МОН представило проєкт оновленого Державного стандарту початкової освіти і закликає громадськість до обговорення

Повномасштабна війна змінила життя українців, але попри вибухи й евакуації, українські діти продовжують вчитися. В цих умовах кожне рішення Міністерства освіти і науки щодо освітньої політики під час війни набуває особливого значення. На жаль, багато таких рішень супроводжуються скандалами, недовірою і втратою зв’язку між державою й суспільством. Вибіркове закриття шкіл, плутанина з НМТ і дистанційним навчанням, недостатня підтримка вчителів, невизначеність для дітей з інвалідністю чи з тимчасово окупованих територій та інші проблеми викликають обурення суспільства і невдоволення тим, що рішення приймаються без залучення батьків і вчителів. На цьому тлі Міністерство освіти і науки України представило для громадського обговорення проєкт оновленого Державного стандарту початкової освіти.

Що запропонувало МОН в оновленому Державному стандарті початкової освіти

Міністерство освіти і науки повідомило про оновлення Державного стандарту початкової освіти, запрошуючи освітян і батьків долучитися до громадського обговорення. За словами авторів, документ відповідає на виклики повномасштабної війни, дистанційного навчання, інклюзивності та змінених умов роботи вчителів. Мета — впорядкувати зміст і цілі початкової освіти, підвищити ефективність навчання й створити нові програми на основі сучасного контексту.

У порівнянні з редакцією 2018 року, запропонований стандарт передбачає кілька нововведень.По-перше, у стандарті вперше подано характеристику компетентнісного потенціалу кожної з освітніх галузей. Для кожної з дев’яти галузей — мовно-літературної, математичної, природничої, технологічної, інформатичної, соціальної та здоров’язбережувальної, громадянської та історичної, мистецької й галузі «Фізична культура» — визначено, які саме компетентності має сформувати початкова школа. Це дозволяє педагогам орієнтуватися в ціннісних і змістовних орієнтирах кожного предметного напряму, краще добирати навчальний матеріал і формулювати завдання у відповідності до очікуваних результатів.

По-друге, документ уніфікує підходи до визначення результатів навчання та вводить чітко структуровані орієнтири для оцінювання. Для кожної освітньої галузі окреслено, якими можуть бути ознаки успішного засвоєння матеріалу, що дає змогу прогнозовано й послідовно планувати освітній процес. Також зазначено, що це полегшує виявлення індивідуальних труднощів у навчанні та дозволяє своєчасно надавати необхідну підтримку учням і ученицям. У результаті посилюється зв’язок між цілями навчання, змістом, оцінюванням і практичними досягненнями дітей.

По-третє, у новій редакції стандарту враховано мовно-культурну багатоманітність початкової школи та специфіку роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби. Документ включає окремі вимоги до навчальних результатів для тих, хто здобуває освіту українською жестовою мовою, іноземною жестовою мовою, а також для дітей, які навчаються мовами національних спільнот. Це положення спрямовано на формалізацію інклюзивного підходу у межах нормативного поля освіти.

По-четверте, оновлений стандарт не існує ізольовано, а логічно поєднаний із чинними стандартами базової середньої освіти (2020 року) та профільної середньої освіти (2024 року). Це означає, що початкова школа розглядається як перший етап цілісної навчальної траєкторії, і її зміст узгоджено з наступними рівнями шкільної освіти.

По-п’яте, запропонований документ не передбачає суттєвої перебудови підходів до викладання, які вже застосовуються в школах. Стандарт ґрунтується на тій педагогічній практиці, що вже існує, але водночас уточнює, структурує та систематизує її. На його основі буде створено типову освітню програму, а також нові модельні навчальні програми, які застосовуватимуться в межах початкової ланки.

Чому це викликає суперечки: нитання, на які немає відповіді

Однак навіть найдетальніший документ не має цінності без відчуття реального зв’язку з потребами дітей і суспільства. І тут у громадськості виникає низка серйозних запитань. Чи здатен цей стандарт реально змінити ситуацію в школах, які працюють у підвалах, переміщених навчальних просторах, під обстрілами або в умовах тотального дефіциту кадрів? Чи не виглядають нові орієнтири з оцінювання як ще один спосіб контролювати вчителя, замість надавати йому автономію? Чи дійсно прописані зміни враховують психологічні травми дітей війни, їхню тривожність, втрату мотивації й потребу в емоційній підтримці?

В умовах, коли вчителі згоряють на роботі, змушені поєднувати очне й дистанційне навчання, а класи в деяких регіонах розділені на дві-три зміни, постає логічне питання: як саме реалізовуватиметься новий стандарт? Чи не стане він черговим формальним документом, якому не відповідає реальність?

Крім того, впорядкованість змісту — це добре, але де гарантії, що навчальні програми, які будуть створені на його основі, не повторять помилок попередніх років? Наприклад, механічне перенесення термінів, формулювання «навчання через діяльність» без підкріплення практикою, або перекладання відповідальності за адаптацію на плечі вчителів.

Важливим елементом стандарту є його інклюзивний компонент. Нарешті вперше на рівні документа з’являються чіткі вимоги до навчання жестовою мовою, а також визнання мов національних спільнот. Проте сам факт формального визнання не вирішує ключову проблему — відсутність підручників, методичок, фахових перекладів і підготовлених кадрів. Українська школа не має достатньої інфраструктури, щоб забезпечити повноцінне навчання жестомовних дітей або тих, хто навчається румунською, угорською чи кримськотатарською.

Це викликає запитання: чи не є ця інклюзивність лише символічним жестом? Без фінансування, підготовки вчителів і створення контенту вона залишиться на рівні добрих намірів.

Участь у громадському обговоренні