Дві сторони однієї ідеології: чому Афганський і Пакистанський Талібан вступили в протистояння?
Конфлікт між Афганістаном і Пакистаном у 2025 році став наслідком багаторівневої проблеми безпеки, що поєднує територіальні суперечки, історичне напруження та діяльність екстремістських угруповань. Основним каталізатором загострення став Tehrik-e-Taliban Pakistan (TTP, Пакистанський Талібан) – організація, яка здійснює напади на пакистанських військових та цивільних осіб і, за твердженням Пакистану, знаходить притулок на території Афганістану.
Після повернення талібів до влади у Кабулі у 2021 році напруженість зросла. Пакистан звинувачує афганський уряд у наданні безпечного притулку бойовикам TTP, тоді як таліби категорично це заперечують. Конфлікт має також історичне підґрунтя: лінія Дюранда, встановлена в колоніальний період, до сьогодні залишається джерелом суперечок щодо кордону.
Бекграунд: взаємини Афганістан–Пакистан
Раніше Пакистан підтримував талібів у їхній боротьбі проти сил США та союзників в Афганістані і був однією з небагатьох країн, що визнали перше талібське урядування у 1996–2001 роках. Проте після 2021 року ситуація змінилася: зростання атак TTP на території Пакистану призвело до загострення відносин і до регулярних авіаударів пакистанських військ по афганській території.
Крім того, відносини ускладнює міграційний фактор: Пакистан депортував десятки тисяч афганських біженців. Відомо, що до 3 мільйонів афганців перебували в країні після багаторічного конфлікту.
Історичний контекст: Лінія Дюранда та її вплив
Лінія Дюранда – це 2670-кілометровий кордон між Афганістаном і Пакистаном, встановлений у 1893 році через угоду між британським дипломатом Мортимером Дюрандом і еміром Афганістану Абдур Рахманом. Метою було визначити сфери впливу Британської Індії та Афганістану, а також створити буферну зону між британськими та російськими інтересами в регіоні.
Однак афганський уряд ніколи не визнавав цю лінію як міжнародний кордон, вважаючи її штучним розподілом, що розділяє етнічних пуштунів та інші племена. Це питання залишається джерелом напруження між двома країнами і активно обговорюється в контексті сучасних прикордонних конфліктів.
Пакистан і таліби: від союзника до суперника
1996–2001 роки: підтримка талібів
Під час першого правління талібів у 1996–2001 роках Пакистан був однією із трьох держав, які визнали їхній уряд. Пакистан надавав талібам дипломатичну, фінансову та військову підтримку, сподіваючись на стабільність у сусідньому Афганістані та зміцнення свого впливу в регіоні. Однак після 11 вересня 2001 року, коли США розпочали військову операцію в Афганістані, Пакистан був змушений змінити свою політику, приєднавшись до антитерористичної коаліції, що призвело до напруження у відносинах з талібами.
2001–2021 роки: прихисток для талібів
Після падіння талібів у 2001 році багато їхніх лідерів та бойовиків втекли до Пакистану, зокрема до прикордонних районів, де мали підтримку серед місцевого населення. Пакистанська розвідка (ISI) часто звинувачувалася в наданні притулку та підтримці талібів, хоча офіційно уряд це заперечував. Ця ситуація сприяла відродженню талібського руху та їхньому поверненню до влади у 2021 році.
2021–2025 роки: від союзника до суперника
Після повернення талібів до влади у серпні 2021 року Пакистан спочатку вітав їхній прихід, сподіваючись на стабільність у сусідньому Афганістані. Однак з часом відносини погіршилися через зростання атак з боку Tehrik-e-Taliban Pakistan (TTP), які, за твердженням Пакистану, отримують підтримку від афганських талібів. Це призвело до збройних зіткнень і авіаударів по прикордонних районах, що значно ускладнило двосторонні відносини.
Як пише Britannica, хоча пакистанський і афганський Талібан мають спільну ідеологічну та етнічну основу й іноді надають одна одній притулок, їхні цілі різняться: ТТР бореться проти Пакистану, тоді як афганський Талібан намагається підтримувати співпрацю з цією країною. Після захоплення Афганістану афганським Талібаном у 2021 році ТТР посилила атаки в Пакистані, водночас Кабул заперечує, що група становить загрозу для Афганістану.
Динаміка конфлікту
Жовтень 2025 року став піком напруженості: 11 жовтня в Кабулі пролунали вибухи, ще один стався на ринку у провінції Пактіка. Таліби звинуватили Пакистан у порушенні суверенітету Афганістану. Пакистан не заперечував факт ударів, заявивши, що ціллю був лідер TTP, Нур Валі Мехсуд.
12 жовтня відбулися масштабні прикордонні зіткнення. Таліби заявили про загибель 58 пакистанських військових і захоплення 25 постів. Пакистан визнав смерть 23 солдатів, стверджуючи, що знищив 200 бойовиків та “терористичні об’єкти”. Бойові дії охопили кілька провінцій Пакистану: Хайбер-Пахтунхва та Белуджистан.
