Платні освітні послуги під час війни: уряд змінив перелік для державних і комунальних закладів

Під час повномасштабної війни, коли на перший план виходить виживання, захист і підтримка найвразливіших, питання функціонування базових державних інституцій не зникає, а стає ще гострішим. Освітня система в умовах затяжного конфлікту змушена адаптуватися до нових викликів: навчання в умовах постійної тривоги, перебоїв зі світлом, нестабільного інтернету, внутрішньої міграції та зростання навантаження на вчителів і вихователів. У цій ситуації держава переглядає інструменти, за допомогою яких можна підтримати заклади освіти, частково покривши їхні додаткові витрати. Одним з таких кроків стали зміни до переліку платних послуг, які можуть надавати заклади освіти державної та комунальної форми власності.

Що саме змінилося: основні новації в переліку платних освітніх послуг

Ці зміни не вводять плату за базову освіту, яка лишається безкоштовною відповідно до закону. Проте розширюють можливості закладів отримувати оплату за додаткові освітні й супутні послуги — поза межами стандартних навчальних планів. Рішення Кабміну, про яке повідомив постійний представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук, стосується не лише шкіл, а й інших освітніх установ: професійно-технічних, вищих навчальних закладів, а також закладів, які здійснюють наукову, реабілітаційну чи адаптаційну діяльність.

Згідно з оновленим урядовим рішенням, заклади освіти отримали право офіційно надавати низку додаткових послуг на платній основі. Йдеться насамперед про викладання окремих предметів або курсів, які виходять за рамки затвердженого навчального плану. Наприклад, якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина вивчала поглиблено другу іноземну мову або опановувала основи програмування, така можливість може бути реалізована за окрему плату.

Також до переліку включено послуги, пов’язані з офіційним визнанням результатів навчання, здобутих у неформальних або інформальних формах. Це важливо, зокрема, для дорослих осіб, які здобули знання й навички поза межами формальної освіти — наприклад, під час роботи, стажування або проходження онлайн-курсів. Освітні установи отримують право підтверджувати та визнавати такі результати, зокрема шляхом складання кваліфікаційного іспиту.

Крім того, заклади освіти можуть проводити додаткові навчальні чи практичні заходи з подальшим оцінюванням для осіб, які проходили підготовку в закордонних навчальних закладах — наприклад, у сфері медицини, фармації чи реабілітації. Це створює механізм для адаптації фахівців, які здобули освіту за кордоном, до українських стандартів.

Групи подовженого дня, вихідні та свята: що буде платним у дошкільних закладах

Окрему увагу в змінах приділено організації чергових груп для дітей у дошкільних установах. Йдеться про можливість залишати дитину в групі у ранкові, вечірні години, а також у вихідні та святкові дні — за межами безкоштовного часу, гарантованого державою. Це положення особливо актуальне для родин, у яких один з батьків служить у ЗСУ, а інший змушений поєднувати роботу, догляд за дітьми й побут у складних умовах.

Такі додаткові години перебування дітей у дитсадках чи школах можуть надаватися за окрему плату, що дає змогу організувати додатковий персонал і створити умови для безпечного перебування дітей. Утім, важливо підкреслити: це — опція, а не обов’язок. Базові години й надалі залишаються безкоштовними відповідно до законодавства.

Наука, реабілітація, адаптація: ширше поле застосування

Крім суто освітньої сфери, перелік охоплює також послуги в межах наукової та науково-технічної діяльності, реабілітаційних і рекреаційних програм. Це стосується як вищих навчальних закладів, що проводять дослідження, так і спеціалізованих установ, які працюють з людьми з інвалідністю, дітьми з особливими освітніми потребами чи військовослужбовцями, що проходять відновлення.

Платні послуги в цих сферах можуть включати курси, тренінги, семінари, експертні оцінки, методичний супровід або підготовку індивідуальних програм — усе це також може бути частиною державної політики в період післявоєнного відновлення, коли запит на реабілітаційні й адаптаційні сервіси стрімко зростає.

Додаткова підтримка чи приховане навантаження: суспільне сприйняття

Оновлення переліку платних послуг — технічне рішення уряду, яке, проте, не можна розглядати поза контекстом загальної ситуації в країні. Для одних родин це відкриває можливості доступу до якісніших або ширших освітніх послуг. Для інших — ризик нових витрат у період, коли кожна гривня на рахунку.

Водночас сама суть змін полягає не в монетизації базової освіти, а наданні закладам законного інструменту для розширення своєї діяльності й гнучкішого реагування на потреби суспільства. Головне питання — наскільки прозоро й справедливо ці механізми будуть реалізовуватись у конкретних школах, дитсадках або ПТУ. Яким буде контроль за якістю послуг, за ціноутворенням, за недопущенням перетворення добровільних платних програм на приховану обов’язковість?

Отже, рішення уряду не змінює гарантії безоплатної освіти в Україні, але дає можливість освітнім установам гнучко реагувати на потреби дітей, батьків і суспільства в умовах війни. Надання платних послуг має чітко регламентуватися та залишатися вибором, а не заміною основних освітніх функцій. У ситуації, коли ресурси обмежені, а запити суспільства змінюються, важливо, щоб ці нововведення не стали ще одним бар’єром для доступу до освіти, а дійсно допомогли забезпечити її якість і сталість у складний період.