Про тиск, спробу знищення антикорупційної системи та фігурантів кримінальних проваджень розповів очільник САП Олександр Клименко

В умовах, коли незалежність антикорупційної інфраструктури в Україні опинилася під прямою загрозою, особливої ваги набуває не лише позиція президента чи політичного керівництва, а й здатність самих органів — НАБУ, САП і ВАКС — зберігати автономність і ефективність. Розповідь керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка про роботу відомства проливають світло на те, як у 2025 році працює система в умовах політичного тиску, спроб ручного управління, конфліктів юрисдикцій і міжнародного спротиву в питаннях екстрадицій.

Олександр Клименко вважає, що зустріч з Володимиром Зеленським не була зумовлена бажанням НАБУ чи САП звітувати перед владою, як це прозвучало у публічних заявах Офісу президента. За його словами, термін «доповідь» використовував саме він, а не антикорупційні органи. Причиною зустрічі стало те, що після затримання народного депутата, низки підприємців і посадовців військових адміністрацій постало питання проведення обшуків у підрозділах Національної гвардії. Під підозрою перебуває командир однієї з частин, але слідчі дії охоплюють ширше коло.

Водночас офіційні особи публічно звинувачували НАБУ у «роботі на Кремль», хоча жодного доказу при цьому не наводили. Клименко зазначає, що в цих умовах, коли навіть глава СБУ публічно висловлює думку, що в детективів, які приходять з обшуками, можна стріляти, потрібні були гарантії захисту працівників. Саме тому після реалізації затримання, коли гроші вже були передані, і факт злочину був зафіксований, директор НАБУ повідомив президенту як Верховному Головнокомандувачу про подальші дії, зокрема щодо обшуків у Нацгвардії. Після цього відбулася зустріч.

Керівник САП визнає, що таке рішення було формою захисту детективів. Він наголошує, що попри те, що тиск на НАБУ і САП з боку суспільства начебто спав після масових протестів, двоє детективів залишаються під вартою. Внутрішня атмосфера в органах розслідування є тривожною, оскільки колектив не розуміє, чому колеги перебувають під арештом, а конкретні докази їхньої вини не надаються. За словами Клименка, така ситуація породжує обережність серед тих, хто веде розслідування справ, пов’язаних із СБУ або високопосадовцями. Це стосується як прокурорів і детективів, так і інформаторів чи офіційних осіб, які співпрацюють із НАБУ і САП. Частина людей боїться бути розсекреченою. Двотижнева пауза в роботі органів є прямим наслідком цієї ситуації. Наразі він бачить поступове відновлення довіри, а також сплеск мотивації в окремих групах детективів, які, навпаки, налаштовані показати результат.

Щодо затриманого детектива Руслана Магомедрасулова, який займався справою Тимура Міндіча, Олександр Клименко пояснив, що наразі комунікація щодо нього ведеться на рівні директорів — Кривонос як голова НАБУ підтримує зв’язок з головою СБУ. За словами очільника САП, НАБУ направило офіційний запит на отримання доказів, адже триває службове розслідування, і без цих матеріалів директор не може ухвалювати кадрові рішення. Станом на момент розмови, жодних документів НАБУ не передали, а розгляд апеляції у справі затриманих детективів перенесено на кінець серпня.

Клименко вказує на розрив між офіційною інформацією і тим, що відбувалося насправді. На пресконференції голова СБУ і Генеральний прокурор повідомили, що детектив Магомедрасулов ініціював обшуки у Нацгвардії, але не вказали, що йдеться про два окремих кримінальних провадження, з різними слідчими і прокурорами. Одне з проваджень взагалі ініціювала сама СБУ. Попри це, саме НАБУ звинувачують в «російському сліді».

Олександр Клименко зауважує, що навіть міністр внутрішніх справ публічно припустив, ніби ініціатива обшуків могла належати Кремлю, і це було сказано без жодних доказів. Він попереджає, що подібні заяви мають наслідки, оскільки залишаються в інформаційному просторі, а нові арешти не виключені. НАБУ веде розслідування у сфері оборони, і є підстави вважати, що на окремих людей чиниться тиск, аби вони свідчили про наявність «російського впливу» у структурі антикорупційного бюро.

