Війна змусила українських дітей жити у стані небезпеки і тривалої невизначеності, де втрата звичного дому часто поєднується з розривом родинних зв’язків, вимушеним переїздом і затримками в оформленні правового статусу. За таких обставин особливого значення набуває будь-який механізм, який дає дитині можливість залишатися в сімейному середовищі, отримувати щоденний догляд і мати кошти на базові потреби ще до завершення всіх процедур. Одним з таких інструментів стала державна програма “Дитина не одна”, розрахована на дітей, які через війну залишилися без батьківського піклування.
Що передбачає програма
Програма “Дитина не одна” — це тимчасова державна допомога для дітей, які залишилися без батьківського піклування, проте ще не отримали офіційного статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Її запровадили для того, щоб підтримати дитину в період, коли документи ще оформлюються, а потреба в житлі, харчуванні, лікуванні та щоденному догляді вже є нагальною.
Про цю допомогу повідомило Міністерство юстиції України, наголосивши, що така виплата дає змогу підтримати дитину в родині та зменшити ризик потрапляння до інституційного закладу.
Кошти отримує людина, у сім’ї якої тимчасово проживає дитина без батьківського піклування. Це можуть бути родичі, знайомі, а також прийомні сім’ї, якщо вони перебувають на території України й узяли дитину до себе на час вирішення її подальшого статусу.
Окремий порядок передбачений для підлітків віком від 14 до 18 років. Вони можуть звернутися по допомогу самостійно, якщо навчаються за денною або дуальною формою і проживають окремо. Така норма враховує ситуації, в яких старші діти під час війни залишилися без щоденної опіки дорослих, проте продовжують навчання і потребують фінансової підтримки на повсякденне життя.
Виплату призначають у випадках, коли батьки дитини загинули або померли, перебувають на тимчасово окупованій території чи в оточенні, зникли безвісти, потрапили в полон або утримуються державою-агресором. Для багатьох дітей війни це означає період, упродовж якого вони фактично залишаються без належного батьківського піклування, хоча остаточні юридичні рішення щодо їхнього статусу ще не ухвалені.
Допомогу також можуть призначити, якщо дитину тимчасово влаштували до прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу. Такий підхід дає змогу забезпечити дитині щоденний побутовий захист у той час, коли її подальшу правову ситуацію ще з’ясовують державні служби.
Куди подавати заяву
Для оформлення допомоги заяву потрібно подати до Пенсійного фонду України. Зробити це можна особисто у сервісному центрі, через орган місцевого самоврядування, через центр надання адміністративних послуг або поштою.
Такий порядок розрахований на різні життєві обставини сімей, адже після евакуації, втрати документів або переїзду в іншу громаду доступ до державних установ часто ускладнений, і можливість обрати зручний спосіб подання заяви для багатьох сімей має практичне значення.
До заяви додають свідоцтво про народження дитини, якщо воно є в наявності, рішення служби у справах дітей про тимчасове влаштування, а також медичний висновок, якщо дитина має інвалідність.
Перелік документів прив’язаний до конкретної життєвої ситуації дитини, тому в центрі уваги перебуває підтвердження двох обставин: хто тимчасово доглядає за дитиною і на якій підставі вона потребує такої державної підтримки.
Який розмір виплат
Розмір допомоги залежить від віку дитини та наявності інвалідності. Для дітей віком до шести років виплата становить 2,5 прожиткового мінімуму, тобто 7042,5 гривні. Для дітей від шести до 18 років сума складає 8780 гривень.
Для дітей з інвалідністю передбачено підвищений розмір допомоги — 3,5 прожиткового мінімуму. У такому випадку виплата становить 9859,5 гривні для дітей до шести років і 12 292 гривні для дітей віком від шести до 18 років.
На який строк призначають допомогу
Виплату призначають з першого числа місяця, в якому подано заяву. Гроші надають на період тимчасового влаштування дитини, проте максимальний строк такої допомоги обмежений шістьма місяцями.
Для дітей, які пережили втрату, евакуацію або розлуку з батьками через війну, цей проміжок має особливу вагу, бо дає змогу пережити найскладніший етап без розриву з сімейним середовищем і без додаткового тиску через повну відсутність коштів на повсякденні потреби.
На що мають витрачатися ці кошти
Держава визначає, що гроші належать дитині й мають використовуватися виключно на її потреби. Контроль за цим покладено на соціальні служби, які стежать за тим, щоб виплата спрямовувалася на харчування, одяг, лікування, навчання та інші витрати, пов’язані з добробутом дитини.
Для дітей війни ця норма має особливий зміст, бо захищає допомогу від стороннього використання і закріплює головний принцип програми. Дитина, яка залишилася без батьківського піклування через воєнні обставини, повинна отримати підтримку без затримки і в тому обсязі, який дає їй можливість жити в безпечнішому та стабільнішому середовищі.
