Постріл, якого не мало бути: у Чернівцях загинув підліток від пострілу в голову з пістолета брата

В Україні не вперше точаться суспільні дискусії про велику кількість зброї, яка опинилася на руках цивільного населення. З початком повномасштабного вторгнення армія і добровольчі формування отримали величезну кількість озброєння, частина якого врешті з’явилася в приватних помешканнях і вийшла з-під належного контролю. На цей час держава ще не сформувала ефективних інструментів, які б регулювали володіння, зберігання та обіг зброї серед цивільних. Тому новини про побутові конфлікти зі стріляниною, вогнепальні поранення внаслідок необережного поводження або й умисне застосування зброї вже не сприймаються як виняток. Але коли жертвою стають діти, це ще більше оголює гостре питання відповідальності за її зберігання і доступ.

30 липня у Чернівцях на вулиці Головній знайшли 14-річного хлопця з вогнепальним пораненням голови. Непритомного підлітка госпіталізували, однак врятувати його не вдалося — він помер у кареті швидкої допомоги. Як повідомив відділ комунікації поліції Чернівецької області, за попередніми даними, підліток здійснив постріл собі в голову з пістолета.

Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею 115 Кримінального кодексу України з позначкою «самогубство». Слідство триває, і поліція з’ясовує всі обставини трагедії. Водночас один із найважливіших і тривожних моментів цієї історії полягає в тому, що зброя, з якої був здійснений фатальний постріл, була офіційно зареєстрована. Вона належала братові загиблого й зберігалася, за словами власника, у сейфі за місцем проживання.

Те, що сталося у Чернівцях, змушує одночасно говорити про два рівні проблеми. Перша — це контроль над зберіганням вогнепальної зброї в домівках. За формальним правилом, сейф є достатньою умовою. Але практика показує, що наявність сейфа не гарантує ані фізичної безпеки, ані відсутності доступу. Надто коли в сім’ї є підлітки — уразлива група, в якої доступ до зброї навіть на кілька хвилин може мати фатальні наслідки.

Другий аспект — це мовчання дорослого суспільства про психологічний стан дітей і підлітків, які живуть у стані хронічної нестабільності, тривоги, втрат і невизначеності. У таких умовах будь-яка зброя — навіть легальна — стає потенційною загрозою. Адже жоден замок на сейфі не врятує, якщо ніхто не помічає сигналів пригніченості, соціальної ізоляції чи кризи у дитини.

Скільки ще родин мають втратити дітей, щоб нарешті запрацював реальний механізм контролю за цивільною зброєю? Чи буде передбачено регулярну перевірку умов зберігання? Хто несе відповідальність за доступ до пістолета в цій родині — лише брат, чи ширше коло дорослих, які не усвідомили загрози?

Сьогодні в Україні безліч одиниць вогнепальної зброї перебувають у власності цивільних — на тлі війни ця кількість лише зросла. І якщо публічна політика знову обмежиться лише формулюванням «трагедія сталася», то жодна інструкція не стане запобіжником.