У Лондоні, в тісній кімнаті на Даунінг-стріт, де стіни давно звикли до розмов про війни й дипломатичні угоди, знову обговорювали рішення, здатні визначити подальший перебіг війни та стійкість європейської єдності. Візит Володимира Зеленського до британської столиці засвідчив консолідацію підтримки з боку ключових європейських лідерів, але водночас оголив складніші й менш помітні розломи всередині ЄС, де вирішується доля фінансового ресурсу, без якого Україна вже наступного року може опинитися на межі виснаження.
Тиск Вашингтона і пошук європейської альтернативи
Під гучними заявами про “критичний момент” і “необхідність посилити підтримку” проступає чітко виражений політичний розрахунок: адміністрація Дональда Трампа просуває власний проєкт мирного врегулювання, який багато європейських столиць сприймають як надмірно вигідний Москві. Трамп публічно натякнув, що Зеленський “не ознайомився” з американським документом, водночас запевнивши, що «його народ це підтримує», і що Володимир Путін «згоден».
У Брюсселі та Лондоні ці сигнали розглядають як спробу посилити тиск на українську владу і пришвидшити компроміс на умовах, що можуть включати територіальні поступки, які Київ вважає неприйнятними або стратегічно ризикованими. Саме тому зустрічі Зеленського з президентом Франції Емманюелем Макроном, канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом та прем’єром Великої Британії Кіром Стармером мали на меті окреслити європейську позицію, забезпечивши Києву додатковий простір для переговорів та захист від надмірного тиску зі сторони США.
Заморожені активи: наріжний камінь європейської позиції
У центрі переговорів опинився безпрецедентний механізм: ЄС пропонує використати 78 млрд фунтів заморожених російських активів як “репараційний кредит” для України. Ідея полягає у тому, що ці кошти можна задіяти вже зараз для покриття нагальних потреб Києва, передбачаючи, що у майбутньому Москва виплатить відповідні компенсації за завдані війною збитки.
Механізм не передбачає прямої конфіскації активів, що, на думку ЄС, забезпечує необхідну юридичну безпеку операції. Утім, Бельгія, на території якої розташований гігантський кліринговий центр Euroclear з активами на суму понад 160 млрд фунтів, опинилася в центрі ризиків. Брюссель не хоче залишитися сам на сам із можливими позовами та помстою Москви. Бельгійський міністр закордонних справ Максим Прево назвав ідею «найгіршим варіантом» і дав зрозуміти: країна не піде на те, що може зруйнувати фінансову стабільність держави й репутацію Euroclear.
Ризик підсилює і застереження Європейського центрального банку: надмірний тиск на активи третіх країн може підірвати довіру до євро як глобальної валюти.
Зустріч у Лондоні: прогрес без прориву
У Лондоні пролунали сигнали про можливий прорив у переговорах щодо використання заморожених російських активів. Прем’єр Великої Британії Кір Стармер заявив, що угоду можна “закрити за кілька днів”, а переговори перебувають у “критичній стадії”. ЄС готує рішення про конфіскацію активів на суму до 100 млрд фунтів для підтримки України, а Лондон очікує на остаточне рішення щодо близько 8 млрд фунтів, заморожених на британських рахунках.
Одночасно країни G7 оприлюднили спільну заяву про готовність розглянути конфіскацію всіх заморожених активів РФ, демонструючи єдність і координацію західних партнерів. Водночас остаточного рішення ще немає: у ЄС зберігаються юридичні та політичні ризики, зокрема опір Бельгії щодо механізму “репараційного кредиту”. Таким чином, нинішні сигнали варто розглядати як ознаку прогресу та посилення політичного тиску на Москву, а не як фактичне завершення переговорів.
Київ між двома центрами сили
Для Володимира Зеленського ці переговори мають стратегічне значення не лише на рівні декларацій. Українська економіка виснажується швидше, ніж ухвалюються рішення на Заході, а витрати на фронт зростають щодня. Заморожені російські активи розглядаються як критично важливий ресурс, здатний забезпечити фінансову стабільність країни протягом наступного року.
Водночас цей механізм слугує політичним важелем у переговорах зі США. Київ усвідомлює, що наявність реалістичного та фінансово забезпеченого плану підтримки від Європи здатна знизити ефективність тиску Вашингтона щодо можливих територіальних поступок, зміцнюючи позицію України у дипломатичних консультаціях.
Франція і заморожені російські активи: другий фронт фінансового протистояння
Франція контролює другий за обсягом у ЄС пакет заморожених російських активів після бельгійського Euroclear. Йдеться про приблизно 18 мільярдів євро, розміщених у приватних банках країни, місцезнаходження яких уряд Парижа не розкриває понад два роки, посилаючись на банківську таємницю. Ця непрозорість викликає дедалі більше роздратування серед партнерів у ЄС, адже активи могли б стати ключовим джерелом фінансування для України.