Очільник САП підкреслив, що всередині інституцій вони чітко визначили для себе, хто і яку роль відіграв у цьому процесі. Він стверджує, що розуміє, хто був ініціатором атаки, хто санкціонував її, хто координував, а хто виконував. Організатори самі називали це «бліцкригом», тобто швидкою атакою, щоб НАБУ і САП не встигли отямитися. Клименко послався на інформацію, яка з’являлася в ЗМІ, й наголосив, що вона підтверджується. Він запевнив, що точно знає, хто був найбільш активним у реалізації цього плану.

Водночас, коментуючи те, що в другому президентському законопроєкті, крім повернення повноважень САП і НАБУ, Генеральна прокуратура отримала додаткові кадрові важелі, Клименко відповів, що працівники САП займалися лише тією частиною, яка стосувалася відновлення функціоналу антикорупційних органів. На решту положень впливу вони не мали. Їм складно комунікувати цю ситуацію, оскільки будь-яка спроба коментувати інші пункти викликає закид про втручання в чужу компетенцію. САП не має повноважень впливати на законодавчий процес — це функція Верховної Ради.

Проте він визнав, що фактично ситуація повернулася до тієї ж, що була до 22 червня. Закон, як і раніше, покладає на НАБУ і САП обов’язок розслідувати корупцію серед депутатів, але, як і раніше, вони не можуть ініціювати жодної дії щодо народного депутата — зокрема обшуку — без згоди Генеральної прокуратури. На думку Клименка, це потрібно змінювати, і саме цей пункт входить до ключових вимог щодо посилення антикорупційного блоку в межах програми Ukrainian Facility.

Очільник САП також висловив критичну оцінку загальної ситуації в правоохоронній системі, нагадуючи, що антикорупційні інституції створювались як острівець нових принципів, що мали поширитися на всю систему. Але цього не сталося. Навпаки, саме руками старої правоохоронної системи цей острівець ледь не був знищений. Для демократії ключовим є наявність незалежних інституцій і зміна влади. Чим більше в країні органів, які не залежать від політичного керівництва, тим сильніший баланс. Неможливо вимагати від силовиків арештів лише тому, що когось «не люблять» у владі. Якщо орган справді незалежний, він має оцінювати наявність доказів, а не виконувати наказ. У нинішніх умовах в Україні є лише три по-справжньому політично незалежні інституції: НАБУ, САП і Вищий антикорупційний суд.

Оцінюючи хвилю тиску на САП і НАБУ, Олександр Клименко вважає, що вона стала реакцією на досягнуті результати. Це не миттєвий вибух, а ефект накопичення — реакція системи на сталість і глибину антикорупційної роботи. Політичної волі до боротьби з корупцією не було ані в попередньої, ані в чинної влади. Але сьогоднішня обструкція стала можливою саме тоді, коли антикорупційні органи підійшли впритул до найближчого оточення президента.

Клименко зазначає, що антикорупційна інфраструктура в Україні здобувала повноваження, ресурси та гарантії не завдяки політичній волі, а всупереч їй — під тиском міжнародних партнерів і громадянського суспільства. Всі голосування в парламенті, за його словами, відбувалися буквально «через не хочу». І саме тому європейські структури чітко й системно прописували в умовах інтеграції України в ЄС вимогу до посилення незалежності САП і НАБУ. Це єдине, що утримує баланс — не риторика влади, а чітко визначені євроінтеграційні принципи.

Він наголошує, що маніпуляцією були і спроби політиків представити обіцяне ним розслідування «до молекул» атаки на антикорупційний блок як загрозу репресій. САП і НАБУ не займалися і не будуть займатися політичним переслідуванням. У всіх кримінальних провадженнях — лише ознаки корупційних злочинів. Якщо докази достатні — провадження рухається, якщо їх недостатньо — справа не порушується, незалежно від політичного статусу, депутатського мандата чи результатів голосування фігуранта. Головне завдання — не допустити знищення інституцій ані ззовні, ані зсередини. Внутрішньо — не дозволити деморалізувати колектив, а зовні — зберегти законодавчу спроможність органів.

