Положення українців, які знайшли тимчасовий прихисток у Польщі після повномасштабного вторгнення Росії, поступово ускладнюється. Якщо перші роки війни супроводжувалися активною підтримкою, розгалуженою інфраструктурою гуманітарної допомоги та доступом до безкоштовного житла, то в середині 2025 року державна політика Варшави щодо українських біженців почала змінюватися. Мова вже не йде про екстрену евакуацію чи кризове реагування. Польща переходить до нової фази: обмеженого й диференційованого підходу, в якому не всі українці можуть розраховувати на безкоштовне проживання у притулках.
Хто залишиться у центрах, а хто муситиме виїхати
Оголошене урядом Польщі рішення про припинення з 1 листопада програми безоплатного розміщення у центрах колективного розміщення, за винятком окремих категорій, засвідчує початок нового етапу — переходу до більш раціоналізованої моделі підтримки, з перевагами для вразливих груп і вимогою самостійної адаптації для решти.
Згідно з інформацією, оприлюдненою польським урядом і підтвердженою Польським радіо, вже з 1 листопада 2025 року центри колективного розміщення у Польщі змінять принципи прийому. Безкоштовне проживання залишиться лише для трьох категорій осіб: людей похилого віку (пенсіонерів), вагітних жінок і осіб з інвалідністю. Усі інші біженці з України, які не входять до цих визначених «захищених груп», зможуть безкоштовно перебувати у таких притулках лише протягом перших 120 днів після прибуття до Польщі.
Після закінчення цього терміну українці будуть змушені або залишити центр, або почати самостійно сплачувати за проживання. Тобто безкоштовне місце в притулку більше не буде гарантією для всіх, як це було в перші два роки після початку війни.
Як це пояснює влада
Уряд Польщі наголошує, що це рішення є результатом переорієнтації державних соціальних програм. Замість загального покриття витрат на проживання — фінансова адресність і підтримка тих, хто перебуває у складному становищі. Як пояснив речник уряду Адам Шлапка, Польща не відмовляється від допомоги українцям, але «модифікує її форму відповідно до змін ситуації».
Йоанна Баханек, представниця мазовецького воєводства, уточнила, що механізм співфінансування вже застосовується: багато біженців, які проживають у притулках понад дозволені 120 днів, зараз доплачують за проживання й харчування. Водночас ідеться не лише про прагнення зменшити бюджетне навантаження. Зміна підходу — це також сигнал до адаптації біженців, які не входять до найуразливіших груп.
Програма «Разом до незалежності» — альтернатива для тих, хто не в центрі
Для близько 6000 українців, які не потрапляють до пільгових категорій, польський уряд передбачив участь у новій програмі — «Razem do niezależności» («Разом до незалежності»). Її фінансування здійснюється коштом Європейського Союзу. Вона має на меті не забезпечити житлом, а сприяти виходу з залежності від гуманітарної допомоги. У межах програми передбачені субсидії на оплату оренди житла, а також фінансування мовних курсів польської, які повинні полегшити подальшу інтеграцію у польське суспільство.
Це означає, що державна підтримка більше не зосереджується на тимчасовому утриманні, а орієнтується на створення умов для самостійного проживання та участі в економіці приймаючої країни.
Рішення про зміну форм допомоги відбувається на тлі визнання реального внеску українських громадян у розвиток польської економіки. У спільному дослідженні консалтингової компанії Deloitte та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців підкреслено, що українці, які виїхали до Польщі після початку повномасштабної війни, зробили вагомий внесок у споживчий ринок, сферу праці та податкову базу.
Проте, урядові механізми підтримки вже не спрямовані на утримання масових гуманітарних структур. Польща фіксує зменшення кількості заяв на компенсацію витрат за розміщення українців. Це означає поступове завершення фази надзвичайного реагування.
Для значної частини українців, які досі не змогли знайти постійну роботу, не вивчили мову або не інтегрувались у нові громади, нові умови можуть стати критичними. Якщо раніше люди могли жити в притулку безкоштовно роками, зараз їм буде потрібно або самостійно шукати житло, або відповідати критеріям нових програм. Особливо складною ситуація буде для тих, хто не має стабільного доходу, житлової угоди або родинних зв’язків у Польщі.
З огляду на обмежений масштаб програми «Разом до незалежності» — 6000 осіб — можна припустити, що не всі охочі отримають підтримку. Невирішеними залишаються питання довгострокового житла, працевлаштування, доступу до охорони здоров’я та освіти, які особливо критичні для сімей із дітьми.
