У 2026 році в Україні спостерігається стрімке зростання кількості судових позовів від територіальних центрів комплектування (ТЦК) щодо обмеження права громадян на керування транспортними засобами. За поточний період уже відкрито 42 такі справи, що перевищує показники всього 2024 року. Про це свідчать дані Опендатабот.
Загалом у базах даних наразі зафіксовано 135 подібних проваджень. Експерти прогнозують, що поточний рік може стати рекордним за цим показником, адже за весь 2025 рік було виявлено лише 52 такі справи.
Попри значну кількість ініційованих процесів, реальна ефективність цього механізму в судах залишається низькою. Близько 92% справ зупиняються на етапі процесуальних ухвал і не доходять до розгляду по суті. До фінального вердикту судді дійшли лише в 11 випадках: у десяти з них вимоги ТЦК були задоволені, а в одному — відхилені. Головною перешкодою для територіальних центрів стають юридичні недоліки в підготовці документів.
«Причиною масового “відсіву” справ є процесуальні помилки ТЦК. Позовні заяви часто подаються з процесуальними недоліками та без сплати судового збору. У таких випадках суди спершу залишають позов без руху, даючи час на виправлення помилок. Якщо ж недоліки не усуваються — матеріали повертаються заявнику» — йдеться в повідомленні Опендатабот.
Географія подання позовів розподілена нерівномірно. Найбільшу активність проявляє Дніпропетровська область, на яку припадає 35 справ — це понад чверть від загальноукраїнської кількості. Також високі показники демонструють Київська (23 справи), Хмельницька та Житомирська області (по 13 справ у кожній).
Водночас у низці регіонів ТЦК фактично не використовують цей інструмент впливу на порушників військового обліку. До списку областей, де не зафіксовано спроб обмежити право керування авто, увійшли Волинська, Миколаївська, Тернопільська, Одеська, Черкаська області, прифронтові зони, а також місто Київ.
Питання дотримання правил військового обліку залишається під пильним контролем держави, проте судова практика свідчить про необхідність ретельнішої юридичної підготовки з боку державних установ для досягнення результатів у правовому полі.
