Війна, розпочата Російською Федерацією, принесла неймовірні страждання та горе українському народу. Проте одним з найбільш трагічних аспектів цього стало примусове вивезення українських дітей на територію РФ. Питання, що виникає у кожного, хто чує про це — що відбувається з цими дітьми після їхнього повернення? Як відновлюється їхнє життя, і які процедури доводиться пройти їм та їхнім родинам?
Україна стикається з серйозними викликами у питанні повернення депортованих дітей, адже цей процес є надзвичайно складним та багатогранним. З одного боку, це пов’язано з безпековими аспектами, адже необхідно переконатися, що діти дійсно були насильно вивезені та не були залучені до будь-яких протиправних дій. З іншого боку, це питання соціально-психологічного характеру, адже повернуті діти часто мають серйозні психологічні травми, які вимагають довготривалої реабілітації.
Повернення після депортації: перевірка та статус
Кожна дитина, яка повертається з депортації, проходить обов’язкову перевірку в правоохоронних органах. Про це розповіла Аксана Філіпішина, заступник керівника аналітичного відділу Українського Гельсінського союзу з прав людини. Вона зазначила, що правоохоронці повинні з’ясувати обставини, за яких дитина опинилася на території РФ або в зоні окупації. Якщо підтверджується факт депортації, який є воєнним злочином, дитині надається статус постраждалого, і справа йде далі в судову площину.
Це не просто формальність — це важлива юридична процедура, що має на меті встановити справедливість і забезпечити дітей належним захистом. Водночас, це дозволяє українській стороні співпрацювати з міжнародними структурами, зокрема з Міжнародним кримінальним судом, який також розслідує ці воєнні злочини.
Психологічна реабілітація
Важливим етапом після повернення дітей є їхня психологічна реабілітація. У Києві, на вулиці Грушевського, працює спеціальний центр, створений за підтримки міжнародних організацій. Там із дітьми працюють професійні психологи та правоохоронці, допомагаючи їм поступово повертатися до нормального життя. Проте після цього діти повертаються у свої рідні міста, де не завжди є доступ до потрібних спеціалістів.
Аксана Філіпішина підкреслила, що реабілітація дітей може тривати від кількох місяців до року, залежно від ступеня травмування. На жаль, цей процес часто ускладнюється через відсутність необхідних ресурсів та кваліфікованих спеціалістів у невеликих містах.
Нові виклики: загроза повторної депортації
Окрім психологічних та соціальних проблем, є ще один аспект, який викликає занепокоєння — це загроза повторної депортації. Глава Запорізької обласної військової адміністрації України Іван Федоров заявив, що російська влада під виглядом відпустки продовжує депортувати українських дітей до Чечні та Кабардино-Балкарської Республіки. Це робиться під виглядом літніх канікул, але насправді є спробою асимілювати українських дітей та відірвати їх від рідної землі.
У червні 2024 року Центр “Український спротив” заявив, що російська влада планує депортувати з окупованої Луганської області до Росії понад 12 тисяч дітей. Це вкотре підкреслює масштабність та системність цього злочину.
Наразі Росія депортувала понад 19 500 дітей з України, але повернути вдалося лише 388. Ця цифра є кричуще малою, особливо з огляду на масштаби проблеми. Крім того, є побоювання, що не всі діти, які повертаються, дійсно були депортовані — можливо, деякі з них не мають жодного стосунку до цієї ситуації.
Правозахисники також попереджають, що процес повернення дітей до України може стати дедалі складнішим, адже чим довше діти залишаються в Росії, тим важче їх повернути додому. За словами Аксани Філіпішиної, деякі діти навіть можуть відмовитися повертатися, що стане ще однією трагедією для їхніх родин та всієї країни.
“Повернення депортованих дітей — це лише початок довгого шляху до їхнього відновлення. Це потребує величезних зусиль як від держави, так і від міжнародної спільноти. Україна повинна забезпечити всебічну підтримку цим дітям, адже вони є не лише жертвами, але й свідками воєнних злочинів, що вчиняються проти нашого народу. Надія на краще майбутнє для цих дітей лежить у наших руках, і ми повинні зробити все можливе, щоб повернути їм дитинство та надію на щасливе життя”, – повідомляють правозахисники.
