У львівській школі вчителька назвала хлопця “тупим”, заявивши, що ним не займається батько-військовий

У родинах, де батько або мати служать, дитинство минає в умовах постійної нестачі уваги, яку неможливо заповнити телефонними розмовами, короткими зустрічами між відрядженнями та звичними поясненнями про “важливу роботу”. Для такої дитини школа лишається місцем, де вона намагається триматися звично, хоча за цим стоять виснаження і тривога за близьку людину.

Випадок у Львові викликав гостру реакцію суспільства через те, що в центрі опинився школяр, чию сімейну ситуацію вчителька використала для приниження перед класом. У такій історії дитині фактично поставили в провину службу батька, через яку вона й без того росте з браком підтримки, з дорослими переживаннями і великим психологічним навантаженням.

Що сталося у львівській школі

У львівській школі №13 вчителька української мови та літератури образила учня, батько якого служить у війську. Причиною резонансу стали її слова, сказані при інших дітях у класі, де вчителька назвала хлопчика “тупим” і “дибілом” через те, що його батько-військовослужбовець не займається його вихованням.

Про цей інцидент повідомив журналіст Роман Онишкевич, який розповів про ситуацію з сином свого товариша-нацгвардійця. Після цього історія набула розголосу, а міська влада заявила про перевірку обставин.

За словами Романа Онишкевича, під час святкування Першого дзвоника батько школяра звертався до вчительки з проханням з розумінням поставитися до його служби й через це не докоряти дитині. Це важливий факт, оскільки родина від початку намагалася попередити можливу напругу і просила врахувати реальні обставини, в яких живе хлопчик.

Пізніше батько довідався, що вчителька неодноразово ображала його сина. Найгостріший епізод, стався нещодавно, коли в присутності інших учнів у класі прозвучали принизливі слова на адресу дитини.

Онишкевич також повідомив, що після цього випадку адміністрація школи провела розмову з хлопчиком, однак батьків про неї не поінформували. Про це написано в листі до директора навчального закладу, який він опублікував.

“Можна було б списати інцидент на раптовий сплеск емоцій вчительки і на тому порозумітися. Але, виявляється, це не перший випадок схожої риторики від “педагогині.

Я особисто знаю батька учня і самого хлопчика. Знаю, що дитина змалечку допомагала татові волонтерити, коли той ще не воював. І дуже прикро, що такий паскудний інцидент трапився у школі, де багато вчителів, учнів і батьків щиро та самовіддано допомагають військовим. Тому не хотілося, аби тінь падала на весь педагогічний колектив”, – написав Онишкевич.

Чому цей випадок викликав резонанс

У цій історії суспільний резонанс з’явився через те, що в центрі опинилася дитина військового, для якої тема батькової служби пов’язана з повсякденним досвідом життя під час війни. Через це образа вчителя в такому випадку сприймається значно гостріше, бо б’є по дитині через родинну ситуацію, на яку вона не може вплинути і з якою живе щодня.

Додаткової ваги цьому випадку надає й те, що, за словами журналіста, хлопчик змалку допомагав батькові волонтерити ще до того, як той пішов воювати. Тому історія виходить далеко за межі шкільної суперечки і перетворюється на публічну розмову про ставлення до дітей військовослужбовців у навчальному середовищі.

Після появи інформації про інцидент свою позицію озвучив очільник Департаменту освіти та культури Львівської міської ради Андрій Закалюк. Він повідомив, що для з’ясування всіх обставин створили спеціальну комісію, яка спілкується з причетними до ситуації та з адміністрацією школи.

“Отримаємо повну інформацію, щоб обʼєктивно приймати якісь рішення і тоді зможемо коментувати. Прошу набратись терпіння та не ставити ярлики одній чи іншій стороні до зʼясування всіх обставин. Якщо описані в соцмережах факти підтвердяться, повірте, наша реакція буде чітка і безапеляційна”, – заявив Закалюк.

Станом на зараз офіційно оголошено про перевірку, а остаточні рішення у Львові обіцяють ухвалити після з’ясування всіх обставин. Публічний розголос уже змусив міську владу відреагувати, проте оцінку діям учительки дадуть після завершення роботи комісії.

Проте очевидно, що поведінка вчительки ставить під серйозний сумнів її професійну придатність, оскільки педагог, який дозволяє собі публічно принижувати дитину через службу батька, виявляє педагогічну неспроможність, етичну глухоту й нездатність зрозуміти, якої шкоди вона завдає учню. У цьому випадку особливо помітною стає й неповага до військових, бо люди, завдяки яким тилове життя, навчання і робота шкіл лишаються можливими, фактично стають об’єктом знецінення через власних дітей.