В Україні стрімко зростає кількість випадків незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами. Щоденні повідомлення про злочини із застосуванням нелегальних пістолетів чи гранат дедалі частіше поєднуються з новинами про трагічні інциденти у родинах, коли діти знаходять зброю у власних домах і стають жертвами випадкових пострілів чи вибухів. Те, що ще кілька років тому могло здаватися локальними епізодами, сьогодні перетворюється на системну загрозу громадській безпеці. І очевидно, що після завершення війни, коли у країні залишаться величезні арсенали на руках у цивільного населення, ця проблема лише посилиться, перетворюючись на одну з найсерйозніших проблем для держави та суспільства.
Масштаби і динаміка зростання незаконного обігу зброї
В поліції наголошують, що безпека населення є серед головних пріоритетів її роботи. Проте навіть за такої уваги кількість злочинів з використанням незареєстрованої зброї, не пов’язаних з бойовими діями, на даний час невпинно зростає.
За даними Департаменту карного розшуку Національної поліції України, лише за вісім місяців 2025 року було зафіксовано 397 таких злочинів, причому найбільше з них зареєстровано у Дніпропетровській та Харківській областях, тоді як за весь 2024 рік цей показник становив 608 випадків. Динаміка такого зростання демонструє, що війна стала каталізатором поширення нелегальної зброї: відволікаючи ресурси правоохоронної системи на першочергові завдання, вона водночас відкрила простір для формування паралельного, неконтрольованого обігу зброї у цивільному середовищі.
У 2024 році заступник Міністра внутрішніх справ Богдан Драп’ятий заявляв, що тоді було зареєстровано близько 1,4 мільйона одиниць різних видів зброї — від нарізної та гладкоствольної мисливської до спортивної і травматичної для самозахисту. Водночас, за його словами, офіційні реєстри не дають повної картини, оскільки значний сегмент зброї перебуває у тіні, а визначити масштаби незаконного обігу практично неможливо через протяжність фронту та постійні переміщення людей і техніки. При цьому в МВС, аналізуючи криміногенну ситуацію за різними видами злочинів, у минулому році вказували, що з початку війни негативна динаміка невпинно зростає: кількість вилучених автоматів, гранат, боєприпасів та вибухових речовин у рази перевищує показники 2019 року, що є прямим свідченням розширення тіньового ринку.
Показовими є й цифри щодо кримінальних проваджень: у 2024 році правоохоронні органи зареєстрували 4700 справ за статтею про незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами, тоді як у 2019 році масштаби проблеми виглядали порівняно невеликими. Богдан Драп’ятий наводив приклади: якщо у 2019 році вилучалося близько ста одиниць автоматичної зброї, то вже у 2023 році ця цифра зросла до 1567; якщо кілька років тому поліцейські звітували про 2,5 тисячі вилучених гранат, то у 2023-му таких предметів було виявлено близько вісімнадцяти тисяч. Отже, ця динаміка вже тоді свідчили про те, що з початком повномасштабного вторгнення наявність зброї у цивільному середовищі вийшла на якісно новий рівень.
Нерівномірність поширення проблеми за регіонами теж є важливим індикатором. Найменше незаконної зброї вилучається у західних областях — Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій, тоді як найбільші обсяги виявляють на територіях, близьких до районів ведення бойових дій, — у Донецькій, Харківській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Поліція пояснює це прямою залежністю від лінії фронту: чим ближче до зони активних дій, тим вищий ризик переміщення зброї на підконтрольні території. Запобіжником для таких потоків стали блокпости у південно-східних областях, однак навіть вони не спроможні повністю перекрити канали.
Додатковим виміром загрози є діяльність організованих злочинних угруповань, які займаються торгівлею зброєю. Нацполіція постійно документує випадки переробки та перепродажу втрачених або викрадених зразків, виявляє канали їх розповсюдження і ліквідовує схрони. Якщо до 2022 року правоохоронці мали справу лише з поодинокими фактами виявлення схованок, то у 2023 році вже було зафіксовано 117 таких випадків. У 2024 році цей показник зріс ще більше: за десять місяців виявлено 137 схронів, у яких зберігалося понад три сотні автоматів, сотні інших одиниць зброї, більше чотирьох тисяч гранат, дві сотні гранатометів, сотні тисяч набоїв та тонна вибухових речовин. Такі дані свідчать, що незаконне накопичення зброї набуло масштабів системного явища.