Проте французький уряд послідовно відмовляється залучати ці кошти до ініціативи «репараційного кредиту», мотивуючи рішення юридичними та контрактними складнощами. Активи, розміщені у комерційних банках, не можуть бути використані без згоди власника чи банку, а спроби обійти ці обмеження створюють серйозні міжнародно-правові ризики.
Водночас цей приклад демонструє складність європейської координації: навіть країни, які формально підтримують ідею фінансової підтримки України, на практиці стримують реалізацію механізму через внутрішні юридичні та політичні перепони. Париж фактично залишає “другий фронт” фінансової підтримки України без активної участі, що зберігає великі потенційні ресурси замороженими і невикористаними.
Таким чином, французькі активи залишаються не лише фінансовим резервом, а й символом того, наскільки складно перетворити декларативну підтримку України на реальні, юридично захищені інструменти допомоги.
Позиція Росії: попередження про «найжорсткішу відповідь»
Москва уважно спостерігає за дискусією. Офіційний представник МЗС Марія Захарова вже пригрозила ЄС “найжорсткішою реакцією” у разі реалізації плану. За її словами, “підготовлено пакет контрзаходів”.
Фактично Кремль демонструє, що розглядає будь-які дії з активами як напад на власну фінансову безпеку. Хоча активи залишаються замороженими вже більше трьох років, саме механізм кредиту на базі цих коштів Москва називає “крадіжкою”.
Європейський тест на солідарність
Суперечка довкола активів стала індикатором значно ширшого питання: наскільки Європа готова діяти як політичний союз, а не просто як ринок.
Для одних країн захист України – це захист Європи. Для інших – це фінансові ризики, які вони не готові взяти на себе. Проте кілька держав, зокрема Німеччина та Нідерланди, вже оголосили: Бельгія не повинна залишатися сам на сам з потенційними наслідками.
“Якщо ми розподілимо відповідальність, ризики стануть прийнятними“, – заявив німецький міністр Йоганн Вадепфуль. Це було прямим сигналом: Берлін і Гаага схиляються до моделі колективних гарантій.
Юридичні та стратегічні обмеження: чому Японія відмовилася підтримати план ЄС
Японія відмовилася приєднатися до плану ЄС щодо використання заморожених російських активів на користь України, що стало серйозним ударом по амбіціях блоку отримати глобальну підтримку ініціативи. Під час зустрічі міністрів фінансів G7 Токіо повідомило, що не може задіяти близько 30 млрд доларів заморожених активів, що зберігаються на її території, для надання Україні кредиту. Міністерка фінансів Сацукі Катаяма послалася на юридичні обмеження, водночас кілька європейських дипломатів вказують на вплив США: Японія, за їхніми словами, прагне не порушувати відносини з ключовим союзником, відмовляючись від участі у схемі.
Ця позиція демонструє, що навіть при значній політичній підтримці України в Європі реалізація масштабного механізму “репараційного кредиту” зіштовхується з міжнародними складнощами: залучення глобальних партнерів залежить не лише від юридичних рамок, а й від стратегічних союзницьких пріоритетів. Відмова Токіо підкреслює обмеження амбіцій ЄС щодо формування консолідованого міжнародного фронту фінансової підтримки України.
Що далі?
18–19 грудня в Брюсселі відбудеться саміт, на якому лідери ЄС мають схвалити пропозицію Єврокомісії. Часу на маневри дедалі менше: Україна наголошує, що без рішень Європи протягом найближчих тижнів втратить здатність утримувати фронт і економіку.
Одночасно триває робота над спільним європейсько-українським баченням мирного плану, який Київ готує передати США. Це буде спроба утримати ініціативу та не дозволити Вашингтону звести переговори до формули, яку підтримує Кремль.
У Лондоні Зеленський сформулював єдине тверде “червоне світло” – жодних територіальних поступок. “Ми не маємо ні морального, ні юридичного права віддати свої землі“, – наголосив він.
Фінальна лінія
Європа стоїть перед вибором, який виходить за межі суто фінансових питань і зачіпає її політичну єдність та стратегічну стабільність. Йдеться про те, чи здатний ЄС взяти на себе стратегічну відповідальність за найбільший конфлікт на континенті з часів Другої світової. І чи може він сформувати власну позицію, не озираючись на Вашингтон.
Заморожені російські активи стали не лише інструментом підтримки України, а й лакмусовим папірцем для Європи. І саме від того, чи прорветься Брюссель через бельгійське “ні”, залежить, чи залишиться європейська солідарність політичним гаслом – або перетвориться на реальну стратегічну силу.
