У 2025 році Білорусь зіткнулася з гострим дефіцитом картоплі – ключового продукту в національному споживанні. Причиною стала система державного контролю цін, запроваджена ще у 2022 році для стримування інфляції.
Через низькі внутрішні ціни виробникам стало не вигідно продавати картоплю на внутрішньому ринку, і вони масово переорієнтувалися на експорт до Росії, де закупівельна вартість була вдвічі вищою. Влада намагалася зупинити відтік – обмеженням експорту, ліцензуванням і навіть перевірками Комітету держконтролю. Але ситуація лише погіршилася: у магазинах з’явилася тільки дрібна, зіпсована картопля, а в медіа – показові арешти й риторика змови.
Аналітики розцінюють ситуацію як штучну кризу, викликану політичним втручанням у ринок і нездатністю адаптуватися до змін попиту й ціноутворення.
Повернення до імпорту як жест “миролюбства”
Наприкінці травня 2025 року білоруський уряд несподівано скасував заборону на імпорт продуктів харчування з так званих «недружніх держав» – насамперед країн Європейського Союзу. До переліку дозволених товарів повернулися картопля, яблука, цибуля та капуста – базові продукти для щоденного споживання.
Рішення, оголошене Міністерством сільського господарства та підтверджене держагентством БелТА, офіційно пояснюється змінами у ринковій кон’юнктурі та потребами споживачів. Але за технократичною риторикою стоїть набагато більше – і політичний сигнал, і економічний тиск, і публічне визнання провалу внутрішньої продовольчої політики.
У Мінську це рішення подають як прояв стриманості й гнучкості у відповідь на чергове посилення санкцій з боку ЄС. Нагадаємо, у квітні 2025 року Брюссель запровадив вищі тарифи на імпорт білоруської сільгосппродукції, зокрема молока та м’яса, в межах ширших економічних заходів через підтримку режимом Лукашенка російської агресії проти України.
“Політика відкритості, миролюбності та добросусідства“, – саме так описав нову лінію Мінськ. За допомогою тієї ж риторики офіційна Білорусь неодноразово пояснювала тимчасове відкриття безвізового режиму для громадян Польщі, Литви та Латвії на тлі геополітичної ізоляції режиму на Заході.
Та, як визнають навіть білоруські посадовці, справа не лише в політиці. Продовольча ситуація в країні стала настільки напруженою, що продовжувати імпортну блокаду стало просто неможливо.
Картопляна тріщина в системі
Проблеми із забезпеченням ринку картоплею стали очевидними ще у лютому 2025 року. Білорусь, яка традиційно лідирує у світі за рівнем споживання картоплі на душу населення (понад 180 кг на рік), раптово опинилася перед парадоксом: продукт є, але його немає на прилавках.
Офіційний Мінськ тривалий час ігнорував проблему. Лише 8 травня президент Олександр Лукашенко публічно визнав наявність дефіциту і звинуватив у цьому фермерів, які нібито масово переорієнтували постачання на Росію. Мотив – простий: у сусідів картопля продавалася майже вдвічі дорожче.
Цифри підтверджують слова. За даними Федеральної митної служби РФ, Білорусь експортувала до Росії рекордні 170 тисяч тонн картоплі у 2024 році, що на 60,8% більше, ніж роком раніше. Стрімке зростання попиту в Росії було зумовлене несприятливими погодними умовами та слабким урожаєм. Тамтешній ринок досяг історичних цін, Кремль почав обговорювати навіть запровадження держрезервів і регулювання.
У Білорусі ж експортна лихоманка, помножена на державний контроль цін на продукти харчування, зробила внутрішній продаж картоплі економічно невигідним. І хоча Лукашенко закликав громадян масово садити бульбу на присадибних ділянках, загрозу дефіциту це не зняло.
Від фермерів – до змовників
Утім, на цьому офіційна риторика не зупинилася. Якщо спочатку президент просто звинуватив фермерів у жадібності, то згодом картина стала ще більш химерною. Лукашенко заговорив про «політичну змову» з метою дискредитації керівництва країни.
“Бульби вистачало, але десь притримали, щоб показати, що президент у ціноутворення втрутився“, – заявив Лукашенко. За його словами, після втручання Комітету держконтролю “бульба з’явилася”, натякаючи на те, що “певних діячів” довелося брати з наручниками. Жодних імен не названо. Лише натяк: “Це все – політика”.
Такий перехід від економічного аналізу до конспірології аналітики розцінюють як спробу перекласти відповідальність за очевидний провал аграрної політики. Натомість аграрні фахівці прямо вказують на об’єктивні причини кризи: погані погодні умови в 2024 році, низький врожай, відсутність стимулів для продажу на внутрішньому ринку.
Європа у профіциті: інша сторона ринку
Поки Білорусь бореться з дефіцитом, у Західній Європі – інша крайність. Асоціація виробників картоплі Північно-Західної Європи (NEPG) повідомила про драматичне падіння цін через перевиробництво. Площі посівів у 2025 році зросли на 25 тисяч гектарів (+5% до 2024), а попит – не встиг.
Ціни на закупівельну картоплю в регіоні (Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Франція) знизилися з 30 євро за 100 кг у лютому до лише 7,50 євро в червні. “Сектор потрапив у пастку, введений в оману двома роками рекордних цін і уявним нескінченним зростанням переробки“, – заявили в NEPG.
Ця асиметрія ринків – дефіцит у Східній Європі та перевиробництво на Заході – лише підкреслює глобальні виклики продовольчої політики в умовах кліматичної нестабільності, протекціонізму й розбалансованої логістики.
Ринки відкрито, але проблема глибша
Очікується, що скасування білоруських обмежень на імпорт з країн ЄС дозволить бодай частково стабілізувати ситуацію на внутрішньому ринку. Але експерти попереджають: це лише тимчасове полегшення.
Глибинні проблеми – хронічна залежність від російського ринку, політизація аграрної політики, контрольоване ціноутворення, кліматичні ризики – залишаються невирішеними. І скільки б бульби не з’являлося на прилавках після арештів, системної відповіді на виклики поки не видно.
