Фізики вперше створили кристал часу, який можна побачити неозброєним оком — він сяє неоновими смугами. Структура цього матеріалу може відкрити шлях до нових технологічних рішень, зокрема до вдосконалених методів захисту від підробок, генераторів випадкових чисел, двовимірних штрих-кодів та оптичних пристроїв. Про це повідомляє Science Alert.
Кристали часу є відносно новим явищем, однак їхнє існування ще у 2012 році передбачив американський фізик-теоретик Френк Вільчек. Спершу ідея була зустрінута скептично, адже, як вважали деякі науковці, вона суперечила законам фізики та могла порушити одне з головних правил термодинаміки.
У 2016 році група американських дослідників вперше повідомила про спостереження кристалів часу під час експериментів. Для порівняння, звичайні кристали — наприклад, алмаз, кварц чи сіль — являють собою тривимірні атомні решітки з частинок, що повторюються у просторі, немов геометрична сітка з атомів у вузлах. Інакше кажучи, будь-яку ділянку такої решітки можна накласти на іншу, і вони збігатимуться.
Кристал часу ж являє собою візерунок із частинок у часовому вимірі. Його особливість у тому, що він повторюється не лише у просторі, а й у часі: частинки коливаються в певному ритмі, який накладається сам на себе. Ці коливання порушують симетрію часу, діючи незалежно від зовнішніх ритмів середовища, що виглядає як виклик усталеним законам.
Такі кристали становлять великий інтерес для дослідження квантових процесів, а також для практичного застосування. Вчені активно вивчають їхні властивості, намагаючись зрозуміти, що саме змушує їх працювати.
Потенційні можливості використання включають створення нових оптичних пристроїв, генераторів фотонних кристалів простору-часу, розвиток телекомунікацій і систем захисту від підробок. Це відкриває перспективу появи абсолютно нових технологічних напрямів на межі фізики часу й простору.
