Війна принесла в Україну численні трагедії, серед яких особливого значення набуває доля дітей, які залишилися без батьківського піклування. Усиновлення, розвиток сімейних форм виховання та патронату стали основою державної політики щодо дітей, які пережили втрату домівки, евакуацію, депортацію чи інші жахіття війни. У ці складні часи забезпечення кожній дитині можливості зростати в сімейному середовищі — це не лише гуманітарне завдання, але й інвестиція у майбутнє країни.
Як втілюється Стратегія забезпечення права дітей на сімейне виховання
Наприкінці 2024 року Кабінет Міністрів затвердив Стратегію забезпечення права дітей на сімейне виховання до 2028 року. Документ враховує реалії воєнного часу та спрямований на реформу системи догляду за дітьми. Його основною метою є – зробити так, щоб кожна дитина мала можливість виховуватись у сім’ї, незалежно від складності життєвих обставин.
Реформа включає кілька ключових напрямків: підтримку родин, які опинилися у складних обставинах, забезпечення дітей-сиріт сімейними формами виховання, а також створення умов для повернення дітей, які були депортовані або евакуйовані. Особлива увага приділяється дітям із інвалідністю, які найбільше страждають у закритих інституційних закладах.
Щоб прискорити процес реформування, було створено Координаційний центр із розвитку сімейного виховання та платформу “Україна для кожної дитини”. Платформа стала важливим інструментом для тих, хто бажає взяти дитину на виховання, але не знає, як це зробити. Тут зібрано всю необхідну інформацію, надаються навчальні курси, проводиться тестування готовності до усиновлення, а також доступні консультації юристів та психологів.
Керівниця експертної групи Координаційного центру Олена Ремень розповіла, що більшість людей зупиняються через страх перед складністю процесу. Дехто відкладає рішення, сподіваючись на “кращі часи”. Проте реальність така, що допомога потрібна вже зараз. Для цього платформа “Україна для кожної дитини” стала тим інструментом, який допомагає зняти бар’єри та перейти від намірів до реальних дій.
Держава також передбачила фінансову підтримку для сімей, які приймають дітей. Виплати на дітей-сиріт і допомога прийомним батькам дозволяють забезпечити базові потреби дитини, але не вирішують усіх проблем. У деяких громадах місцева влада також допомагає облаштувати житло, організувати доступ до медичних і освітніх послуг, забезпечити дозвілля для дітей.
Проблеми усиновлення
Однак реформа стикається і з проблемами. Процес підготовки кандидатів в усиновлювачі подекуди забирає багато часу через нестачу спеціалістів. Також прийомні батьки часто працюють без вихідних і відпусток, що призводить до виснаження. Експерти наполягають на впровадженні механізму допомоги таким родинам, наприклад, через послугу помічника сім’ї, який міг би допомагати з організацією побуту чи доглядом за дітьми.
Форми підтримки родин у громадах можуть суттєво відрізнятися, адже вони залежать як від потреб конкретної сім’ї, так і від ресурсів, які має громада. Ця підтримка включає не лише фінансову допомогу, а й забезпечення житлом, придбання меблів, побутової техніки, одягу, взуття, іграшок та інших речей, які можуть знадобитися дитині для комфортного життя. Водночас важливу роль відіграють професійні послуги: психологічна допомога, консультації юристів чи медична підтримка. Ефективність такої роботи прямо залежить від того, чи є у громаді достатня кількість фахівців із соціальної роботи, а також від того, наскільки добре організовано реалізацію місцевих програм і стратегій для розвитку сімейних форм виховання.
Для того, щоб сім’ї більш охоче брали дітей на виховання, громади повинні створювати умови, які гарантуватимуть дітям безпеку, комфорт і можливість розвиватися. Люди готові прийняти дитину в родину, коли впевнені, що зможуть задовольнити всі її потреби. У таких громадах розвиваються послуги, спрямовані на підтримку сімей із дітьми: доступні дитячі садки, групи продовженого дня, організація харчування та транспорту до школи, позашкільна освіта, медична допомога й реабілітаційні послуги. Зокрема, організація цікавого й безпечного дозвілля для дітей також є важливим елементом створення умов для успішного сімейного виховання.
Популяризація сімейних форм виховання, усиновлення та патронату здатна вирішувати низку соціальних проблем у регіонах. Вкрай важливо забезпечити кожній дитині можливість жити в сім’ї, де про неї дбають, підтримують і допомагають підготуватися до самостійного життя. Діти, які виховуються в сімейному середовищі, з більшою ймовірністю стануть соціально активними й самостійними громадянами. Вони здобувають освіту, опановують професію, створюють власні родини та стають корисними для суспільства.
Патронатні сім’ї забезпечують тимчасовий догляд за дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах. У таких сім’ях діти перебувають до трьох місяців, а в окремих випадках цей термін може бути продовжений до шести місяців. Патронат дає можливість зберегти родину для дитини або підготувати її до тривалішого влаштування в сімейну форму виховання.
