МВС підтримує володіння цивільними короткоствольною зброєю: Андрій Нєбитов пояснив, за яких умов це можливо

Після початку повномасштабного вторгнення в Україну питання про доступ цивільного населення до зброї стало не лише політичним чи правовим, а й безпековим викликом. На тлі випадків насильства, резонансних вбивств, торгівлі нелегальною зброєю та зростання її кількості у тилових регіонах, держава перебуває в ситуації, де має одночасно забезпечити право на самозахист і не допустити ескалації загроз. У цьому контексті позиція Нацполіції, яка історично виступає за монополію держави на застосування сили, набуває особливої ваги. Своє бачення розвитку ситуації щодо обігу короткоствольної вогнепальної зброї висловив заступник голови Національної поліції України — начальник кримінальної поліції, генерал Андрій Нєбитов.

Генерал вважає, що навіть досвідчені військові, які носять зброю, іноді не встигають скористатися нею у разі раптової загрози. З початком війни держава вже дала громадянам можливість отримати зброю і стати на захист України. Водночас після деокупації Київщини та інших регіонів певна кількість зброї потрапила до рук цивільного населення поза правовими механізмами. Зараз існує процедура реєстрації такої зброї — громадянин може задекларувати її, офіційно оформити і легально зберігати до завершення воєнного стану та ще 90 днів після.

Нєбитов зазначає, що щоденні поліцейські зведення містять повідомлення про інциденти, пов’язані з нелегальною зброєю. Наприклад, коли підліток влаштував стрілянину з автомата, привезеного кимось із фронту, або випадок, коли жінка на Миколаївщині виявила у чоловіка гранату, принесла її до подруги і загинула, забравши життя трирічної дитини. Такі приклади свідчать, що наявність зброї в побуті є завжди потенційною трагедією, особливо якщо її можуть взяти до рук діти чи люди без підготовки.

Він наголошує, що сьогодні майже 1,1 мільйона осіб в Україні володіють легальною зброєю. У них на руках 1,36 мільйона одиниць вогнепальної зброї, здебільшого мисливської, а також близько 250 тисяч одиниць травматичної. Такий масштаб, на думку Нєбитова, вже сам по собі вимагає ретельного врегулювання.

Генерал вважає, що право на самозахист має бути гарантоване. Міністерство внутрішніх справ підтримує концепцію володіння цивільними короткоствольною зброєю, але за певних умов. Однією з ключових умов він називає формування культури поводження зі зброєю — наявність відповідальності, підготовки, навчання, знань з безпеки. Іншою обов’язковою умовою є гарантування безпеки для оточення. Людина має право на зброю, але інші мають право не опинятись поруч з озброєними особами в місцях відпочинку, парках, ресторанах. Нєбитов припускає, що майбутнє законодавство визначатиме зони, де заборонено перебування зі зброєю.

Нєбитов підкреслює, що нацполіція діє виключно в межах чинного законодавства: якщо буде ухвалено нове, поліція його виконає. Він реалістично визнає, що після завершення війни неминучою буде лібералізація правил користування зброєю, хоча прогнозувати строки наразі передчасно. До того часу громадяни, які хочуть отримати право користування зброєю, можуть вступити до лав Нацполіції, СБУ, ЗСУ та інших силових структур і захищати Україну легально зі зброєю в руках.

Щодо резонансних злочинів, Нєбитов наводить приклад подій у Софіївській Борщагівці. За інформацією поліції, військовий продав автомат сусідові за 1000 доларів, а згодом вимагав доплату, що й стало причиною загострення конфлікту і призвело до подвійного вбивства. Генерал наводить статистику, згідно з якою кількість зафіксованих фактів торгівлі зброєю зросла вп’ятеро — зі 200 випадків у 2021 році до понад 1000. Він повідомляє, що у 2021 році поліція вилучила 156 автоматів, а в наступні роки — вже 1581 (2022 р.), 1567 (2023 р.), 1721 (2024 р.). Отже, зростання у десятки разів.

Нєбитов зауважує: майже вся нелегальна зброя колись була легальною. Серед вилученого — навіть трофейна, яка раніше обліковувалась у російських військових частинах, а тепер перебуває поза контролем і створює ризики в тилу.

Щодо конфліктів на блокпостах і вокзалах між військовими та поліцейськими, Нєбитов вказує на складний емоційний фон. Він вважає, що росіяни за допомогою інформаційно-психологічних операцій (ІПСО) активно масштабують тему для внутрішнього розколу. Однак поліція діє в інтересах громадян, щоб зброя з фронту не потрапляла в мирні міста й не калічила життя. В цьому напрямку поліція вживає заходів: у 2024 році на блокпостах було виявлено 238 осіб, які незаконно перевозили зброю, у яких вилучили 78 одиниць вогнепальної зброї, 353 гранати і понад 40 тисяч набоїв.

Він визнає, що є накопичена втома і в поліцейських, і у військових, а також що дії окремих правоохоронців можуть негативно впливати на репутацію всієї поліції. Саме тому, за словами генерала, вживаються заходи контролю — всі патрульні мають бодікамери, залучаються Військова служба правопорядку ЗСУ і Національна гвардія.

Також Нєбитов повідомляє, що поліція вивчає досвід інших країн, зокрема Ізраїлю і США. В Америці, як приклад, на автомобільних номерах можуть бути спеціальні позначки, що вказують на участь водія у бойових діях. Це допомагає поліцейським краще орієнтуватись у спілкуванні з ветеранами. Водночас він розуміє, що для України такий підхід є недоречним під час війни, оскільки може зробити військовослужбовця мішенню для диверсійних груп. Та зазначає, що такі моделі можуть бути корисними в післявоєнний період.

На завершення Нєбитов додає, що міжнародні фонди вже залучили іноземних фахівців, які навчатимуть українських поліцейських ефективній комунікації, наданню психологічної допомоги й роботі з військовими. Це, на його переконання, дозволить поліції краще виконувати свої функції, зберігаючи баланс між безпекою громадян і повагою до тих, хто пройшов війну.