Павло Сушко підняв питання про порушення прав дітей і “тиху ліквідацію” спеціальних шкіл у Харкові

Україна живе у стані довготривалої війни, і в цьому довгому випробуванні діти залишаються найбільш вразливою частиною суспільства. Вони втрачають домівки, батьків, друзів і звичне життя, а разом з цим — і елементарні гарантії безпеки та підтримки, які мала б забезпечувати держава. Система захисту дитинства, перевантажена наслідками бойових дій, поступово розсипається, демонструючи не лише байдужість, а й безпорадність перед численними порушеннями прав дітей. За офіційними повідомленнями, до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань захисту прав дітей надходять десятки звернень, які свідчать про бездіяльність місцевих адміністрацій, зловживання посадових осіб і тиск на батьків.

Павло Сушко про порушення прав дітей

Народний депутат України Павло Сушко повідомив, що на найближчому засіданні ТСК буде розглядатися діяльність підрозділів обласних військових адміністрацій, відповідальних за роботу із захисту дітей, зокрема у Вінницькій, Одеській і Житомирській областях. До уваги комісії також потраплять окремі територіальні громади, у тому числі Бершадська, а також керівництво Національної соціальної сервісної служби.

За словами Сушка, йдеться про випадки, коли бездіяльність чиновників або перевищення ними службових повноважень призвели до порушення прав неповнолітніх, а подекуди — до трагедій, зокрема смерті дітей.

Одним з ключових напрямів розслідування стане перевірка дій (або бездіяльності) посадовців, які не вживали заходів для вилучення дітей із небезпечного середовища. За словами Сушка, саме несвоєчасне реагування місцевих служб нерідко ставало причиною того, що діти опинялися у ситуаціях, де їхнє життя чи здоров’я були під загрозою. Йдеться також про незаконне втручання у діяльність спеціальних навчальних закладів, тиск на педагогічні колективи й батьків, а також про адміністративні рішення, що суперечать законодавству.

Парламентська комісія готує звернення до відповідних органів влади й очікує офіційних пояснень від керівництва областей. За словами депутата, зібрані матеріали можуть стати підставою для дисциплінарних або навіть кримінальних проваджень щодо посадовців, які допустили недбалість або зловживання владою.

Системна проблема “тихої ліквідації” спеціальних шкіл

Окрему увагу Тимчасова слідча комісія приділяє ситуації навколо дітей з особливими освітніми потребами. Павло Сушко оприлюднив звернення батьків Харківської спеціальної школи №11, у якому йдеться про примусове переведення учнів із таких навчальних закладів до загальноосвітніх шкіл. За словами батьків, це відбувається без урахування рекомендацій фахівців і без створення належних умов для навчання.

Політик назвав цей процес “тихою ліквідацією” системи спеціальної освіти, оскільки адміністративне скорочення кількості учнів у спеціальних школах фактично веде до їх закриття. Для дітей з інвалідністю, розладами розвитку чи складними формами поведінкових порушень це означає втрату можливості отримувати не лише знання, а й підтримку логопедів, дефектологів, реабілітологів і психологів.

Такі випадки, за словами депутата, фіксуються майже в усіх регіонах країни. Якщо процес не буде зупинений, наслідком може стати знищення цілої системи, яка десятиліттями забезпечувала дітям з особливими потребами шанс на соціальну адаптацію та гідне майбутнє.

Відповідальність держави і суспільна байдужість

Сушко наголосив, що під час війни саме держава має продемонструвати максимальну чутливість до проблем дітей, оскільки вони не мають змоги самостійно захистити себе від системних помилок чи байдужості дорослих. Порушення прав дитини в умовах війни — це не лише індивідуальна трагедія, а й показник зрілості державних інститутів.

За словами народного депутата, в Україні сформувалася практика, коли місцеві органи влади намагаються “приглушити” скарги батьків або перекласти відповідальність на нижчі рівні управління. Натомість держава повинна створити механізми, що дозволяють реагувати на такі звернення оперативно й публічно. Саме тому ТСК закликала громадян повідомляти про випадки тиску, булінгу, дискримінації чи адміністративних порушень, які стосуються дітей.

Діти під загрозою адміністративних рішень

Проблема, про яку говорить Сушко, полягає не лише в окремих фактах байдужості, а в системній деформації підходу до захисту дитинства. Замість того щоб створювати безпечне середовище для навчання та розвитку, частина органів влади перетворилася на механізм звітності, де показники важливіші за людські долі.

Звичайні адміністративні рішення — про переведення, реорганізацію чи скорочення — у реальності позбавляють дітей можливості навчатися відповідно до їхніх потреб. У результаті сотні родин змушені обирати між якістю освіти та бюрократичною зручністю чиновників. Такі практики фактично суперечать міжнародним стандартам у сфері захисту прав дитини, які зобов’язують державу створювати умови для інклюзивного та справедливого навчання.

Розгляд фактів порушення прав дітей, ініційований Павлом Сушком, став черговим сигналом про те, що проблема не обмежується поодинокими випадками. Йдеться про глибоку системну хворобу — розрив між деклараціями чиновників і реальним станом справ.

Якщо держава не забезпечить ефективного механізму контролю за рішеннями на місцях, не створить незалежного моніторингу умов навчання і не гарантує, що діти з особливими потребами не залишаться без підтримки, то десятки тисяч українських родин залишаться сам на сам із системою, яка часто діє не в інтересах, а всупереч інтересам дитини.

Павло Сушко підкреслив, що найближчим часом комісія розпочне перевірки, а також вимагатиме пояснень від керівництва обласних військових адміністрацій. У разі виявлення зловживань матеріали будуть передані правоохоронним органам.

Війна позбавила українських дітей звичного дитинства, але не повинна позбавляти їх права на захист, освіту та гідність. Порушення цих прав, особливо з боку державних структур, є свідченням того, що війна точиться не лише на фронті, а й у сфері відповідальності. Саме тому парламентська комісія з питань захисту прав дітей прагне повернути державі її найважливішу функцію — бути гарантом, а не джерелом небезпеки для найуразливіших громадян.