Повномасштабна війна змінила не лише лінію фронту, а й саму природу безпеки у мирних населених пунктах. Те, що колись було звичним — подвір’я, дитячі ігри, безтурботні вечори — тепер дедалі частіше стає місцем трагедій. Особливо страшно, коли жертвами стають діти. У час, коли у населення на руках залишаються тисячі одиниць зброї, боєприпасів і вибухонебезпечних предметів, звичні для війни речі стають смертельно небезпечними у побуті. Чимало українських сімей після повернення військових із фронту або після евакуації з окупованих територій зберігають у себе зброю, часто — без необхідного зберігання, контролю й усвідомлення ризиків. Усе це в поєднанні з втраченим почуттям реальності, загальною втомою від війни та браком просвітницької роботи створює атмосферу вибухонебезпечного повсякдення, де дитина може загинути не внаслідок обстрілу, а через недбалість дорослих поруч.
Вибух на Миколаївщині: смерть трирічної дитини
Увечері 20 травня в селі Комісарівка, що на Миколаївщині, на території приватного домоволодіння стався вибух гранати. Як повідомили у пресслужбі Головного управління Нацполіції в Миколаївській області, на місце події прибула слідчо-оперативна група після повідомлення, що надійшло на спецлінію 102. Унаслідок вибуху загинув трирічний хлопчик, ще одна місцева жителька зазнала тяжких поранень.
Цей випадок кваліфіковано за статтею 115 Кримінального кодексу України — умисне вбивство. Поліція з’ясовує обставини трагедії, однак навіть без деталей зрозуміло: у домі, де перебувала дитина, була бойова граната, й вона вибухнула. У ситуації, коли поряд з дитиною — бойові предмети, відповідальність дорослих має бути не просто адміністративною, а моральною і кримінальною. І це не перший такий випадок.
Це загроза, яка шириться
Від початку війни в Україні дедалі частіше фіксуються випадки травмування або загибелі дітей через вибухи боєприпасів, гранат, залишків снарядів. У різних областях ставалися випадки, коли діти знаходили вибухонебезпечні предмети на подвір’ях, у гаражах, лісосмугах. Але ще страшніше, коли ці предмети не знаходять, а просто живуть поруч із ними — у шафах, тумбочках, ящиках з інструментами.
У багатьох випадках винуватцями є не ворог, а байдужість і легковажність батьків. Зброя, залишена після ротації, незареєстровані гранати, що зберігаються у приватних будинках без дозволу, — усе це створює потенційну смертельну пастку для дітей. І якщо суспільство не почне серйозно реагувати, ці трагедії не припиняться. Вони повторюватимуться — знову і знову. Бо у країні, де боєприпаси стали побутовим явищем, небезпека приходить у формі звички.
Як запобігти наступній трагедії: практичні поради батькам
-
Не зберігайте зброю в домі. Навіть якщо вона лишилася після фронту або передана «тимчасово» — жодних компромісів. У будинку, де живе дитина, не має бути бойових предметів. Жодних. Навіть у «закритій» коробці чи «в надійному місці».
-
Перевірте простори, де граються діти. Горище, підвал, сарай, комора — усе має бути оглянуто. Усе зайве — вилучено. Якщо не впевнені, що знаєте, як це зробити — зверніться до ДСНС або поліції.
-
Пояснюйте дитині небезпеку. Навіть трирічна дитина має знати, що не можна торкатися сторонніх предметів, які виглядають незнайомо. У формі казки, гри, мультфільму — будь-яка форма спрацює, якщо інформація буде повторювана й зрозуміла.
-
Не дозволяйте дітям гратися без нагляду на підозрілих територіях. Території після бойових дій, навіть якщо вони виглядають «мирно», можуть містити залишки небезпечних речей. Батьки мають перевіряти маршрути прогулянок.
-
Залучайте фахівців. Якщо є підозра, що на подвір’ї, у саду чи в гаражі залишилися небезпечні предмети — викликайте саперів. Це безкоштовно, і це може врятувати життя.
-
Говоріть з сусідами. Особливо в селах і громадах, де повернулися військові. Запитайте напряму: чи є вдома зброя? Чи знають діти, що це? Профілактична розмова — краще, ніж похоронна тиша.
Смерть трирічного хлопчика на Миколаївщині — це не випадковість, а наслідок недбалості батьків та загальносуспільної толерантності до зброї й відсутності усвідомлення того, що діти живуть в умовах війни.
