Поки українські випускники складають Національний мультипредметний тест, у суспільстві знову сперечаються про один із його найбільш контроверсійних компонентів – математику. Чи має цей предмет залишатися обов’язковим для всіх абітурієнтів, незалежно від того, чи планують вони вступати на інженерію, журналістику, філологію або мистецькі спеціальності?
Цю дискусію колишній ректор КНУ Володимир Бугров проілюстрував показовою побутовою деталлю: на фото з магазину цінник із написом «редиска пучок» стоїть серед жовтих кабачків. Іронія тут не лише в помилці на полиці. Це приклад того, як базова уважність до даних, одиниць виміру, відповідності назви й ціни стає частиною повсякденного мислення. Саме в цьому сенсі математика виходить за межі формул і задач – вона вчить перевіряти, зіставляти й не приймати очевидне на віру.
Цього року дискусія отримала політичне продовження. Група народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді законопроєкт, який передбачає зміну структури НМТ. Його автори пропонують залишити обов’язковими лише українську мову та історію України, а математику перевести до категорії предметів за вибором. Якщо документ буде ухвалено, нові правила можуть запрацювати вже з 2027 року.
Прихильники цієї ідеї переконані, що універсального підходу до вступу не повинно бути. На їхню думку, майбутні художники, музиканти, філологи чи історики не мають втрачати шанс на вступ через предмет, який не визначає їхню професійну підготовку. Вони також нагадують, що нинішнє покоління випускників навчалося в умовах пандемії, війни, дистанційних уроків, блекаутів та постійних повітряних тривог, а отже навантаження під час вступної кампанії є значно більшим, ніж було в попередні роки.
Схожі аргументи регулярно з’являються і в петиціях, які подають на розгляд уряду. Проте в Міністерстві освіти та науки такі пропозиції не підтримують. Очільник відомства Оксен Лісовий вже заявив, що МОН виступає проти вилучення математики з числа обов’язкових предметів НМТ.
Прикметно, що суперечка виникла не через масовий провал тесту. За даними минулорічної вступної кампанії, мінімальний поріг з математики не подолали лише 12% учасників. Тож переважна більшість абітурієнтів успішно склала тестування.
Саме тому дискусія виходить далеко за межі питання про один навчальний предмет. Фактично йдеться про те, які знання повинна мати людина, яка претендує на здобуття вищої освіти, чи має університет виконувати селективну функцію та де проходить межа між доступністю освіти і вимогами до якості підготовки майбутніх студентів.
Аргументи прихильників і противників обов’язкової математики часто спираються на різне бачення ролі школи, університету та самої освіти. Спробуємо розібратися, що стоїть за вимогами скасувати математику на НМТ і наскільки переконливими є доводи обох сторін.
Чи справді математика стала головною перешкодою для вступу?
У публічному просторі часто складається враження, що математика є майже непрохідним бар’єром для українських школярів. Проте цифри дають іншу картину.
Якщо поріг не долають 12% учасників, це означає, що майже дев’ять із десяти вступників успішно виконують завдання, які охоплюють матеріал середньої школи. За словами освітян, тест побудований таким чином, що навіть учасник із прогалинами в програмі старших класів може набрати мінімально необхідну кількість балів за рахунок завдань базового рівня.
На цьому тлі особливо показовими виглядають результати міжнародного дослідження PISA. У 2022 році лише 58% українських підлітків досягли базового рівня математичної грамотності, а середній результат українських учнів виявився приблизно на півтора року навчання нижчим за середній показник країн Організації економічного співробітництва та розвитку.
Тому частина освітніх експертів ставить зустрічне питання: якщо міжнародні дослідження фіксують серйозні проблеми з математичною підготовкою, то чи не свідчить показник у 12% про те, що вступний фільтр в українських університетах і без того залишається доволі м’яким?
Аргумент прихильників скасування: війна змінила умови навчання
Водночас критики чинної моделі наголошують, що суха статистика не показує всіх обставин.
Нинішні вступники фактично є поколінням, яке пройшло школу в умовах безперервних криз. Спочатку пандемія COVID-19, потім повномасштабна війна, дистанційне навчання, евакуації, повітряні тривоги, блекаути та постійна невизначеність.
Саме тому багато батьків і педагогів закликають оцінювати результати НМТ з урахуванням контексту. Вони звертають увагу, що для більшості сучасних школярів тестування стало першим серйозним іспитом у житті. Попередні державні підсумкові атестації були скасовані, а значна частина навчального процесу відбувалася через екрани комп’ютерів.
