У період, коли Україна веде важку боротьбу за свою незалежність, суспільство з особливою увагою стежить за питаннями, пов’язаними з мобілізацією, економічним бронюванням та оборонним бюджетом. Ці аспекти є критично важливими для забезпечення ефективного функціонування країни в умовах війни. Водночас вони викликають серйозні суперечки, адже торкаються таких ключових питань, як справедливість, прозорість та ефективність дій влади.
Народна депутатка Ірина Фріз, членкиня парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони, висловила свої думки щодо цих викликів, наголошуючи на необхідності рішучих змін.
Мобілізація: чи можлива реформа системи
За словами Ірини Фріз, ситуація з мобілізацією в Україні залишає бажати кращого. Попри ухвалення нового законодавства навесні 2024 року, яке передбачало низку змін — від підвищення штрафів до розширення прав співробітників ТЦК, — очікуваного ефекту не досягнуто.
Фріз пояснює, що проблема полягає у застарілій системі мобілізації, яка опирається змінам. Одним із ключових нововведень мало стати злиття реєстрів, зокрема реєстру “Оберіг”, яким оперує Міністерство оборони. Це дало б змогу значно ефективніше керувати інформацією про військовозобов’язаних, розподіляти їх за категоріями та викликати до ТЦК лише тих, хто реально потрібен. Проте ці можливості залишилися нереалізованими через небажання системи адаптуватися до нових умов.
“Система, яка здійснювала мобілізацію, опирається і не готова до внесених змін. Ключове, що мало б зняти будь-які прояви “бусифікації” (яка є протиправною), це злиття реєстрів. Реєстром “Оберіг” володіє Міноборони, і воно отримало можливість оперувати значно більшою (не стовідсотковою, але в десятки разів більшою) персональною інформацією про військовозобов’язаних після злиття реєстрів. Вони мали можливість аналізувати той шар персональної інформації, щоб чітко розуміти, кому надсилати повістки в першу чергу. А потім вже розбити [інформацію про військовозобов’язаних] на певні категорії, щоб закривати питання мобілізації на тому рівні, який визначений ставкою Верховного Головнокомандувача.
Аналіз цієї інформації мав би використовуватись для того, щоб робити своєчасне оповіщення військовозобов’язаних, які б приходили до ТЦК, проходили ВЛК, а потім визнавалися придатними чи ні. Цього не відбулося. Чому? Тому що, з моєї точки зору, опирається система. Питання мобілізації через ТЦК кимось в Генштабі чи в Міноборони вважається більш простим рішенням, щоб закрити потребу в мобілізації.
Влітку Міноборони тріумфально сповіщало про те, що у нас понад п’ять мільйонів громадян оновили свої персональні дані, коли на це відводилося 60 днів. Якщо п’ять мільйонів оновили персональні дані, то наявної інформації вистачає, щоб не продовжувати протиправні дії ТЦК, зокрема “бусифікацію”, – наголосила Фріз.
Фріз особливо критикує так звану “бусифікацію” — коли людей буквально ловлять на вулицях і примусово доставляють до військкоматів. Ця практика не лише є протиправною, але й дискредитує саму армію, оскільки створює негативне ставлення до військових.
“Я категоричний противник уявних простих рішень, тому що вони, як правило, не дають результату. Колись президент звільнив всіх очільників ТЦК через виявлену публічно корупцію, але це не призвело до результату. Але реформа ТЦК необхідна. Потрібно перекладати питання оповіщення під час дії воєнного стану і мобілізації, на органи місцевого самоврядування. ТЦК потрібно виводити з підпорядкування Міноборони і Генштабу.
Цивільних мають мобілізовувати або оповіщувати цивільні. Для цього мають працювати відповідні відділи в органах місцевого самоврядування, які розуміють за своєю реєстровою базою, хто в них є військовозобов’язаний. Маючи комунікацію з реєстром “Оберіг” через Міноборони, вони можуть доводити відповідні показники згідно з їхньою інформацією щодо наявності цих людей в області, регіоні, громаді. І в такий спосіб, коли оповіщення цивільних відбувається цивільними, не відбувається дискредитація військових, тому що саме це, з моєї точки зору, сьогодні роблять ТЦК. Це ведмежа послуга для довіри до військових, до армії.
Яким чином все має відбуватися далі? Далі люди після проходження ВЛК спрямовуються до навчальних центрів, і вже там рекрутингові агенції окремих родів, сил і навіть бригад ЗСУ укомплектовують свої підрозділи. Це було б більш цивілізовано. А зараз ми ще в такому хибному варіанті пострадянщини, коли у нас військові з поліцейськими патрулюють, зупиняють, забирають, заштовхують в бусики. Все це є протиправною дією і не допомагає питанню мобілізації, а дискредитує військових, а отже — впливає на результат мобілізаційних процесів в цілому”, – заявила нардеп.
Економічне бронювання: нерівність і суспільний розкол
Ірина Фріз висловила категоричну позицію проти економічного бронювання, вважаючи його несправедливим та руйнівним для суспільної єдності. Вона наголошує, що бронювання працівників має поширюватися виключно на критичні підприємства, які забезпечують оборону країни.
Фріз наводить приклади, коли бронювання отримували співробітники великих торговельних мереж, таких як “Епіцентр” або “АТБ”, тоді як працівники підприємств, що виготовляють дрони чи інше критично важливе обладнання для ЗСУ, залишалися без такого захисту. Вона різко критикує цю практику, вказуючи на те, що це створює подвійні стандарти і посилює соціальне напруження.
На її думку, Кабінет Міністрів має розробити єдиний перелік критичних підприємств, які можуть претендувати на бронювання. Цей список повинен бути прозорим і обмеженим, щоб уникнути зловживань.
Демобілізація: відсутність чіткості та її наслідки
Ще однією важливою темою є демобілізація. Фріз зазначає, що люди сьогодні бояться не самої мобілізації, а невизначеності, яка її супроводжує. Згідно з законодавством, Кабінет Міністрів мав подати законопроєкт про чіткі терміни служби ще до кінця року, проте цього не було зроблено.
Відсутність чітких правил та прозорих механізмів демобілізації, на її думку, негативно впливає не лише на мобілізаційні процеси, але й на бойовий дух тих, хто вже знаходиться на фронті. Вона вважає, що влада не може дозволити собі зволікати з цим питанням.
Ірина Фріз закликає до комплексної реформи системи мобілізації, економічного бронювання та управління оборонними ресурсами. Вона наголошує, що старі підходи не працюють, і якщо влада не впровадить системних змін, це може призвести до серйозних наслідків для обороноздатності країни та довіри суспільства.
