Новий підручник історії України став об’єктом чергового скандалу: чому політики і освітяни виступили проти

В Україні вже не вперше нові шкільні підручники стають джерелом гучних скандалів і громадського обурення. Освітні матеріали, особливо з історії, опиняються в епіцентрі дискусій щодо об’єктивності викладу, політичного підтексту й межі між науковим викладом і пропагандою. Саме така ситуація склалася навколо нового видання підручника з історії України для 11 класу: він спричинив потужну хвилю критики з боку освітян, батьків і громадськості через сприйняття надмірної політизації розділів про сучасну історію.

Підручник є доповненим перевиданням вже відомого освітнього посібника, авторами якого є Олександр Гісем, Олександр Мартинюк та Акім Галімов. Ці видання давно використовуються у школах і вважаються одними з найпоширеніших серед навчальних матеріалів. Але саме нова редакція, зокрема її частина, присвячена подіям 2022–2024 років, викликала хвилю обурення, про що першим повідомило ВВС News Україна.

Головним предметом критики є спосіб подачі повномасштабного вторгнення Росії та подій останніх років. Політики, освітяни й батьки у соцмережах, зокрема, Фейсбук, закидають авторам надмірні використання ШІ та політичний ухил, акцент на ролі чинного президента при одночасному замовчуванні критичних помилок влади, зокрема в контексті підготовки до війни. На їхню думку, така інтерпретація сучасних подій формує викривлену картину і перетворює підручник на інструмент політичної агітації.

Народна депутатка з фракції «Європейська солідарність» Ірина Геращенко у своєму дописі назвала новий підручник «передвиборчою листівкою», а не навчальним матеріалом. Вона зазначила, що роль президента Зеленського ще не оцінена історією, тож поспішати з оцінками — передчасно. На її думку, неприпустимо «впарювати політику замість історії» й таким чином впливати на свідомість молоді.

Історик, волонтер Віталій Гайдукевич обурений тим, що в підручнику надто возвеличується особистість президента Зеленського. На його думку нове видання вже є частиною підготовки до виборчого процесу.

«Бачите — так Банкова хоче подавати повномасштабку. Скрін яскрава ілюстрація, що однією із фундаментальних проблем відновленої української державності, від 1991 року і дотепер є наглухо провалена система освіти. Зокрема гуманітарної освіти. Картинка є ілюстрацією того, що усі, хто стоїть за появою ТАКОЇ подачі параграфу є довбані лизоблюдські покидьки. Усі. Хто давав вказівку, хто таке писав, хто благословляв, хто взяв до виконання. Якщо від Міносвіти не буде реакції на це ганьбище протягом доби, значить кінцеву відповідальність за цей смисловий теракт несе міністр освіти особисто.

Чому? Ну, перш за все пика Зеленського і Єрмака, людей які провалили підготовку до великої війни, найбільш абсурдний вибір для ілюстрації ілюстрації країни, як бореться. Це примітивний прогин, гидке малоросійське «сматрі, царь, как тєбя твої халопи любят».

До критики долучилися й освітяни. Зокрема, історик Марія Воротило, яка однією з перших публічно висловила обурення, наголошує: у фаховому середовищі діє неписане правило не аналізувати події, що сталися менш як п’ять років тому. Вона пояснює це тим, що не всі наслідки таких подій вже очевидні, а емоції — надто свіжі. Більше того, влада, яка керувала країною у 2020–2024 роках, досі перебуває при владі, що унеможливлює об’єктивну оцінку з боку авторів.

«Насправді між істориками є своєрідна домовленість – ми не обговорюємо професійно події, яким менше як п’ять років. Бо минуло занадто мало години, ми ще не є об’єктивними, не всі наслідки можуть бути очевидними. А якщо говорити про Україну, такі «молоді» події є ще дуже тригерними», – пояснює Воротило.

Серед прикладів тенденційності критики згадують позитивне висвітлення програми «Велике будівництво», тоді як теми належної підготовки до війни залишилися поза увагою. Також не згадуються основні претензії до уряду, які озвучуються в суспільстві протягом усього періоду вторгнення.

Ще одним важливим питанням стало психологічне сприйняття теми війни самими учнями. За словами Марії Воротило, багатьом школярам важко повертатися до болючих тем. Вона наводить приклади дітей з Ірпеня, які тікали з міста під час активних бойових дій, або дітей із харківської Салтівки, де війна залишила глибоку емоційну травму. «Ці діти здебільшого мовчать і нічого не коментують», — зауважує вона, наголошуючи, що підручник викликає у школярів повторну травматизацію.

Водночас видавництво «Ранок», яке випустило спірне видання, категорично заперечує звинувачення в політичній заангажованості. Голова наглядової ради видавництва Віктор Круглов запевняє: за майже 30 років діяльності всі підручники створювалися виключно професійними істориками, а не політиками, і жодного разу ніхто «згори» не давав вказівок щодо змісту.

Співавтор підручника ведучий, журналіст, сценарист і продюсер проєкту «Реальна історія» Акім Галімов (до речі, не історик і не педагог) у своєму дописі на сторінці у Facebook теж відреагував на закиди щодо нібито вибіркового підходу до подання тем і можливого психологічного навантаження на школярів. Він називає скандал «масштабною спланованою й очевидно замовною інформаційною атакою» і закликає критиків спочатку ознайомитися з повним змістом посібника, а вже потім робити висновки.