Вчителі також нагадують, що різні зміни тестування проходять у різних умовах. На результати можуть впливати повітряні тривоги, технічні проблеми, хвилювання та психологічний стан учасників. Тому, на їхню думку, розмова повинна стосуватися не скасування математики, а пошуку більш справедливої системи оцінювання.
Частина педагогів пропонує запровадити дворівневу модель: базову математику для всіх і профільний рівень для тих, хто вступає на технічні або природничі спеціальності.
Аргумент противників: університет не може бути формальністю
Опоненти таких пропозицій відповідають, що проблема полягає не в тесті, а в поступовому зниженні вимог до вступників.
Вони нагадують, що НМТ не впливає на отримання шкільного атестата. Його функція полягає саме у відборі до закладів вищої освіти. Якщо людина не може продемонструвати базові знання з одного з ключових шкільних предметів, виникає питання про її готовність до навчання в університеті загалом.
У цьому контексті часто звучить інший аргумент: вища освіта не є обов’язковим життєвим маршрутом для кожного випускника. Поряд з університетами існують коледжі, професійна освіта та різноманітні програми фахової підготовки.
Прихильники цієї позиції вважають, що спрощення вступних вимог не розв’язує проблему якості освіти. Навпаки, воно може поглибити кризу, коли університети вимушені приймати дедалі слабше підготовлених студентів лише для того, щоб заповнити аудиторії.
Особливо гостро це питання постає в умовах демографічного спаду. Кількість випускників зменшується, конкуренція між університетами посилюється, а спокуса знизити вимоги стає дедалі більшою.
Математика як культура мислення
Окреме місце в цій дискусії посідає питання про те, навіщо математика людині, яка ніколи не працюватиме інженером чи програмістом.
Колишній ректор Київського національного університету Володимир Бугров пропонує дивитися на проблему ширше. На його думку, головна цінність математики полягає не у формулах, а в культурі доведення.
Йдеться про здатність будувати аргументи, перевіряти твердження, працювати з причинно-наслідковими зв’язками та відрізняти факт від припущення. Саме ці навички лежать в основі права, державного управління, журналістики, аналітики, наукових досліджень загалом.
У сучасному світі, де інформаційні потоки переповнені маніпуляціями, фейками та емоційними закликами, уміння критично аналізувати дані стає не менш важливим, ніж професійні знання.
Тому багато освітян сприймають нинішню дискусію не як суперечку про один шкільний предмет, а як розмову про те, якими компетентностями повинна володіти людина з вищою освітою.
Чи існує компроміс?
Попри гострі дискусії, між двома позиціями можна знайти точки дотику.
Навіть багато прихильників обов’язкової математики визнають, що система оцінювання потребує змін. Серед можливих варіантів називають повернення окремого випускного іспиту після школи, удосконалення структури НМТ, запровадження різних рівнів складності для різних спеціальностей або посилення проміжного контролю знань у школі.
При цьому більшість учасників дискусії погоджуються в одному: накопичені прогалини в математичній підготовці виникають задовго до моменту вступу. Проблеми, які проявляються на НМТ, часто формуються ще в молодшій та середній школі, а війна лише зробила їх помітними.
Тому жодне рішення щодо тестування саме по собі не здатне змінити ситуацію.
Більше, ніж суперечка про один тест
Цифра у 12% навряд чи може слугувати аргументом для скасування обов’язкової математики. Вона не свідчить про масовий провал вступників. Водночас вона не дає підстав стверджувати, що система працює бездоганно.
Насправді нинішня дискусія порушує значно ширші питання. Чи повинна вища освіта залишатися простором академічного відбору? Яким має бути мінімальний рівень знань випускника школи? І чи готове суспільство знижувати вимоги до базових компетентностей у той момент, коли країні потрібні інженери, науковці, аналітики, управлінці та громадяни, здатні критично оцінювати інформацію?
Математика навряд чи дає відповіді на всі виклики сучасного світу. Але вона залишається одним із небагатьох шкільних предметів, який навчає послідовно мислити, аргументувати власну позицію і шукати підтвердження своїм висновкам. Саме тому суперечка навколо НМТ є значно важливішою, ніж здається на перший погляд. Насправді вона стосується того, якою Україна бачить свою освіту і своїх майбутніх громадян.
