На Херсонщині за час війни постраждало 229 дітей, з них 39 загинули та 190 зазнали тілесних ушкоджень

Дитинство – це час безтурботних ігор, навчання та мрій. Але для українських дітей війна стала страшною реальністю, яка зруйнувала їхній світ. Замість казок на ніч – звуки вибухів, замість шкільного подвір’я – підвали, замість теплих обіймів батьків – депортація або втрата рідних. На Херсонщині, яка стала однією з найболючіших точок війни, діти зазнали непоправних втрат. Вони стали жертвами жорстоких воєнних злочинів – загинули від обстрілів, були поранені, втратили батьків, зазнали насильства або стали об’єктами примусової депортації.

Кожна історія – це трагедія, яка не повинна залишитися безкарною. Українські правоохоронні органи продовжують розслідувати ці злочини, збираючи докази для притягнення винних до відповідальності. Але для кожної родини, яка втратила свою дитину, немає більшого болю, ніж усвідомлення, що її життя обірвалося через війну, яку вона не обирала.

Жахливі цифри: діти, які постраждали від війни

Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Андрій Коваленко заявив:

“З початку повномасштабного вторгнення по 28 лютого 2025 року правоохоронні органи України зареєстрували понад тисячу кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів та злочинів агресії у сфері ювенальної юстиції. У 294 випадках ці злочини були вчинені безпосередньо проти дітей, а ще 819 – у сфері охорони дитинства”.

За його словами, з початку повномасштабного вторгнення на Херсонщині постраждало 229 дітей, 39 дітей загинули, а 190 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Ці цифри – не просто статистика, а розбиті сім’ї, зруйновані долі та безмежне горе, яке не вміщається у жодні цифри. Воєнні злочини проти дітей мають один жахливий спільний знаменник – жорстокість, яка не має меж.

За словами Андрія Коваленка, російські військові здійснювали невибіркові обстріли, які призводили до загибелі та каліцтва дітей.

Також зафіксовані факти примусової депортації дітей до Росії та на тимчасово окуповані території, що є одним із найтяжчих злочинів проти людяності. Окрім того, документуються випадки сексуального насильства над дітьми, які стали жертвами нелюдської жорстокості окупантів.

Зруйнована цивільна інфраструктура – ще один наслідок російських атак. Внаслідок обстрілів 579 навчальних закладів та 8 медичних установ для дітей були знищені або пошкоджені. Деякі з них постраждали двічі й більше, адже навіть після ремонтів ставали новими мішенями ворога.

Розслідування воєнних злочинів

Андрій Коваленко наголосив, що українські правоохоронці проводять масштабні розслідування воєнних злочинів, скоєних проти дітей. На даний час за злочини, спрямовані проти дітей, до кримінальної відповідальності притягуються шість військовослужбовців Збройних сил РФ та представників підконтрольних їм збройних формувань. За процесуального керівництва прокуратури обвинувальні акти щодо п’яти з них уже скеровані до суду, а розслідування щодо ще одного злочинця триває.

Серед справ, які вже передані до суду, є справа про навмисне вбивство неповнолітньої дівчини у квітні 2022 року в селі Правдине. Російські військові стратили її разом із шістьма працівниками агрофірми, а потім підірвали будинок, у якому залишилися їхні тіла. Обвинувальний акт у цій справі спрямовано проти командира підрозділу морської піхоти Чорноморського флоту ВМФ РФ.

Ще одна справа стосується командира 8 артилерійського полку берегової оборони 22 армійського корпусу берегових військ Чорноморського флоту РФ. За його наказом 24 грудня 2022 року було обстріляно середмістя Херсона, внаслідок чого серед постраждалих опинилися діти.

Крім того, улітку 2022 року один із військовослужбовців 25 окремого гвардійського полку спеціального призначення ЗС РФ скоїв сексуальне насильство над жінкою та її малолітньою донькою. Проти нього також оголошена підозра, і правоохоронні органи працюють над доведенням його провини в суді.

Окрім воєнних злочинів, прокуратура розслідує діяльність українських громадян, які співпрацювали з російськими військовими та допомагали їм нав’язувати російські стандарти освіти на тимчасово окупованих територіях Херсонщини. У межах цих розслідувань наразі до кримінальної відповідальності притягуються 63 особи. Щодо п’яти з них обвинувальні акти вже передані до суду, а ще 53 особи притягуються до відповідальності у рамках спеціального заочного розслідування. Чотирьом особам оголошено підозру, і слідство щодо них триває.

Як зазначив Андрій Коваленко, кількість колаборантів, яких буде притягнуто до кримінальної відповідальності, ймовірно, зросте, оскільки розслідування подібних справ ведуть правоохоронні органи різних регіонів. Процесуальне керівництво досудовими розслідуваннями здійснюють не лише органи прокуратури Херсонської області, а й прокуратури інших регіонів, спеціалізовані прокуратури та Офіс Генерального прокурора.

При цьому, за словами Андрія Коваленка, окрему увагу правоохоронці приділяють фактам мілітаризації дітей на тимчасово окупованих територіях Херсонщини. Розслідуються випадки, коли дітей змушували вступати до парамілітарних формувань РФ. На цей момент за такими фактами відкрито три кримінальні провадження. Одним з найтяжчих воєнних злочинів, що розслідуються, є депортація українських дітей на територію РФ або на тимчасово окуповані території України. З моменту початку повномасштабної війни за фактами депортації та примусового переміщення дітей розпочато 74 кримінальні провадження. У 40 з них процесуальне керівництво здійснює Офіс Генерального прокурора України. Встановлено, що в 29 випадках було депортовано 735 українських дітей, більшість із яких вивезли під вигаданим приводом “оздоровлення”.

Крім того, розпочато кримінальні провадження за фактами примусового отримання українськими дітьми російського громадянства. Наразі зафіксовано два такі випадки, однак це лише початок масштабного розслідування.

Правоохоронці України продовжують документувати кожен злочин проти дітей, щоб винні були притягнуті до відповідальності. Українська прокуратура працює над тим, аби зібрані докази стали невід’ємною частиною майбутніх судових процесів, зокрема в міжнародних трибуналах.

Світ не має права закрити очі на ці злочини. Покарання воєнних злочинців – це не лише справа України, а питання глобальної справедливості.