В Україні проблема втрат і викрадень зброї від початку повномасштабної війни набула масштабів, які складно переоцінити. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ станом на 1 жовтня 2025 року, у державному реєстрі зафіксовано 491 426 одиниць зниклої зброї.
Ця цифра формується з урахуванням щоденних оновлень: до переліку додаються нові випадки і викреслюються ті, що вдалося відшукати. Проте головна тенденція очевидна – лише за останній рік кількість втрат і крадіжок зброї в Україні зросла майже удвічі. Якщо у вересні 2024 року йшлося про 270,9 тисячі одиниць, то вже у вересні 2025-го реєстр нараховував майже півмільйона. Це означає, що за дванадцять місяців країна «недорахувалася» понад 220 тисяч стволів, і такий приріст сам по собі є тривожним сигналом для системи безпеки.
Аналіз структури зниклої зброї свідчить про те, що найбільше втрачають автомати — понад 149 тисяч одиниць, що становить майже третину від загальної кількості. На другому місці мисливські рушниці, яких зникло понад 135 тисяч. Суттєву частку складають карабіни, травматичні та бойові пістолети. Якщо ж подивитися на конкретні моделі, то в абсолютних цифрах домінують автомат АК-74 — понад 99 тисяч випадків, та пістолет Макарова — понад 21 тисячу.
Понад половину всього масиву становить нарізна зброя, ще майже третину — гладкоствольна, а решта припадає на травматичну, газову й інші категорії. У структурі походження понад половина зниклої зброї має іноземне виробництво — 58%, ще чверть має невідоме походження, і лише 17% є вітчизняною. Це означає, що найбільший ризик стосується саме тієї зброї, яка надходила до України ззовні і яка особливо цінна для нелегального ринку.
Особливої уваги заслуговує співвідношення втрат і крадіжок — лише 6% становлять випадки викрадення, тоді як 94% — це втрати. Тобто мова йде не стільки про кримінальні схеми, скільки про масштабні прогалини в обліку та контролі. Умови війни, постійні переміщення підрозділів, хаотична передача озброєння, відсутність стабільної системи фіксації кожної одиниці призвели до того, що зброя зникає у величезних масштабах без прямого злочинного наміру. І все ж наслідки від цього не стають менш загрозливими, адже будь-яка одиниця втраченої зброї може опинитися на чорному ринку або у руках тих, хто використає її проти держави.
Географія втрат демонструє певну закономірність: найбільше зниклої зброї у Києві, де зафіксовано 78,5 тисяч одиниць. Далі йдуть Донецька область із 72,2 тисячами, Миколаївщина та Київщина з однаковими показниками у 50,1 тисячі, а також Запорізька область із 36,9 тисячі. Це саме ті регіони, де тривалий час тривають бойові дії або де зосереджена значна кількість військових формувань. Така концентрація пояснює масштаби, але водночас ставить питання до державних механізмів обліку, які не здатні впоратися з навантаженням і забезпечити прозорий контроль.
Майже півмільйона одиниць зниклої зброї є загрозою, яка може проявитися в майбутньому у вигляді зростання злочинності, неконтрольованого ринку зброї, посилення кримінальних угруповань чи навіть у терористичних атаках. Сьогодні можна констатувати лише одне: система контролю не витримує випробування війною, і без негайних рішень масштаби втрат лише зростатимуть, перетворюючись із проблеми обліку на фактор суспільної небезпеки.
