З України виїздять старшокласники: різні позиції омбудсмена Лещик та заступника міністра освіти і науки Винницького

Війна, яка триває в Україні вже четвертий рік, спричинила не лише масову евакуацію жінок з дітьми, але й глибші зрушення в структурі освіти та демографії. На тлі мілітаризації державної політики та обговорень мобілізаційного ресурсу дедалі більше українських родин приймають рішення про виїзд за кордон своїх дітей ще до досягнення ними повноліття. Ідеться не лише про хлопців, яким виповнюється 17 років, а й про дівчат, чиї родини бачать для них стабільніші освітні перспективи в країнах Європи. Водночас освітній омбудсмен Надія Лещик і заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький озвучують абсолютно різні міркування з приводу цих процесів. Один представник системи фіксує виїзд, інший – наголошує на поверненні. Ця різниця у фокусі поглядів лише підкреслює складність і багатошаровість питання міграції українських підлітків під час війни.

Феномен «тихого виїзду»: що фіксує освітній омбудсмен

Освітній омбудсмен Надія Лещик прямо визнала: в Україні спостерігається тенденція виїзду учнів 10–11 класів за кордон. За її словами, точну кількість дітей, які залишають територію України в старшому шкільному віці, визначити складно, оскільки формально вони не відраховуються зі шкіл. Переважно йдеться про перехід на дистанційну форму навчання, завдяки якій підліток залишається у шкільній статистиці, але фізично перебуває в іншій країні.

Лещик зауважила, що цю проблему не можна поки що назвати масовою в строгому статистичному сенсі, однак освітні управлінці на рівні областей та громад постійно фіксують зміну кількості учнів: на початку навчального року в класі може бути одна чисельність, а до випуску — вже зовсім інша. І це не завжди пов’язано з переведенням у заклади профтехосвіти або хворобами.

Омбудсмен також повідомила, що рішення про виїзд дітей найчастіше приймають саме батьки. За її спостереженнями, це стосується не лише хлопців, батьки яких прагнуть заздалегідь убезпечити їх від можливої мобілізації після досягнення 18 років. Усе частіше виїздять і дівчата. Причиною може бути підвищення вартості контрактного навчання в українських університетах або ж орієнтація на освітні програми ЄС, які відкриті для випускників українських шкіл.

Дані щодо кількості зареєстрованих на Національний мультипредметний тест (НМТ) 2025 року свідчать про помірне зниження загальної кількості учасників. Усього було зареєстровано 312 490 осіб, що на 18% менше, ніж у 2024 році. З них 20 071 особа складатиме тест за кордоном. Освітній омбудсмен наголосила, що більшість країн, у яких перебувають українські підлітки, не вимагає складання НМТ для вступу до місцевих вишів, отже, мотивація проходити тестування зберігається лише в тих, хто планує або повернення до України, або гібридний освітній маршрут.

Ця частина статистики не дає однозначної відповіді: чи повернеться дитина в Україну після закінчення школи, чи використовує НМТ як резервну опцію. Проте саме ця невизначеність, за словами Лещик, є характерною рисою міграції старшокласників.

Протилежна динаміка: що заявляє заступник міністра освіти і науки

Заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький озвучив позицію, що частина української молоді, яка виїхала за кордон у 16–17 років, повертається в Україну в 18–19-річному віці. За його словами, Державна прикордонна служба України фіксує стабільну кількість підлітків, які перетинають кордон у старшому шкільному віці, але натомість також надає статистику щодо зворотного потоку.

Винницький підкреслив, що однією з причин повернення є свідомий вибір на користь української вищої освіти. За його даними, кількість реєстрацій на НМТ з-за кордону у 2025 році збереглась приблизно на тому самому рівні, що й у 2024-му — понад 20 тисяч. Це, на його думку, свідчить про те, що українська молодь має основу для порівняння освітніх систем і часто обирає саме Україну, незважаючи на перебування в іншій державі.

Посадовець також нагадав про власний досвід: він народився в Канаді, здобув освіту в Канаді та Великій Британії, захистив докторську в Кембриджі, але вже понад два десятиліття живе й працює в Україні. З його погляду, самореалізація — вагоміша мотивація, ніж стабільність, і саме тому багато молодих українців воліють повернутися.

Дві реальності в одній країні: як пояснити суперечливу статистику

Позиції Надії Лещик і Михайла Винницького не суперечать одна одній у формальному сенсі, але вони відображають два різні зрізи одного процесу. Омбудсмен фіксує виїзд у реальному часі — через спостереження за шкільною динамікою, звернення батьків і опосередковані наслідки. Винницький апелює до цифр, що свідчать про збереження інтересу до української освіти з боку тих, хто вже за кордоном.

Однак проблема в тому, що ці дані не стикуються в часовій площині. Виїзд і повернення — це різні етапи, і не всі, хто виїхав у 17, повертаються у 18. Крім того, реєстрація на НМТ не є юридичним підтвердженням повернення. Молодь може скласти тест, але залишитись навчатися за кордоном або ж використати сертифікат НМТ у рамках подвійного вступу.

Так само не варто забувати, що обидва джерела статистики — і освітні, і прикордонні — не мають точного контролю за тим, де саме фізично перебуває дитина, якщо вона формально залишається прикріпленою до українського освітнього процесу на дистанційній формі.

Зіставлення позицій двох посадовців дозволяє зробити кілька висновків. По-перше, зростає мобільність українських старшокласників — не тільки вимушена, але й прагматична, пов’язана з економічними міркуваннями, вступом, планами на вищу освіту. По-друге, система освіти в Україні стикається з новим типом виклику — «невидимою міграцією», коли формальні показники не відображають реального стану справ. І по-третє, повернення частини молоді після року-двох перебування за кордоном не обов’язково свідчить про зміну тренду, а радше демонструє різноспрямованість процесів.

Міграція підлітків є індикатором того, як родини адаптуються до тривалості конфлікту, вартості освіти, мобілізаційних ризиків, перспектив самореалізації. Спроби розглядати цю динаміку лише в позитивному або негативному ключі не дають об’єктивної картини. Найближчими роками держава має зосередити увагу на створенні умов для прозорої статистики, підтримки повернення та адаптації учнів, які обирають Україну.