Правова допомога для шукачів притулку в Чехії переходить під контроль адвокатських контор

Безкоштовна правова допомога для людей, які звертаються за міжнародним захистом, визначає для багатьох не другорядну частину процедури, а її практичну якість, бо від першої консультації часто залежить, як буде сформульована заява, чи встигне людина оскаржити рішення і чи зрозуміє взагалі, що відбувається в адміністративному процесі. На цьому тлі рішення Міністерства внутрішніх справ Чехії змінити модель такої допомоги виходить далеко за межі організаційного перерозподілу, оскільки зачіпає і джерела фінансування, і коло виконавців, і сам характер супроводу, який отримують шукачі притулку.

Що змінює Міністерство внутрішніх справ Чехії

МВС Чехії відмовляється від попередньої схеми, за якої безкоштовну правову допомогу в справах притулку надавали як неурядові організації, так і комерційні адвокати. Відтепер цей напрям планують передати виключно адвокатським конторам, які працюватимуть за кошти державного бюджету, тоді як громадські організації, що раніше вели значну частину цієї роботи, вибувають з цієї системи.

До кінця березня в Чехії діяли дві моделі одночасно, через що шукачі притулку могли звертатися або до юристів громадського сектору, або до адвокатів, які працювали в межах державного замовлення. Нова позиція міністерства передбачає відмову від такого подвійного формату і перехід до одного каналу надання послуг.

Попередній порядок спирався на змішану модель фінансування. Робота неурядових організацій у цій сфері приблизно на три чверті покривалася коштами Асильного, міграційного та інтеграційного фонду Європейського Союзу, тоді як решту компенсувала чеська держава. Послуги адвокатських контор оплачувалися вже безпосередньо з держбюджету.

За останні два роки робота громадських організацій обійшлася значно дешевше, ніж послуги адвокатів, оскільки європейське співфінансування зменшувало навантаження на бюджет. Після зміни моделі вся вага витрат переходить на державні кошти.

Нове керівництво МВС на чолі з міністром Любомиром Метнаром скасувало попередній план зберегти обидва формати й оголосило тендер на 2026–2028 роки, вартість якого перевищує 23 мільйони крон. За його умовами до участі допускаються лише адвокатські контори, через що неурядові організації відсуваються від цієї сфери повністю.

Ще одна важлива зміна стосується кола людей, які зможуть отримувати таку допомогу в межах нової моделі. За новими правилами її надаватимуть лише тим особам, які перебувають у спеціалізованих центрах або установах утримання. Така деталь змінює не лише спосіб роботи виконавців, а й фактичний доступ до правової підтримки для частини заявників.

У МВС Чехії наголошують, що не створюють нову витратну систему, а змінюють принцип її організації. У відомстві пояснюють цей крок прагненням прибрати дублювання послуг, яке існувало за наявності двох паралельних механізмів. Вивільнені європейські кошти міністерство планує спрямувати на інші напрями інтеграційної політики — мовні курси, допомогу з працевлаштуванням і реконструкцію центрів.

Така аргументація побудована на логіці централізації: держава зберігає допомогу, але звужує перелік виконавців і переводить систему в більш контрольований, на її думку, формат. Проте саме цей підхід і став головним предметом критики з боку правозахисного середовища.

Чому неурядові організації виступили проти

Представники громадського сектору вважають це рішення кроком назад, оскільки правова допомога у справах притулку в їхній роботі не обмежувалася складанням документів або одноразовою консультацією. Юристи неурядових організацій звертають увагу на те, що люди, які просять міжнародного захисту, часто потребують не лише пояснення норм права, а супроводу в ширшому сенсі — перекладу, соціальної підтримки, психологічної допомоги, орієнтації в побутових питаннях і часом елементарної матеріальної опори.

У громадському секторі застерігають, що адвокатські контори зазвичай працюють у межах вузького юридичного доручення, через що людина може отримати документ для подання до суду, проте залишитися без подальшого супроводу і без зв’язку між різними етапами справи. Такий розрив, на думку критиків рішення, послаблює безперервність допомоги, а в чутливих міграційних процедурах це має цілком практичні наслідки.

У чому полягає головна різниця між двома підходами

Різниця між попередньою і новою системами стосується не лише того, хто саме надає консультацію, а й того, як розуміється сама допомога. Для адвокатської моделі ключовим є юридичний інструмент — заява, позов, скарга, пояснення процедури. Для громадського сектору такий супровід був ширшим і охоплював людину в усій складності її становища, де юридична проблема часто тісно пов’язана з мовним бар’єром, травматичним досвідом, побутовою дезорієнтацією та залежністю від соціальної підтримки.

Через це суперечка навколо рішення МВС Чехії зводиться не до вибору між державою і неурядовими організаціями, а до вибору між двома моделями роботи з шукачем притулку. Одна з них будується як професійна юридична послуга в межах тендеру, інша — як довший і складніший супровід, у якому право поєднується з перекладом, соціальною роботою і постійною присутністю в процесі.

Що означає ця зміна для українців

Для українців, які проходять процедуру міжнародного захисту в Чехії, ця зміна означає передусім інший формат доступу до безкоштовної правової допомоги. Якщо раніше частину таких послуг надавали неурядові організації, які поєднували юридичний супровід із перекладом, соціальною підтримкою та допомогою в повсякденних питаннях, то тепер основна робота переходить до адвокатських контор, що діятимуть у межах державного замовлення.

На практиці це може вплинути на кілька речей одразу. По-перше, для заявників звузиться коло організацій, куди можна звернутися по безкоштовну допомогу в межах цієї системи. По-друге, правовий супровід може стати більш вузьким за змістом, якщо він обмежуватиметься юридичною консультацією без додаткової соціальної або мовної підтримки. По-третє, для людей, які перебувають поза спеціалізованими центрами або установами утримання, доступ до такої допомоги може стати складнішим, якщо нова модель справді буде прив’язана лише до цих місць.

Окремий наслідок стосується безперервності справи. У процедурі притулку велике значення має те, чи веде людину один і той самий фахівець від першої консультації до подання скарги або позову, чи допомога розпадається на окремі етапи без постійного супроводу. Для заявника це питання має цілком практичне значення, бо в таких справах помилки в документах, пропущені строки або нерозуміння процедури здатні вплинути на результат розгляду.