Демографія родин, які приймають дітей, залежить від багатьох факторів. Наприклад, сім’ї без дітей або з однією дитиною частіше зупиняють вибір на усиновленні. Прийомні сім’ї й дитячі будинки сімейного типу частіше створюють багатодітні родини, які мають досвід виховання власних дітей. Найчастіше під опіку беруть дітей їхні родичі: бабусі, дідусі, тітки або дядьки. Також кількість дітей, яких родина готова взяти на виховання, впливає на вибір форми: усиновлення зазвичай стосується однієї дитини, тоді як прийомні сім’ї можуть приймати до чотирьох дітей, а дитячі будинки сімейного типу — до десяти.
Розвиток сімейних форм виховання потребує подальших змін. Наразі система підготовки кандидатів обмежена лише регіональними центрами соціальних служб, що створює затримки в процесі. Важливо розширити перелік організацій, які можуть проводити навчання. Крім того, прийомні батьки часто стикаються з емоційним виснаженням через відсутність вихідних або відпусток. На законодавчому рівні слід передбачити можливість найму помічників для таких сімей, що допомагатимуть у догляді за дітьми та організації побуту. Усі ці зміни спрямовані на те, щоб кожна дитина знайшла свою родину, яка зможе дати їй тепло, підтримку й можливість для розвитку.
Ще однією серйозною проблемою є влаштування дітей з інвалідністю. Більшість таких дітей продовжують залишатися в інституційних закладах через брак спеціалізованих сімей, готових до їхнього виховання. Відповідно, реформа передбачає підготовку прийомних батьків до роботи з дітьми, які мають особливі потреби, та розширення програм фінансової підтримки таких родин.
Попри всі труднощі, реформа системи догляду за дітьми демонструє позитивну динаміку. Все більше українських родин зважуються взяти дитину в сім’ю, розуміючи, що навіть один крок може змінити все життя. Усиновлення, патронат та сімейні форми виховання стали не просто альтернативою інституціям, а й новим стандартом турботи про дитину.
Динаміка всиновлення
Щодо розвитку альтернативних форм виховання в Україні, у 2024 році в регіонах зафіксовано помітну позитивну динаміку. Зокрема, значний прогрес демонструють Дніпропетровська та Чернівецька області, які беруть активну участь у реалізації реформи догляду за дітьми.
У Дніпропетровській області, яка є лідером у створенні сімейних форм виховання, протягом перших десяти місяців 2024 року було усиновлено 96 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, включаючи дітей, евакуйованих з-за кордону. Для порівняння, у 2023 році було усиновлено 73 дитини, а в 2022 році — 68. Це свідчить про стабільне зростання кількості родин, готових прийняти дітей у свою сім’ю.
Крім того, 692 дитини-сироти та дітей, позбавлених батьківського піклування, були влаштовані під опіку та піклування. Для порівняння, у 2023 році таких дітей було 918, а у 2022 році — 734. У цьому регіоні активно розвивається система прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. Протягом 2024 року створено 36 прийомних сімей і 11 дитячих будинків сімейного типу, до яких було влаштовано 206 дітей. У попередні роки ці показники також демонстрували зростання: у 2023 році створено 25 прийомних сімей і 11 будинків, а у 2022 році — 17 сімей та 12 будинків.
Окремої уваги заслуговує розвиток патронатних форм виховання. У 2024 році було створено п’ять патронатних сімей, які взяли під тимчасову опіку 15 дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах. На сьогодні в області функціонує 302 прийомні сім’ї, у яких виховується 595 дітей, а також 184 дитячих будинки сімейного типу, де проживає 1279 дітей. Ще 28 сімей здійснюють патронат над 77 дітьми, які потребують негайної підтримки. Дніпропетровщина стала першопрохідцем у створенні цих форм виховання і продовжує утримувати лідерство.
У Чернівецькій області, яка також активно впроваджує реформу, на обліку перебуває 988 дітей, які залишилися без батьківського піклування. З них 717 виховуються в сім’ях опікунів або піклувальників. У 2024 році тут було встановлено опіку над 39 дітьми.
На кінець 2024 року в області діє 14 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховуються 105 дітей, та 54 прийомні сім’ї, де проживають 111 дітей. Упродовж року було усиновлено 31 дитину. Також в області функціонує 11 сімей патронатних вихователів, куди тимчасово влаштовано 16 дітей, які потребували негайного захисту.
Ці показники свідчать про поступову, але впевнену інтеграцію сімейних форм виховання в Україні. Діти отримують шанс жити у середовищі, яке максимально наближене до сімейного. Саме завдяки цій системі забезпечується не лише фізична турбота, а й створення умов для їхнього розвитку та підготовки до самостійного життя.
