафіксовано два удари по трасі Чугуїв — Мілове, а вже наступного дня дрони атакували автомобіль поліції та машину швидкої допомоги, що виконували свої службові завдання. Удар неподалік Сподобівки стався вранці, коли автомобіль рухався в напрямку головної траси, і потрапив під атаку дрона «Молнія». Пасажири отримали поранення, їх доставили в лікарню, а потім евакуювали до обласного центру.
Атаки дронів мають особливу небезпеку, оскільки вони відрізняються точністю і непередбачуваністю. На відміну від артилерійських обстрілів, які можна прогнозувати за напрямками, FPV-дрони дозволяють ворогу вибірково знищувати цілі, перетворюючи будь-яку дорогу на потенційну зону ураження.
Евакуація, яка рятує життя
Попри постійні обстріли і ризики, волонтери продовжують заходити у небезпечні громади. Вони працюють за заявками, які люди залишають на гарячій лінії, проте останнім часом кількість таких звернень зменшилася. Це створює додаткову проблему, адже ті, хто потребує допомоги, не завжди виходять на зв’язок. У таких випадках на допомогу приходять поліція та підрозділи ДСНС, які заїжджають на броньованому транспорті й переконують людей погодитися на евакуацію. Лише за один день, 12 вересня, вдалося вивезти дванадцятьох жителів Куп’янської громади.
Втім, евакуація з околиць східної частини Куп’янська практично унеможливлена, оскільки саме ця частина міста постійно перебуває під ударами. Людям, які все ж готові виїхати, часто доводиться спершу переміщуватися в інші райони міста, звідки їх можуть забрати далі. Така складність логістики ще раз підтверджує, що перебування дітей у подібних умовах є безвідповідальним і прирівнюється до свідомого піддання їх смертельній загрозі.
Ситуація у Куп’янському районі демонструє, наскільки крихкою є безпека цивільних у прифронтових регіонах. Діти, яких батьки повертають у громади під постійними обстрілами, стають заручниками не лише війни, але й рішень дорослих, які нехтують попередженнями та законами. Історії про шестирічну дівчинку чи п’ятнадцятирічного хлопця показують, що йдеться не про статистику, а про реальні життя, які могли б бути врятовані, якби евакуація була остаточною і безповоротною.
У районі, де «весь простір є небезпечним», будь-яке повернення дітей у громади означає фактичне приречення їх на ризик загибелі чи поранення, і тому боротьба за їхній захист має залишатися пріоритетом для держави, волонтерів і всього суспільства.