Аналітики відзначають, що основним тригером зіткнень стали атаки TTP на пакистанських солдатів, включно із саморобними вибуховими пристроями та терактами.
Обидві сторони обмінювалися звинуваченнями: Пакистан критикував Афганістан за “підтримку терористів”, Афганістан – за “провокацію та дезінформацію”. При цьому населення обох країн постраждало від насильства: серед загиблих були цивільні, зокрема діти.
Імтіаз Гуль, аналітик з питань безпеки з Ісламабаду, сказав, що “терпіння Пакистану щодо Кабула вичерпалося”, оскільки атаки ТТР продовжували посилюватися. Натомість під час пресконференції в Делі, де він перебував з офіційним візитом до Індії, міністр закордонних справ афганського Талібану Амір Хан Муттакі спростував звинувачення, що Афганістан надає притулок бойовикам ТТР. Він заявив: «В Афганістані немає безпечного місця для ТТР».
Чим небезпечне угруповання TTP?
Tehrik-e-Taliban Pakistan (TTP), або Пакистанський Талібан, – це бойова організація і водночас мережа радикальних угруповань, які роками тримають Пакистан у страху та нестабільності. Створена у 2007 році, коаліція об’єднує десятки тисяч бойовиків, керованих досвідченими лідерами на кшталт Баітулли Мехсуда, Хакімулли Мехсуда та Мулли Фазлулли. Її мета – змістити уряд Пакистану та встановити власний режим ісламського правління.
Тактика TTP жорстока та різноманітна: саморобні вибухові пристрої, теракти проти військових і цивільних, напади на стратегічні об’єкти. У 2025 році організація знову активізувалася, особливо на прикордонних територіях Хайбер-Пахтунхви та Белуджистану, завдаючи відчутних втрат і військовим, і цивільним.
Присутність TTP в Афганістані – ключове джерело напруженості між Кабулом та Ісламабадом. Пакистан звинувачує афганський уряд у наданні притулку бойовикам, які з території Афганістану продовжують атакувати його солдатів і мирне населення. Афганські таліби це заперечують, але фактом залишається: прикордонні райони стають ареною постійного протистояння.
Наслідки – трагічні: лише за жовтень 2025 року у прикордонних зіткненнях загинули щонайменше 18 людей, понад 360 отримали поранення (Reuters). Присутність TTP змушує Пакистан проводити авіаудари, зміцнювати прикордонні позиції, а Афганістан – контролювати власні території, аби уникнути міжнародної ізоляції та ескалації.
Це не просто статистика. Це живий доказ того, як одна організація здатна перетворити мирні регіони на зони постійного страху та насильства, і чому її діяльність стає ключовим фактором у геополітичній динаміці Південної Азії.
Актуальний стан та перемир’я
Після загострення ситуації обидві сторони погодилися на мирні переговори в Досі, які почалися 18 жовтня 2025 року за посередництва Катару та Саудівської Аравії. Було встановлено негайне припинення вогню та продовжено 48-годинне перемир’я на час переговорів.
Основна мета переговорів – припинення транснаціонального тероризму та відновлення стабільності вздовж спільного кордону.
Афганські та пакистанські міністри оборони підписали угоду про взаємне дотримання суверенітету, невтручання в справи один одного та недопущення дій, що загрожують безпеці сусідньої держави.
Аналітики підкреслюють, що таліби зацікавлені уникати масштабного конфлікту з Пакистаном, оскільки пакистанська армія значно перевищує їхні військові можливості. Водночас ризик ескалації зберігається через присутність бойовиків TTP та потенційну нестабільність у внутрішніх рядах Афганістану.
Шах Махмуд Міахіл, колишній заступник міністра оборони Афганістану, висловив сумніви щодо угоди, зазначивши, що вона не враховує попередні порушення з боку Пакистану та не містить механізмів для запобігання подібним інцидентам у майбутньому.
Ахмад Саїді, відомий афганський політичний аналітик, застеріг, що хоча будь-яка угода, спрямована на запобігання кровопролиттю, є цінною, ця угода є крихкою і її реалізація буде складною через глибоку недовіру між народами та попередні досвіди нещирих мирних процесів.
Міжнародна реакція
Дипломатичні зусилля країн Перської затоки та регіональних гравців спрямовані на деескалацію конфлікту. Іран, Катар і Саудівська Аравія закликали обидві сторони до стриманості та діалогу. Туреччина також бере участь у зміцненні перемир’я та організації подальших консультацій.
Отже, конфлікт між Афганістаном і Пакистаном у жовтні 2025 року має комплексне походження: історичні суперечки, діяльність TTP, депортація біженців та відносини талібів з регіональними гравцями. Хоча бойові дії призвели до численних жертв серед військових і цивільних, дипломатичне посередництво в Досі і підтримка регіональних держав створили умови для припинення вогню. Проте подальша стабільність кордону залежатиме від здатності афганських талібів контролювати бойовиків на своїй території та від готовності Пакистану до стриманості.