Галімов зазначив, що в рамках створення цього підручника було залучено понад два десятки відеоматеріалів, які є продуктом його проєкту «Реальна історія». Відео охоплюють події ХХ та ХХІ століття й були створені за участі фахових істориків. За словами Галімова, саме ці відео стали складовою частиною навчального контенту, тож видавництво «Ранок» долучило його до авторського колективу.

«Проєкт «Реальна історія» надав для цього підручника понад 20 відео, присвячених подіям XX і XXI століть. Ми створювали їх разом із професійними істориками. Ці матеріали стали доповненням до основного змісту підручника, тому видавництво «Ранок» вказало мене як одного зі співавторів. Я переконаний, що випускники мають залишати школу з глибшим розумінням історії своєї держави та її шляху», — написав він.

Галімов також наголосив, що підручник створювався не довільно, а відповідно до офіційної навчальної програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України. Згідно з його словами, школярі можуть, скануючи QR-коди, переглядати оригінали архівних документів — зокрема з фондів Служби безпеки України про репресії проти українців, матеріали про рух шістдесятників, хід ядерного роззброєння тощо.

«За останні три дні я спостерігаю за масштабною спланованою та очевидно замовною інформаційною атакою, яку вже в «кращих традиціях» підхопили рос медіа. В мережі поширюють фотографію підручника видавництва «Ранок», на якому зображене фото зі знаменитого звернення президента, що зроблене на початку повномасштабної війни та має стосунок до розділу про 2022-2024 роки. У чому проблема? У тому, що там є фотографія верховного головнокомандувача!

Далі дописувачі переважно обурюються, що як це так — поставили Зеленського в підручник з історії! І дійсно)) чого б це? Однак правда в тому, що у підручнику є чимало інших фотографій, але маніпулятори свідомо обрали саме цю. Є і Залужний, і Сирський, і звичайні люди, й іноземні політики.

Найбільшу «зраду» піднімають дописувачі, які для своїх постів відфотографували саме ті сторінки, де є Зеленський, так, щоб не було видно, що там же є не тільки чинний президент, а й його попередники. Бо це підручник з історії України для 11 класів, відповідно два останніх розділи – історія часів Незалежності!
В розділі про 90-ті є фото Кравчука та Кучми, в 2000-х — Ющенка, інших політиків. В 2014 — Порошенка! Навіть з булавою, щоб ніхто не сумнівався. Для чого окремим політикам цей скандал – думаю, пояснювати не треба.

Трохи пізніше у соцмережах почали зʼявлятися картинки з моїм фото, з викривленою обкладинкою іншого підручника та абсолютно однаковими підписами до них на різних акаунтах, що виглядає як атака ботів, а не конкретна позиція окремих людей. І все це на фоні гучних емоційних заяв від політиків, медійників та істориків, які меншою мірою містять конструктивну критику, а здебільшого спрямовані на те, щоб привернути увагу читача. Усе говорить про те, що підручник опинився у центрі масштабних політичних ігор.

Щодо того, що весь підручник нібито «замовлений» владою, або чому там про щось написано, а про щось не написано — детально в своєму пості написав керівник «Ранку» Віктор Круглов, не буду повторюватись. Ті, хто реально читав підручник, а не дописи про нього, розуміють, що тези про «замовність» — повна маячня.

Чи може журналіст/медійник бути долученим до створення підручника? Звісно! Більше того, саме така синергія разом з фаховими істориками дає щось нове, на що є запит. Таким вийшов і наш підручник. Загалом, це дуже добре, коли медійники знаходять свою нішу і системно в ній працюють. Долучаються до процесів, які змінюють країну.

Моя команда робить проєкт «Реальна історія» — це YouTube-канал на 700 тисяч підписників, це документальні фільми, книги, лекції, тепер ще величезний проєкт з реставрації козацької садиби 18 століття та виставковий проєкт. Можете долучитися і підтримати нас!

Також вважаю правильним відреагувати на допис вчительки історії Марії Воротило, з якого все почалося. Я вибрав з нього те, що, на мою думку, є конструктивною критикою… а скоріше навіть тезою, яку можна конструктивно обговорювати. Про те, чи мають бути події 2022-2024 року в підручнику. На мою субʼєктивну думку, мають. Ми говоримо про 11 клас, по факту про дорослих людей, з якими потрібно це обговорювати. Я вважаю, що урок разом із вчителем — це якраз і є те безпечне середовище, де треба говорити. Але знову ж таки, це питання, про яке мають дискутувати історики, вчителі, МОН. Без емоцій, без маркування «зрада»/«не зрада».

Замовляйте підручник, подивіться його, потім можете дати оцінку. Коли даємо оцінку не читавши, стаємо обʼєктом маніпуляцій. Бо хтось вже зробив висновки за нас. До речі, привідкрию таємницю: в нашій країні немає монополії на підручники. Окрім нашого є ще два підручники з історії від інших видавництв, а може бути і ще більше! І ви можете долучитися чи ініціювати такий проєкт, залучити істориків, взяти навчальну програму і на її основі розробити підручник. Пройти процедуру грифування МОН і вперед! Головне — щось робити, змінювати те, що не подобається, бути активними! Не лише в дописах на ФБ», – написав Галілов.

Поки Міністерство освіти і науки України утримується від коментарів щодо ситуації, дискусія у професійному середовищі та суспільстві триває. Головне питання, яке нині стоїть перед освітянами, — як і коли варто викладати ще не завершені події, які тривають у реальному часі та є частиною болючого досвіду мільйонів школярів.