Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну мільйони українців опинилися у Німеччині в пошуках безпеки. Серед них — велика кількість дітей шкільного віку, для яких адаптація до нової реальності почалася з німецьких класів. За офіційними оцінками, понад 200 тисяч українських учнів нині відвідують школи у ФРН. Перед обома країнами постало складне, але спільне завдання: не просто забезпечити цим дітям доступ до освіти, а зберегти їхню культурну, мовну й освітню тяглість. Відповіддю на цей виклик стала серія міжурядових ініціатив, спрямованих на поглиблення співпраці між Україною та Німеччиною у сфері шкільної освіти.
Під час четвертої Конференції міністрів освіти федеральних земель Німеччини відбулася зустріч між керівниками освітніх відомств та Надзвичайним і Повноважним Послом України в Німеччині Олексієм Макеєвим. У центрі уваги — доля українських дітей і підлітків, які нині навчаються у німецьких школах, та подальше вдосконалення освітніх форматів для них. Про це повідомило видання Foreign Ukraine з посиланням на Kultusminister Konferenz.
У ході зустрічі порушувалися питання спільної відповідальності за організацію освіти для дітей і підлітків з України, які перебувають у Німеччині. Зокрема, обговорено можливість створення шкіл у вибраних регіонах, де навчальний процес буде організований за німецькою державною програмою з додатковими елементами української освіти. Ідеться про вивчення української мови, включення українських тем в курс історії та використання навчальних матеріалів з української програми в адаптованій формі. Такий підхід розглядається як варіант, який може забезпечити одночасно інтеграцію в систему ФРН і підтримку навчальної тяглості для українських учнів.
Також на конференції було обговорено перспективи підвищення кваліфікації українських учителів, які працюють або готуються працювати у німецьких школах. Йдеться про додаткове навчання для роботи в мультикультурних класах, засвоєння німецької методики викладання та інтеграцію до локальних педагогічних команд. Окремо обговорено формат співпраці між українськими та німецькими навчальними закладами, який передбачає партнерство, обміни та використання цифрових платформ.
Посол України в Німеччині Олексій Макеєв подякував міністерствам освіти федеральних земель за організацію навчального процесу для українських дітей. У своєму виступі він зазначив, що мовна інтеграція є важливою складовою адаптації, однак вона не має супроводжуватись повною втратою рідної мови. Він підкреслив, що вивчення німецької мови серед українських дітей суттєво зросло, і що сам він постійно закликає підтримувати цей процес.
Водночас, за словами посла, вивчення української мови як другої або третьої іноземної повинно залишатись доступним — і для українських, і для німецьких учнів. Це, як він пояснив, дозволяє дітям з України підтримувати освітній зв’язок з країною походження, а дітям з Німеччини — ознайомлюватися з мовою країни, яка претендує на вступ до ЄС.
Президентка Конференції міністрів освіти Симоне Ольденбург наголосила, що навчання дітей з України є завданням, яке виконується на рівні державної політики, а не разової ініціативи. Вона зауважила, що українські діти мають гарантоване право на освіту і що міністерства освіти країн перебування відповідальні за його реалізацію. За її словами, важливо не лише інтегрувати учнів у місцеве середовище, а й створювати для них умови збереження рідної мови, культурних орієнтирів і потенційного повернення до української освітньої системи. Такий підхід — інтеграційний і паралельно підтримувальний щодо української ідентичності — є однією з робочих моделей, які підтримуються в межах міждержавного діалогу.
Міністерка освіти Північного Рейну-Вестфалії Дороте Феллер у своєму коментарі підкреслила, що від початку війни федеральні землі прийняли велику кількість дітей і підлітків з України. За її словами, організація доступу до шкільної освіти пройшла з помітними результатами: значна частина учнів наразі відвідує загальноосвітні класи та бере участь у звичайному шкільному житті. Феллер також зазначила, що старшим учням у землі активно пропонують варіанти дуальної освіти — тобто поєднання професійної підготовки з теоретичним навчанням, що дозволяє набувати фаху та переходити до трудової діяльності. Вона підкреслила, що реалізація цих рішень була би неможлива без участі педагогів, зокрема українських учителів, які виконують функцію комунікаційного та педагогічного мосту між системами.
Міністерка освіти Саарланду Крістін Штрайхерт-Кліво наголосила, що українські діти вже стали частиною шкільних спільнот, хоча багато хто з них пережив травматичні події внаслідок війни. За її словами, школи повинні бути простором, де ці діти отримують не лише навчання, а й можливість повернення до стабільного середовища. Вона відзначила участь учителів, шкільних команд, батьків та однокласників у процесі підтримки українських учнів. Штрайхерт-Кліво також зазначила, що в умовах багатомовності та різних освітніх досвідів потрібні рішення, які враховують індивідуальні потреби. Зокрема, йдеться про спільні пілотні проєкти, які поєднують інтеграційні компоненти з елементами збереження освітньої тяглості, української мови та національного змісту. За її словами, ці ініціативи повинні базуватись на гнучких і адаптивних форматах.
Наразі створення таких моделей співпраці знаходиться на етапі узгодження. Між міністерствами обговорюються формати, які дозволили б поєднувати ресурси німецької інфраструктури з українськими освітніми підходами. Розглядаються як локальні рішення (інтегровані класи з викладанням української мови), так і структурні моделі (створення повноцінних шкіл з паралельними програмами). Також ідеться про співпрацю на рівні вчительських колективів, методичного обміну та підготовки кадрів. Обидві сторони визнають, що в умовах тривалого переміщення населення й невизначеності щодо строків повернення в Україну, освітні рішення мають передбачати різні сценарії — без нав’язування асиміляції та без порушення освітніх прав дітей.