Ще один аспект розкрив заступник Міністра внутрішніх справ Леонід Тимченко, який акцентував на кількості злочинів, скоєних із застосуванням вогнепальної зброї та вибухівки. Якщо у 2021 році їх було зареєстровано 273, то у 2022 році — вже 1267, у 2023 році — понад 11 тисяч, а у 2024 рік — майже 13 тисяч. Ці цифри демонструють, наскільки швидко нелегальна зброя стала частиною кримінальної практики: від розбійних нападів і гучних конфліктів до побутових сварок, у яких використання гранати чи автомата перестало бути винятком.
Крім того, за даними Офісу Генерального прокурора, з початку повномасштабної війни в Україні зареєстровано понад 15 тисяч злочинів проти національної безпеки, значна частина яких була вчинена з застосуванням вогнепальної зброї. Цей показник відображає загальнонаціональну картину, оскільки йдеться не лише про кримінальні злочини у тилових регіонах, а й про злочини воєнного характеру, скоєні у зоні бойових дій. Саме вони складають більшість від загального числа, адже кожен акт незаконного застосування зброї під час війни кваліфікується як воєнний злочин, що має окремий процесуальний статус і розслідується за спеціальною процедурою.
Важливо, що ця статистика показує різні площини проблеми. З одного боку, вона засвідчує надзвичайно високий рівень воєнних злочинів, які фіксуються органами прокуратури та поліції, від мародерства та диверсій до обстрілів цивільних об’єктів. З іншого боку, в ній враховано й випадки застосування зброї поза фронтом, які безпосередньо стосуються життя цивільних громадян у тилових регіонах. У цих епізодах зброя стає інструментом розбійних нападів, побутових конфліктів або міжособистісних сутичок, що різко відрізняє їх від воєнних злочинів за мотивами та контекстом, але водночас об’єднує у спільному масиві через сам факт використання небезпечних засобів.
Водночас зростання кількості облікованих кримінальних проваджень за фактами незаконного обігу зброї виглядає більш ніж промовисто. Якщо у 2022 році до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено 4 735 таких проваджень, то вже у 2024 році їхня кількість зросла до 5 898. Однак за цією статистикою стоїть тривожний факт: різке збільшення частки осіб, які фактично уникнули покарання. У 2024 році цей показник сягнув 70,7% — найвищого рівня за останнє десятиліття.
Така ситуація створює небезпечний парадокс: кількість злочинів зростає, але реальний рівень відповідальності падає. Він свідчить про серйозні системні збої в роботі кримінальної юстиції. На цьому тлі закономірно постає питання: чи готова українська система кримінальної юстиції до прогнозованого зростання незаконного обігу зброї? В умовах, коли війна множить кількість зброї у цивільному середовищі, а покарання стає радше винятком, ніж правилом, держава ризикує опинитися у ситуації, де правоохоронний та судовий механізм не витримує навантаження. Це не лише загроза ефективності боротьби зі злочинністю, а й серйозний удар по довірі суспільства до самої ідеї справедливості.
Післявоєнна Україна і тінь зброї: чому питання безпеки стане вирішальним
Коли країна опиниться у стані завершення війни і розпочне відбудову, перед суспільством постане завдання, яке не обмежуватиметься економікою чи політикою, адже у центрі уваги неминуче опиниться величезний масив зброї, який не зникне автоматично разом з припиненням бойових дій. Мільйони одиниць автоматичної зброї, гранат, вибухових пристроїв і боєприпасів залишаться у домівках, схронах і на чорному ринку.Вже сьогодні поліція фіксує ці факти, вилучаючи зброю, але після завершення бойових дій значна частина арсеналів залишиться поза контролем і стане основою для кримінальних ринків.
Досвід минулих воєн в Україні та світі переконує, що масштабна мілітаризація суспільства завжди залишає довготривалі наслідки і хвилю злочинності. Після Першої світової війни у Європі спостерігалося різке зростання збройних нападів та організованих злочинних угруповань, після Другої світової величезні арсенали опинилися у руках населення, створивши підґрунтя для чорних ринків і нових кримінальних структур. Після воєн у Югославії 1990-х років регіон ще десятиліттями залишався джерелом нелегальної зброї для Європи.
Україна неминуче зіткнеться з подібними процесами: на тлі соціально-економічних проблем, зростання безробіття, психологічної травми у ветеранів і низького рівня довіри до державних інституцій саме зброя стане тим ресурсом, який використовуватимуть злочинні угруповання.
