Менш ніж одна копійка з кожної гривні боргу — стільки реально вдається стягнути в Україні сьогодні. Це є найнижчим показником за весь час незалежності України, а також символом того, наскільки складно сьогодні перетворити рішення суду на реальні гроші.
За перші шість місяців 2025 року державні та приватні виконавці отримали 5 318 969 проваджень. З них близько 1,75 мільйона — нові справи, решта понад 3,7 мільйона — ті, що перейшли з попередніх періодів.
Здавалося б, масштаб роботи величезний, але результат — мізерний: лише у 1,1 мільйона випадків вдалося реально стягнути борги на суму 15,11 мільярда гривень. Загалом завершено 1,5 мільйона проваджень на 395,11 мільярда, однак значна частина з них закрита не через успішне виконання, а через відсутність у боржників будь-якого майна. Тобто реально виконано лише кожне п’яте провадження. Фахівці наголошують, що статистика «завершених справ» не означає фактичного повернення коштів — серед них є й частково виконані, і просто повернуті стягувачеві без результату.
Ще кілька років тому в Україні стягували в середньому 2–3 копійки з кожної гривні боргу, а сьогодні — менше однієї. Такий обвал пояснюється не лише низькою платоспроможністю боржників, а й появою величезної кількості проваджень проти Росії. Торік саме через навалу російських боргів показник стягнень впав до рекордно низького рівня — лише 1,15 копійки з гривні.
До цього середній обсяг стягнень коливався близько 400 мільярдів гривень на рік, але після появи справ проти РФ загальна сума боргів різко зросла до 1,68 трильйона і тягнеться далі. При цьому офіційного російського майна в Україні майже немає, тому фактично виконати такі рішення неможливо. Експерти вважають, що подібні справи треба виділяти окремо, адже вони спотворюють реальну картину: система виглядає гіршою, ніж є.
Переважну більшість проваджень — 88% або 983 тисячі — виконують державні виконавці, тоді як приватні займаються лише 12% (130 тисяч). Проте саме приватні показують більшу результативність: на них припадає 41% усіх реально стягнутих коштів (6,12 мільярда гривень), тоді як державні забезпечили лише 51% (8,99 мільярда) за набагато більшої кількості справ.
Зараз система є перевантаженою: на кожного державного виконавця припадають тисячі невиконаних проваджень. Завершення провадження не означає успішного виконання — часто це просто фіксація неможливості стягнути борг.
Нинішня статистика не відображає реального стану справ. Дані включають судові рішення, які фізично неможливо виконати, і саме вони «тягнуть» показники вниз. Такі провадження треба відокремити від загальної статистики, щоб об’єктивно оцінювати ефективність системи.