Коментуючи обшуки, що проводила СБУ, Клименко зазначив, що у низці випадків вони ґрунтувалися не на рішеннях суду чи матеріалах кримінальних проваджень, а на повідомленнях у телеграм-каналах, пов’язаних із Банковою. Він розцінює це як порушення базових прав — презумпції невинуватості, процедурної чистоти і публічної прозорості. Якщо справді є докази, то їх потрібно показувати суспільству, щоб не залишалося враження вибіркового правосуддя. І якщо обшуки детективів викликали резонанс — то це ще більший обов’язок для правоохоронних органів пояснити свої дії, а не ховатися за службовими формулюваннями.

У зв’язку з цим Клименко висловив тривогу щодо мовчання інституцій. На його думку, за фасадом «переможного» голосування за президентський законопроєкт ховається ситуація, у якій держава не реагує на публічні погрози глави СБУ, на обшуки без ухвали суду, на фізичне насильство і приниження затриманих. Він ставить запитання: хто має реагувати в ситуації, коли порушується базовий принцип правової держави? І якщо президент мовчить, хто тоді має взяти на себе відповідальність?

Клименко зазначає, що саме Генеральний прокурор разом з головою СБУ був одним з ключових ініціаторів атаки на НАБУ і САП. І саме вони наступного дня після голосування Верховної Ради про обмеження незалежності антикорупційних органів вийшли на спільну пресконференцію, аби виправдати силовий сценарій і підтримати парламентське рішення. Це стало історичним стартом нової каденції Генерального прокурора.

Щодо кадрових призначень у виконавчій владі Клименко висловлюється обережно, але чітко. Він вважає, що призначення Германа Галущенка — ексміністра енергетики, у відомстві якого НАБУ веде розслідування про розкрадання в умовах війни, — на посаду міністра юстиції виглядає конфліктно. Водночас він підкреслює, що САП є інституцією, яка за визначенням має справу з найвищими посадовцями. І тому її представники мають бути готові до того, що особа, з якою ведеться робоча комунікація сьогодні, завтра може стати фігурантом кримінального провадження. Розслідування щодо «Енергоатому» триває, і таких проваджень не одне. Вони визнані пріоритетними як у САП, так і в НАБУ, і жодне прізвище не стане підставою для зупинки слідства.

Олександр Клименко також вважає неприйнятним призначення Євгена Рувіна — колишнього очільника Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який фігурував у низці скандалів, — радником міністра юстиції і розміщення його в офісі міністерства. Він наголошує, що саме ці випадки підсилюють аргументи на користь створення незалежної експертної інституції, яка не була б частиною жодного слідчого органу, але спеціалізувалася б винятково на справах НАБУ. Таку модель вимагає і практика Європейського суду з прав людини — коли експертний орган має бути незалежним не лише від обвинувачення, а й від органу досудового розслідування. Це критично важливо як для об’єктивності кримінального процесу, так і для майбутніх справ, пов’язаних із повоєнним відновленням, реконструкцією та будівництвом.

Він зазначає, що нині законодавці надають перевагу реформуванню всієї системи експертиз, а не створенню окремої незалежної інституції. Але вважає цей шлях затяжним і невизначеним. Саме тому доцільно спершу створити незалежний інститут на базі САП-НАБУ, який згодом стане зразком для розширення цієї практики на інші галузі.

Крім того, Олександр Клименко вказує, що пріоритетним для антикорупційного блоку залишаються справи, пов’язані з наближеними до Офісу президента посадовцями та бізнесменами. Щодо справи Олексія Чернишова він визнає, що публічно відомо менше, ніж міститься в матеріалах слідства. У провадженні є більше епізодів, і якщо докази будуть зібрані в повному обсязі, суспільство дізнається про це з офіційних каналів САП і НАБУ.

При цьому він відмовився коментувати справу Тимура Міндича і підкреслив, що не може говорити про провадження, які ще перебувають на етапі слідства. Те саме стосується обшуку в будинку Ростислава Шурми на території Німеччини. Обшуки відбулися, але будь-яка комунікація щодо деталей чи міжнародних запитів є прямими попередженням фігурантам, і тому САП не буде звітувати про кожен рух до моменту, коли буде результат.

За словами очільника, пріоритетом САП залишаються енергетика, оборона і всі чутливі сфери, але будь-яке передчасне озвучення даних шкодить слідству. Те саме стосується обшуку у справі про закупівлі в Міноборони за каденції Олексія Резнікова. Обшук справді відбувся, і пристрій, зокрема телефон, було вилучено. Але не слід робити швидкі висновки, бо докази ще аналізуються, і участь Резнікова як фігуранта не підтверджена. Всі версії перевіряються, і жодну не відкидають.

