Збір ДНК у військовослужбовців є однією з ключових процедур їх обліку в умовах війни, оскільки він дозволяє створити надійну систему ідентифікації особи у випадках загибелі або зникнення безвісти. Генетична інформація забезпечує точність і швидкість розпізнавання, яка неможлива за допомогою традиційних документальних чи візуальних методів. Водночас вона потребує дотримання суворих законодавчих та етичних норм, щоб уникнути будь-яких порушень прав військових. Відбір біологічних зразків проводиться із застосуванням методик, що гарантують безпеку, конфіденційність та цільове використання даних, при цьому виключаючи можливість застосування ДНК для встановлення спорідненості або інших непередбачених законом завдань.
Міністерство оборони України запровадило систему збору та зберігання біологічних зразків у військовослужбовців із чітко визначеною метою — забезпечити швидку та точну ідентифікацію осіб у разі загибелі або зникнення безвісти під час бойових дій. Ця практика не має жодного відношення до встановлення родинних зв’язків або біологічної спорідненості, а її нормативне підґрунтя закріплене у законодавстві та внутрішніх наказах Міністерства оборони.
За словами фахівців Міноборони, біологічний матеріал отримують шляхом забору клітин букального епітелію з внутрішньої поверхні щоки. Для цього використовують спеціальний аплікатор, який забезпечує безпечний та ефективний збір зразків, не порушуючи здоров’я військовослужбовця. У відомстві підкреслюють, що ця процедура відповідає міжнародним стандартам і не є інвазивною, що гарантує комфорт і безпеку для кожного військового.
З 2025 року в системі оборонного відомства запроваджено повний цикл відбору та зберігання біологічних зразків, який регламентується Законом України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». У рамках цього циклу визначено порядок маркування, обробки та тривалого зберігання матеріалів, що унеможливлює їхнє використання для інших цілей.
Як зазначають у Міноборони, головна мета відбору ДНК у військових полягає у двох конкретних завданнях: розшуку зниклих безвісти та ідентифікації загиблих. При цьому будь-які спроби використати геномні дані для встановлення батьківства або родинних зв’язків не мають законних підстав, і такі запити від родичів або представників військових не можуть розглядатися.
Процедури збору та обліку зразків визначені наказом Міністерства оборони від 28 липня 2023 року №438. Центр обліку геномної інформації відповідає за внесення матеріалів у базу даних і забезпечує їхню конфіденційність, контролюючи доступ та використання даних лише для цільових завдань.
У Міністерстві оборони підкреслюють, що під час воєнного стану відбір біологічного матеріалу є обов’язковим і проводиться відповідно до законодавства та затверджених процедур. Формування єдиної бази геномної інформації дозволяє оперативно ідентифікувати військовослужбовців у критичних ситуаціях, що значно прискорює процес повідомлення родин та ведення офіційної документації.
Окрім генетичних даних, Міністерство оборони розвиває систему ідентифікації військових за іншими біометричними ознаками, зокрема дактилоскопічними та стоматологічними. Це створює комплексну систему контролю, яка дозволяє точно встановлювати особу в будь-яких обставинах та забезпечує високий рівень безпеки під час виконання службових завдань.
