Насильство проти дітей під час війни: в прокуратурі змінюють підхід до розслідування злочинів

Українські діти під час війни живуть у середовищі постійної небезпеки, де поруч з обстрілами, евакуацією, втратою дому та розлукою з рідними залишаються й злочини, які стаються далеко від лінії фронту. Насильство проти дітей у таких умовах набуває особливої ваги, бо держава має реагувати на нього швидко, уважно й без знецінення деталей, від яких залежить якість розслідування та справедливість вироку.

Зміни в роботі прокуратури

Генеральний прокурор України Руслан Кравченко заявив, що розслідування насильницьких злочинів проти дітей перебуватимуть під його особистим контролем. За його словами, найближчим часом має з’явитися розпорядження, яке змінить підхід до участі прокурорів у таких кримінальних провадженнях.

Новий порядок передбачатиме обов’язкову участь керівника обласної прокуратури або його заступника у справах, пов’язаних з насильством проти дітей. Їх мають залучати як на етапі досудового розслідування, так і під час розгляду справи в суді, щоб відповідальність за якість процесу не залишалася лише на нижчих рівнях системи.

Заява Кравченка пролунала після вироку у справі про замах на вбивство колишнього депутата Київської обласної ради В’ячеслава Соболєва, під час якого у 2019 році загинув його трирічний син. 23 червня 2025 року Шевченківський районний суд Києва засудив снайпера та його пособників до 13–15 років позбавлення волі.

Ця справа стала одним з тих прикладів, де дитина опинилася жертвою злочину, спрямованого проти дорослого. Такий контекст робить подібні провадження складними для суспільного сприйняття, бо наслідки злочину виходять далеко за межі кримінальної фабули та торкаються питання безпеки дітей у країні, яка вже кілька років живе в умовах великої війни.

Посилення ролі керівництва прокуратур у справах про насильство над дітьми має підвищити рівень контролю за слідством, підготовкою доказів і позицією обвинувачення в суді. У таких провадженнях помилки на ранніх етапах можуть впливати на весь результат, тому участь досвідчених процесуальних керівників стає важливою для якості розслідування.

Для родин постраждалих дітей значення має не лише вирок, а й увесь шлях до нього: як із ними спілкуються правоохоронці, чи захищають дитину від повторної травматизації, чи не губляться докази, чи не затягується розгляд. У випадках, де дитина пережила насильство або стала свідком злочину, байдужість системи може завдати додаткової шкоди.

Діти війни і подвійна вразливість

Під час війни діти в Україні потерпають від російських атак, втрати звичного життя, вимушених переїздів, загибелі близьких і психологічного виснаження. Поруч із цим залишаються побутове насильство, сексуальні злочини, жорстоке поводження, втягнення неповнолітніх у кримінальні історії та випадки, де дитина стає випадковою жертвою дорослих конфліктів.

У такій реальності справи про злочини проти дітей не можуть розглядатися як рядова частина кримінальної статистики. Дитина часто не має ресурсу захистити себе, пояснити пережите дорослою мовою або наполягати на своїх правах, тому якість роботи слідчих, прокурорів, експертів і суду визначає, чи отримає вона захист від держави.

Кравченко наголосив, що відповідальність у провадженнях щодо дітей має бути безумовною. Така позиція означає, що справи про насильницькі злочини проти неповнолітніх повинні отримати вищий рівень уваги в системі прокуратури, особливо там, де йдеться про тяжкі наслідки, суспільний резонанс або складну доказову базу.

Оголошене розпорядження має перевести цей підхід із публічної заяви в управлінське рішення. Як вважає Генпрокурор, якщо керівники обласних прокуратур справді будуть залучені до таких проваджень на всіх ключових етапах, це може зменшити ризик процесуальних провалів і посилити відповідальність тих, хто представляє державне обвинувачення в суді.