Діти війни під подвійною загрозою: сексуальне насильство, яке приховувала директорка дитячого будинку в Закарпатті

У дитячих будинках і школах-інтернатах, які мали б бути безпечним середовищем для виховання та розвитку, діти іноді стають жертвами не лише війни та соціальних потрясінь, а й сексуального насильства. Психологічна травма, отримана внаслідок таких ситуацій, залишає в них глибокий слід на все життя, впливаючи на фізичне здоров’я, емоційний стан і здатність довіряти дорослим. У лютому 2026 року стала відома одна з трагічних справ, яка стосується дітей на Закарпатті, де під підозрою опинилася колишня директорка дитячого будинку-інтернату.

У Закарпатській області судитимуть колишню директорку дитячого будинку – інтернату, яка приховувала сексуальне насильство над дітьми. Про це 2 лютого повідомили в Офісі Генпрокурора. Слідчі та прокурори встановили, що протягом тривалого часу в інтернаті відбувалося системне сексуальне насильство, яке вчиняв 17-річний вихованець щодо трьох хлопчиків: одного дев’ятирічного та двох чотирнадцятирічних.

Однак, незважаючи на наявність достовірної інформації про ці факти, директорка закладу не лише ігнорувала їх, а й створювала умови для подальшого залучення кривдника до організації дитячих заходів, де він продовжував завдавати шкоду дітям молодшого віку.

Про насильство стало відомо завдяки вихователям, яким діти довірилися після того, як директорка відмовилася реагувати на їхні повідомлення. Спеціальна методика допиту “Зелена кімната”, застосована до потерпілих, підтвердила, що зловживання відбувалися протягом тривалого часу.

Досудове розслідування, проведене слідчими Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за процесуального керівництва ювенальних прокурорів, вже завершене, а обвинувальні акти щодо безпосереднього кривдника та колишньої директорки скеровані до суду.

Колишній керівниці інтернату інкримінують невиконання професійних обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх через недбале ставлення, що призвело до істотної шкоди здоров’ю потерпілих, відповідно до частини першої статті 137 Кримінального кодексу України.

Сам факт того, що особа на керівній посаді знала про насильство і не вжила заходів для його припинення, підкреслює глибину системних проблем у таких закладах і наслідки для дітей, які мали б отримати захист і підтримку.

Окрему увагу заслуговує психологічний та соціальний аспект таких злочинів: діти, які потерпають у дитячих будинках, опиняються в ситуації подвійної травми, коли крім фізичної шкоди вони переживають зраду дорослих, на яких покладено обов’язок їх оберігати. Тривале перебування в середовищі, де відсутня безпека та довіра, значно поглиблює наслідки пережитого насильства, формує страхи та комплекс емоційних травм, що потребують тривалої психологічної реабілітації.

На жаль, цей випадок не є поодиноким. Лише протягом останнього місяця прокуратура документувала численні порушення прав дітей у різних регіонах України, включно з Києвом, Одещиною, Полтавщиною, Волинню та Хмельниччиною. Всі ці факти свідчать про необхідність системних заходів для захисту дітей, не обмежуючись лише реакцією на окремі випадки, адже насильство у дитячих закладах залишається проблемою, яка безпосередньо впливає на майбутнє покоління.