Розповідаючи про справу проти колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка та його групи, керівник САП Клименко підтверджує: провадження триває, обвинувачення масштабні, фігурантів багато, а розслідування охоплює не лише Україну, а й інші юрисдикції. Створено спільну слідчу групу, яка координує дії на міжнародному рівні. Ключовим завданням залишається арешт і повернення активів, розміщених за кордоном, а головна перешкода — екстрадиція осіб, які втекли з України. В екстрадиційних процесах існують два хронічні бар’єри — зауваження іноземних судів щодо умов утримання під вартою в Україні та аргументи про загрозу життю через війну. Саме на цьому ґрунті екстрадиції нерідко блокуються.

Олександр Клименко зазначає, що попередній Генеральний прокурор Андрій Костін разом з Мін’юстом намагалися розв’язати цю проблему. Було відібрано окремі установи для тримання під вартою екстрадованих осіб, проведено ремонти й спеціальне навчання персоналу. Цим країнам-партнерам гарантували, що підозрювані перебуватимуть виключно в цих установах — якщо їм буде обрано запобіжний захід у вигляді арешту. Внаслідок цих заходів кількість екстрадицій зросла, хоча ще не сягнула бажаного рівня. Особливий прорив відбувся в Німеччині. Наступним критичним етапом має стати Австрія — країна, де перебуває найбільше фігурантів. Якщо інші держави передадуть своїх підозрюваних, Австрія опиниться під ще більшим міжнародним тиском і їй буде важче відмовити.

Клименко поділився, як антикорупційні органи намагаються впливати на ситуацію через міжнародну комунікацію. На всіх платформах і зустрічах з іноземними партнерами представники України повторюють одне: «Україна — у стані війни, але почала реальну боротьбу з топкорупцією. А ви, європейці, не віддаєте нам цих людей. Ми виносимо заочні вироки й направляємо вам документи бодай для конфіскації, але навіть цього не отримуємо. Ви вимагаєте звичайну процедуру, але тим самим створюєте замкнене коло». Таке формулювання Клименко подає як основну тезу міжнародного діалогу.

Очільник САП заявив, що окрему проблему становить неможливість НАБУ самостійно здійснювати прослуховування. Всі ми у 2025 році живемо в телефоні, і фактично це головне джерело доказів. Але якщо НАБУ звертається до СБУ з проханням про прослуховування, підозрювані відразу дізнаються про зацікавленість у їхній особі. Тож часто доводиться відмовлятися від такого інструменту, що шкодить ефективності. Проведений аудит НАБУ вже сформулював перелік першочергових рішень для підвищення ефективності. Серед них — скасування «поправок Лозового», створення незалежного експертного органу та надання НАБУ права самостійно прослуховувати телефони. За словами Клименка, для реалізації цього потрібно небагато: уряд має забезпечити фінансування проєкту, СБУ — надати технічний канал, а оператори мобільного зв’язку — сприяти реалізації, однак роками всі ці питання залишаються невирішеними.

Коментуючи справу Дениса Єрмака — брата глави ОПУ — Олександр Клименко сказав, що за його каденції ця справа в НАБУ не розслідується. Після уточнення по телефону він дізнався, що ще у 2020 році НАБУ передало справу до поліції, а та — до СБУ. Таким чином, у САП до неї більше немає стосунку. Він також зазначив, що НАБУ та САП не мають повноважень розслідувати справи щодо глави ОП чи його заступників — ці посади не входять до переліку підслідних. НАБУ може розслідувати корупційні злочини, вчинені такими особами, лише за чітко визначеними статтями Кримінального кодексу України й лише за певних умов — якщо неправомірна вигода перевищує еквівалент 40 тисяч доларів США або якщо завдані збитки становлять понад 15 мільйонів гривень. Крім того, обов’язковою є умова, що злочин було скоєно у співучасті з іншими посадовцями, які прямо належать до підслідності НАБУ. Ми неодноразово наголошували на необхідності включити ці посади — разом з уже згаданими — до переліку суб’єктів, підслідних нашій інституції.