Особливо небезпечним стає те, що вона поступово переходить з військового середовища у приватний простір, де вона зберігається без належного контролю й перетворюється на загрозу для дітей. У багатьох домівках після повернення військових можна знайти гранати, автомати чи набої, які зберігаються у шафах поруч із побутовими речами. Для дорослих це може бути символом служби або засобом «про всяк випадок», тоді як для дітей — це цікава іграшка, яку можна взяти до рук, розібрати або показати друзям. Кожна така ситуація завершується трагедією: випадковий вибух чи постріл стає причиною каліцтв і смертей, а винуватцями виступає не стільки сам предмет, скільки байдужість і халатність дорослих, які не усвідомили відповідальності.
Подібні інциденти вже сьогодні фіксуються регулярно, і вони демонструють тенденцію, яка після війни лише посилиться, оскільки кількість зброї у цивільному середовищі буде кратно більшою. Це означає, що держава матиме справу не лише з кримінальними випадками використання зброї, а й із сотнями побутових трагедій, які стануть щоденною реальністю.
На відміну від попередніх історичних прикладів, сучасна Україна стикається і з технологічним викликом, який радикально ускладнює ситуацію. Якщо раніше мова йшла лише про стрілецьку зброю, вибухівку чи гранати, то тепер у розпорядженні людей залишаться дрони — від простих комерційних моделей до складніших військових зразків. Під час війни вони стали ключовим інструментом на полі бою, а у мирних умовах можуть бути використані для злочинних атак. Поєднання безпілотників з вибухівкою створює можливості для терактів у міському середовищі, причому їх можна здійснити навіть без безпосереднього контакту, що робить загрозу ще більш невловимою для правоохоронців.
Поряд з цим організована злочинність у сфері незаконної торгівлі зброєю в Україні у 2025 році набула чітко окреслених рис. Основним джерелом арсеналів стали деокуповані території, де зброя залишалася у схронах, занедбаних будівлях чи на колишніх позиціях військ. Злочинні групи системно вивозять ці запаси, формуючи канали постачання на внутрішній чорний ринок. Фактично фронтові арсенали перетворюються на товар, який швидко знаходить покупця у тилових регіонах.
Другим виміром цієї проблеми є технологічний. Зброя, яку офіційно продавали як сигнальну чи стартову, після переробки в підпільних майстернях набуває бойових властивостей. Слідчі неодноразово фіксували факти налагодженого «виробництва», що вказує на існування сталого бізнесу, а не поодиноких випадків. Такі операції демонструють готовність злочинних угруповань інвестувати у технічне обладнання і кадри, перетворюючи збут зброї на окремий сегмент організованої злочинності.
Третім сучасним виміром проблеми виступає цифрова логістика, у межах якої зброя реалізується через інтернет-платформи, закриті канали в месенджерах та спеціалізовані форуми, а доставку організовують поштовими сервісами, маскуючи її під побутову техніку чи інші товари. Така модель збуту мінімізує прямі контакти між продавцем і покупцем, ускладнює роботу правоохоронців та водночас дозволяє розширювати географію ринку: арсенал, знайдений на колишніх бойових позиціях, за кілька днів може з’явитися у звичайному поштовому відділенні будь-якого обласного центру. При цьому зброю маскують під побутову техніку чи інші товари. Така схема дозволяє уникати прямого контакту, ускладнює роботу правоохоронців і розширює географію ринку: зброя, знайдена у зоні колишніх бойових дій, за кілька днів може опинитися у звичайному поштовому відділенні обласного центру.
Всі ці фактори вказують на те, що питання незаконного обігу зброї зараз є і у майбутньому стане одним з головних викликів для внутрішньої безпеки України. Якщо для більшості суспільства війна завершиться з тишею гармат, то для держави справжня боротьба тільки розпочнеться, адже мільйони одиниць зброї залишаться розпорошеними між людьми, які втомилися від війни, але звикли вирішувати конфлікти силою.
В руках злочинців вона стане валютою, у руках байдужих батьків — смертельною іграшкою для дітей, у руках радикалізованих груп — інструментом політичного тиску. Додайте до цього нову технологічну реальність — безпілотники з вибухівкою, здатні обійти будь-які паркани і поліцейські патрулі, — і стане зрозуміло, що післявоєнна Україна ризикує опинитися у ситуації, коли завершення війни не принесе очікуваного відчуття безпеки, а натомість відкриє нову епоху насильства.
Держава повинна діяти комплексно на кількох рівнях: проводити превентивну роботу, розробляти програми добровільної здачі зброї, запроваджувати чіткі правила реєстрації й контролю, забезпечувати суворий нагляд за технологіями на кшталт дронів, водночас інтегруючи ветеранів у цивільне життя та створюючи умови, за яких зброя не буде для них способом вирішення проблем. Інакше мир, здобутий на фронті, може обернутися новою війною — цього разу всередині власних міст і родин.
