Повні притулки, порожні відповіді: що чекає на українців у Польщі після листопада

З початку повномасштабного вторгнення Росії мільйони українців опинилися за межами своєї країни. Польща стала одним з головних напрямків евакуації, прийнявши найбільшу кількість вимушених переселенців. Протягом перших років війни польська держава підтримувала цих людей різними формами допомоги — від безплатного житла в центрах тимчасового розміщення до соціальних виплат і програм інтеграції, однак з літа 2025 року уряд Польщі змінює підхід до українських біженців.

Зростання потоку: чому українців стає більше

Одним з рішень уряду Польщі стало поступове закриття притулків для біженців. З 1 листопада нові правила дозволятимуть проживання в центрах колективного розміщення лише окремим категоріям: особам з інвалідністю, людям похилого віку та вагітним. Для всіх інших можливість отримати дах над головою зникне.

Це рішення уряду викликало серйозне занепокоєння як у самих українців, так і серед організацій, які надають їм підтримку. Серед тих, хто бачить ситуацію зсередини, — Віра Медведєва, експертка з легалізації та співзасновниця фонду «Дім там, де Ти». Її організація щодня працює з біженцями, допомагає з оформленням документів, пошуком житла і працевлаштування. В інтерв’ю Світлані Мялик у програмі «Я у Польщі» вона розповіла, до яких наслідків можуть призвести ці нововведення.

За словами Віри Медведєвої, з початку літа кількість звернень до фонду суттєво зросла. Люди продовжують тікати від війни, і мова вже не лише про прифронтові регіони — навіть у західній частині України дедалі більше сімей змушені залишати домівки. Ракетні обстріли, пошкодження критичної інфраструктури, знищення житла та відсутність базової безпеки змушують тисячі шукати захист за кордоном.

За словами експертки, «дуже багато запитів» надходить від тих, хто приїжджає зараз. Часто це родини з дітьми, люди, які не мають жодних зв’язків або підтримки в Польщі, а отже, повністю залежать від державних або благодійних ресурсів. У цих умовах навіть тимчасове місце в центрі розміщення стає критично важливим, адже не всі новоприбулі здатні одразу знайти роботу чи винайняти квартиру.

Порожніх ліжок майже не залишилось

Ситуація з притулками ускладнюється тим, що вільних місць стає дедалі менше. Фонд, який очолює Медведєва, щодня отримує дзвінки від людей, які шукають можливість тимчасового розміщення, але відповіді здебільшого однакові — місць немає.

«Вчора буквально ми телефонували до центру у Люблінському воєводстві, там притулок на 400 місць, і там сказали, що їм також телефонують з маленьких притулків, які незабаром будуть закриті», — розповідає вона.

За її словами, ситуація ускладнюється тим, що багато біженців ще не встигли адаптуватися: не влаштувалися на роботу, не отримали дозвіл на тимчасове проживання, не мають стабільного доходу або заощаджень. У результаті — десятки людей можуть опинитися просто на вулиці.

Зміни в законі й реакція уряду

Згідно з новим законопроєктом, який ухвалив польський уряд, кожен українець матиме право на безоплатне проживання у центрі розміщення лише протягом трьох місяців після прибуття. По закінченні цього строку — якщо особа не входить до переліку «вразливих категорій» — вона повинна буде або самостійно знайти житло, або залишити притулок.

Речник уряду Адам Шлапка, коментуючи нововведення, наголосив, що допомога трансформується відповідно до потреб. Проте така «трансформація» ставить у надзвичайно вразливе становище сотні новоприбулих українців, які фізично не встигають за три місяці не лише адаптуватися до нового середовища, а й пройти всі етапи бюрократичної легалізації: отримати номер PESEL, зареєструватися в системі охорони здоров’я, знайти роботу чи дитячий садок.

Фонд «Дім там, де Ти»: про досвід зсередини

Працівники фонду не зводять свою діяльність лише до юридичних консультацій. Вони працюють з живими історіями: щодня чують, як родина з дітьми ночує на вокзалі, як мати-одиначка шукає ночівлю в чужому місті, як люди старшого віку втрачають орендоване житло через підвищення цін. Брак доступних місць для проживання — лише один із симптомів загальної кризи, яка виникає через одночасне зростання кількості біженців та скорочення державних програм підтримки.

Фонд неодноразово звертався до місцевих адміністрацій із проханням не закривати існуючі притулки, поки ситуація не стабілізується. Але, як зазначає Медведєва, ці звернення часто не мають належного ефекту, оскільки ухвалення рішень відбувається централізовано і орієнтоване не на гуманітарний, а на фінансово-адміністративний вимір.

Віра Медведєва особливо наголошує на тому, що перші місяці перебування в Польщі є вирішальними. Саме в цей період більшість людей намагаються зрозуміти нові правила, зібрати документи, знайти бодай тимчасову роботу. Але якщо в цей момент у них забирають дах над головою — це позбавляє їх шансу на поступову інтеграцію й робить ще вразливішими.

«Люди залишаються без можливостей подальшого проживання, тому що ще не пройшли період адаптації, не знайшли роботу і не мають фінансової подушки», — підкреслює вона.

Що далі

З листопада правила зміняться. І ті, хто сьогодні приїздить до Польщі в надії знайти прихисток, незабаром можуть опинитися на вулиці. Благодійні ініціативи не можуть самотужки компенсувати відсутність державної підтримки, а комерційний ринок житла недоступний для багатьох новоприбулих. У цих умовах формула «адаптуйтеся самі» може перетворитися на соціальну катастрофу. Серед питань, які вже звучать серед волонтерів, є: чи зникнуть притулки, а скільки людей залишаться без даху, коли вони зникнуть.